Ухвала суду № 53417195, 12.11.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/300/15 ун. № 759/3498/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі суду присяжних:

головуючого - судді Дячука С.І.,

судді Оздоби М.О.;

присяжних: Щербакова Ю.Д., Годлевського А.П., Конєва О.П.,

при секретарі Миколаєнко О.О.,

провівши в приміщенні суду судове засідання за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бобровиця Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Ніжин Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, які, кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365, п. п. 1, 5 та 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 262 КК України, -сторони провадження: прокурори Псюк Р.Й., Сімонов Я.Г, ОСОБА_6, обвинувачені та цивільні відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх захисники - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; інші учасники: представник цивільного відповідача Головного управління МВС України в місті Києві - ОСОБА_11; потерпілі ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93; цивільні позивачі ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_43, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_54, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_69, ОСОБА_52, ОСОБА_73, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_80, ОСОБА_47, ОСОБА_89, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93; представники потерпілих ОСОБА_94 (представник в інтересах малолітньої ОСОБА_95), ОСОБА_57 (в інтересах неповнолітньої ОСОБА_90), ОСОБА_96 (в інтересах неповнолітнього ОСОБА_97), ОСОБА_98 (в інтересах неповнолітньої ОСОБА_64), ОСОБА_99 (в інтересах ОСОБА_55, ОСОБА_44, ОСОБА_47, ОСОБА_39), ОСОБА_100 (в інтересах ОСОБА_38, ОСОБА_77), ОСОБА_101 (в інтересах ОСОБА_77), ОСОБА_102 (в інтересах ОСОБА_103), ОСОБА_104 (в інтересах ОСОБА_33, ОСОБА_68, ОСОБА_40, ОСОБА_57), ОСОБА_105 (в інтересах ОСОБА_15), ОСОБА_106 (в інтересах ОСОБА_18, ОСОБА_80, ОСОБА_52, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_72 та ОСОБА_25), ОСОБА_107 (в інтересах ОСОБА_108), ОСОБА_109 (в інтересах ОСОБА_42), ОСОБА_110 (в інтересах ОСОБА_43), ОСОБА_111 (в інтересах ОСОБА_73, ОСОБА_52, ОСОБА_43), ОСОБА_112 (в інтересах ОСОБА_72), ОСОБА_113 (в інтересах ОСОБА_94, ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_26), ОСОБА_114 (в інтересах ОСОБА_115, ОСОБА_92), ОСОБА_116 (в інтересах ОСОБА_38), ОСОБА_117 (в інтересах ОСОБА_48), ОСОБА_118 (в інтересах ОСОБА_49), ОСОБА_119 (в інтересах ОСОБА_15), ОСОБА_120 (в інтересах ОСОБА_54), ОСОБА_121 та (в інтересах ОСОБА_33), ОСОБА_122 (в інтересах ОСОБА_91), ОСОБА_123 (в інтересах ОСОБА_50, ОСОБА_54), ОСОБА_124 (в інтересах ОСОБА_50, ОСОБА_125), ОСОБА_126 (в інтересах ОСОБА_76), ОСОБА_127 (в інтересах ОСОБА_61), ОСОБА_128 (в інтересах ОСОБА_66), ОСОБА_139 (в інтересах ОСОБА_42, ОСОБА_85), ОСОБА_129 (в інтересах ОСОБА_12), ОСОБА_130 (в інтересах ОСОБА_131), ОСОБА_132 (в інтересах ОСОБА_19), ОСОБА_133 (в інтересах ОСОБА_38), ОСОБА_134 (в інтересах ОСОБА_55, ОСОБА_36, ОСОБА_47, ОСОБА_39, ОСОБА_46, ОСОБА_44, ОСОБА_135), -

В С Т А Н О В И В :

У зв'язку з тим, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження на даний час не закінчено, складність якого обумовлена великою кількістю учасників провадження, а строк дії обраного щодо обох обвинувачених запобіжного заходу закінчується, прокурор, посилаючись на вагомість доказів вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 особливо тяжкого та тяжких злочинів, наявний ризик їх ухилення від суду, впливу на свідків та очевидців подій, які судом не допитані у справі, заявив клопотання про продовження їх, кожного окремо, тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_55 та представник потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_80, ОСОБА_52, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_72 та ОСОБА_25 - ОСОБА_106 підтримали думку прокурора про необхідність продовження вказаного запобіжного заходу щодо обох обвинувачених, вважаючи неможливим його заміну на більш м'який.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, заперечували проти задоволення клопотання прокурора, заявили власне клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 на іншій - у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники, підтримуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_4, заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

При цьому, сторона захисту в цілому посилалась на те, що оголошена обом обвинуваченим підозра не є обґрунтованою внаслідок відсутності достатніх і безспірних доказів їх винуватості, які до цього часу не надала сторона обвинувачення, а досліджені під час судового розгляду докази навпаки спростовують пред'явлене обвинувачення, ризики, які раніше бралися до уваги, відпали - справа перебуває у суді, обвинувачені не судимі, ОСОБА_4 одружений, обидва вони характеризуються позитивно, мають постійне місце реєстрації та проживання на території України, наміру ухилятися від суду не мають, мають намір добросовісно виконувати покладені на них обов'язки.

Під час судового розгляду потерпілі ОСОБА_43, ОСОБА_47, ОСОБА_89, ОСОБА_91, ОСОБА_42, ОСОБА_49, ОСОБА_94, ОСОБА_131, ОСОБА_18, ОСОБА_67, ОСОБА_29, ОСОБА_68, ОСОБА_25, кожний окремо, висловили думку про необхідність тримання під вартою обох обвинувачених до закінчення судового розгляду в межах даного провадження, потерпіла ОСОБА_26 - вважала за недоцільне подальше тримання обох обвинувачених під вартою, а потерпілі ОСОБА_14, ОСОБА_66, ОСОБА_56 та ОСОБА_77 залишили вирішення цього питання на розсуд суду.

Заслухавши думку прокурора, обох обвинувачених, їх захисників, різні думки потерпілих та їх представників, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, доводи поданих клопотань, дані які містять їх додатки, подані додаткового сторонами під час даного судового засідання, а також і раніше протягом всього судового провадження на підтвердження правових позицій з вказаного питання кожної із сторін, суд присяжних вважає, що обраний щодо обох обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою належить продовжити на максимальний строк, відтак вказане клопотання захисту ОСОБА_4 задоволенню не підлягає. При цьому, суд бере до уваги таке.

Продовжує залишатися достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, опинившись на волі, зможуть, ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування) і на це вказують такі обставини: характер групових протиправних дій, в яких вони обвинувачуються і щодо яких висунута обґрунтована органами досудового розслідування підозра; тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання їх винуватими у злочинах; моральні переконання обох обвинувачених, які й до теперішнього часу не виявили жалю з приводу позбавлення надзвичайно багатьох осіб життя, цінність якого неспіврозмірна з будь-якими політичними уподобаннями. Обсяг проведених судом процесуальних дій під час судового розгляду даного кримінального провадження та їх результати не зменшують вказаний ризик, навпаки, вказують на високий ступень загрози його реалізації.

Так, час, протягом якого триває дане судове провадження, саме через подібні перешкоди (переховування від слідства та суду багатьох учасників вказаних подій) виявився недостатнім для органів досудового розслідування та прокуратури з тим, щоб забезпечити, принаймні, ініціювати початок судового розгляду щодо інших осіб, причетність яких до вказаних злочинів ними також встановлена. Практика ухилення від слідства та суду таких осіб з часом набула лише ознак системності. Третій підозрюваний в межах даного кримінального провадження, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, опинившись на волі, ухилився від слідства, у зв'язку з чим тривалий час перебуває у розшуку. Критичним твердженням сторони захисту з цього приводу суд присяжних дав правову оцінку з посиланням на конкретні норми процесуального закону в своїй ухвалі від 24 вересня 2015 року.

Крім того, суд присяжних приймає до уваги на виконання вимог ст. 178 КПК України і дані про особу кожного з обвинувачених окремо, які дійсно характеризувалися з позитивної сторони, добровільно задля захисту конституційних цінностей вступили до спеціального підрозділу правоохоронного органу, усвідомлюючи всі ризики проходження в ньому служби для свого життя та здоров'я, до кримінальної відповідальності не притягувалися. Крім того, вони обидва відсторонені від посади, не мають утриманців, хоча ОСОБА_4 і є одруженим, має велику родину, ОСОБА_5 проживав в місті Києві без реєстрації свого місця проживання, має реєстрацію мешканця іншої області України, ОСОБА_4 зареєстрований в місті Києві в гуртожитку, а підрозділ, в якому вони спільно проходили службу, розформований, майновий стан обох обвинувачених не можна визнати задовільним, відтак їх соціальні зв'язки за місцем фактичного проживання не можна визнати стійкими на стільки, щоб викликати безперечну довіру.

За таких обставин та умов, зважуючи на їх сукупність, забезпечення допровадження обох обвинувачених до компетентного судового органу є пріоритетним.

Що стосується обґрунтованості підозри як підстави взагалі для застосування запобіжного заходу щодо обох обвинувачених, то з цього приводу судом вже була сформульована правова позиція (ухвала від 28 квітня 2015 року), підстави для зміни якої суд присяжних не вбачає, зокрема і за результатами дослідження під час судового розгляду на даний час фактичних даних, які містять проведені експертні дослідження, матеріали фото та відео фіксації подій, в тому числі і на які посилалася сторона захисту, та отримані безпосередньо в судовому засіданні показання потерпілих. При цьому суд присяжних бере до уваги як пріоритетні над національним законодавством вимоги п/п «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сформульовані в цьому контексті правові висновки ЄСПЛ (див., рішення від 22 травня 2014 року у справі «Ільгар Маммадов проти Азербайджану»), за якими сама по собі «добросовісність» підозри за відсутності інформації на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано, не є достатньою.

Питання достатності і безспірності доказів винуватості обох обвинувачених, на що акцентував увагу захист, вирішується судом лише при ухваленні вироку (п.п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України).

Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, опинившись на волі, зможуть також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином і на це вказують такі обставини: висока ймовірність контактів з боку обвинувачених, якщо вони опиняться на волі, з іншими колишніми співслужбовцями, в тому числі, які на даний час переховуються від слідства (ризик змови), зважаючи при цьому на підозру в груповому вчиненні протиправних дій. Крім того, втрата доказів у межах даного провадження вже викликає занепокоєність в оцінках і міжнародних правозахисних організацій, чого не заперечувала і сама сторона захисту.

Однак, суд присяжних існуючий ризик перешкоджання кримінальному провадженню оцінює як другорядний, а тому виключно у сукупності із ризиком переховування, реалізація саме якого унеможливить досягнення головної мети продовження найбільш суворого заходу забезпечення судового розгляду - допровадження обох обвинувачених до компетентного судового органу.

Співвідносячи доцільність подальшого застосування щодо обох обвинувачених тримання під вартою з особливістю та обсягом тих процесуальних дій, які проведені і слід провести для завершення провадження, суд присяжних приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого судовий розгляд не завершено, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, суд продовжує досліджувати. В разі переховування обвинувачених, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальший судовий розгляд та реалізація принципу змагальності сторін, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обох обвинувачених. При цьому, строк, протягом якого триває саме судовий розгляд, не виходить за межі розумного для того, щоб продовжити перевіряти вагомість доказів у даній конкретній справі.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні як тяжкого, так й особливо тяжкого насильницьких злочинів (ст. 12 КК України).

За сукупності наведених вище обставин, суд присяжних, приймаючи до уваги також і їх стан здоров'я, щодо якого відсутні об'єктивні медичні застереження, встановлені дані про їх особу, соціальні зв'язки, молодий вік, попередні позитивні характеристики, які суд оцінює виключно у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо них обох запобіжний захід у вигляді взяття під варту, таким чином задовольнити клопотання прокурора і відмовити в задоволенні клопотання захисту ОСОБА_4, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі і домашній арешт, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку, бути адекватиними для цілей запобігання наявним і вказаним вище ризикам, бути пропорційними для досягнення вказаної вище мети застосування запобіжного заходу.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, кількість його учасників та обсяг зібраних матеріалів, на даний час строк перебування обвинувачених під вартою не можна визнати таким, що є свавільним (див., напр., рішення ЄСПЛ від 04 квітня 2000 року у справі «Вітольд Литва проти Польщі», від 23 лютого 2012 року у справі «Креанге проти Румунії», від 11 липня 2006 року у справі «Сааді проти Сполученого Королівства») або таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності між повагою на їх особисту свободу та публічними інтересами, що випливають з прав значної кількості потерпілих на захист від тяжких кримінальних правопорушень, на охорону їх прав та законних інтересів і забезпечення швидкого та повного розгляду даної справи.

Оскільки клопотання захисту ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу не можна визнати таким, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду, суд вважає за необхідне вказане клопотання залишити без задоволення.

Дане кримінальне провадження стосується обвинувачення у тому числі в особливо тяжкому насильницькому злочині, а тому суд присяжних, вважаючи необхідним продовжити тримання під вартою обох обвинувачених, керуючись правилами ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення при цьому розміру застави.

Враховуючи викладене суд, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 201, 205, 331, 369-372 КПК України, ст. ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд присяжних, -

У Х В А Л И В:

Клопотання сторони обвинувачення про продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити.

Клопотання захисту обвинуваченого ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який - залишити без задоволення.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без змі-ни, продовжити строк тримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бобровиця Чернігівської обл., під вартою на шістдесят днів, тобто по 10 (включно) січня 2016 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ніжин Чернігівської обл., під вартою на шістдесят днів, тобто по 10 (включно) січня 2016 року.

Утримувати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ПРИСЯЖНІ: ЩЕРБАКОВ Ю.Д.,

ГОДЛЕВСЬКИЙ А.П.,

КОНЄВ О.П.;

СУДДІ: ОЗДОБА М.О.,

ДЯЧУК С.І.