Постанова № 53410501, 10.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 922/4008/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, да довіреністю № ХМЦ3-02-126526/15 від 03.02.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 21.09.2015 року, ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 01.10.2015 року;

третьої особи - ОСОБА_4, за довіреністю № 810-17/624 від 10.03.2015 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центу зайнятості (вх. 4794 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 31 серпня 2015 року по справі № 922/4008/15,

за позовом Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центу зайнятості, м.Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Харківська обєднана державної фінансова інспекція, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укравтотранс Плюс, м. Харків

про стягнення 79287,97 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4008/15 (суддя Кухар Н.М.) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центу зайнятості звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4008/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Товариства з обмеженою відповідальністю Укравтотранс Плюс у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що оскаржене рішення ґрунтується на повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4008/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Харківська обєднана державної фінансова інспекція через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надала пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить в повному обсязі задовольнити апеляційну скаргу Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центу зайнятості.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 23.01.2014 року між Харківським міським центром зайнятості (Центр позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укравтотранс Плюс (виконавець відповідач у справі) був укладений договір №2039/304-С/14 центру зайнятості з навчальним закладом, підприємством, організацією, установою на професійне навчання безробітних шляхом стажування.

Предметом договору є професійне навчання 5 осіб шляхом стажування (список осіб, направлених на професійне навчання, додаток №1) за посадою «водій автотранспортних засобів (водій таксі)», за строком навчання з 24.01.2014 року по 23.04.2014 року, 2,84 міс (499 год.) (розділ 1 договору).

Сторони, що уклали цей договір, несуть відповідальність за виконання своїх зобовязань у встановленому законодавством порядку (пункт 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір витрат, повязаних з навчанням безробітних, згідно з кошторисом на навчання становить 26237,66 грн. Оплату витрат, повязаних з навчанням, здійснює Центр за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття 1 раз на місяць (пункт 4.2 договору).

Сторонами узгоджено у пункті 4.3 договору, що остаточний розрахунок проводиться після завершення навчання за умови подання виконавцем необхідних для цього документів та з урахуванням змін, що мали місце під час навчання.

За умовами розділу 6 договору, строк дії договору встановлюється сторонами з 24.01.2014 по 23.05.2014 року

Позивачем не заперечується, що відповідачем своєчасно та належним чином були виконані умови договору, які без зауважень та заперечень прийняті Центром, що підтверджується актом виконаних робіт до договору про організацію професійного навчання безробітних від 23.04.2014 року №2039/304-С/14, який підписаний та скріплений печатками сторін (копія наявна в матеріалах справи). При цьому доказів відмови від прийняття робіт за договором позивачем надано не було.

Державною фінансовою інспекцією в Харківській області було проведено планову ревізію використання коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття Харківським міським центром зайнятості за період з 01.10.2011 по 01.02.2015 року, в тому числі і досліджено питання дотримання вимог законодавства під час використання коштів, виділених на професійне навчання безробітних громадян, про що складено акт від 08.05.2015 року за №810-40/7.

На підставі вказаного акту податковим органом був складений та направлений позивачу лист від 16.06.2015 року за №810-17/1641 з пропозицією вжити заходів щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укавтотранс Плюс зайвих витрат коштів Фонду у сумі 79287,97 грн., які виникли внаслідок завищення останнім вартості послуг з професійного навчання безробітних.

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви та апеляційної скарги, позивач зазначав, що включення відповідачем до кошторису видатків на заробітну плату, паливно-мастильні матеріали та відсутність бухгалтерських і первинних документів, на підтвердження фактичних видатків на канцелярське приладдя та капітальні витрати, призвело до матеріальних збитків Фонду, у звязку з чим відповідач повинен відшкодувати збитки (кошти) в розмірі 79287,97 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Виходячи з зазначеного, вбачається, що для стягнення збитків потрібна сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

При цьому на позивача покладається обовязок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний звязок такої поведінки із заподіяними збитками.

Крім того, якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).

Вирішуючи спір про стягнення збитків, господарський суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах встановив, що у правовідносинах між сторонами у даній справі відсутні понесені позивачем витрати, які пов'язуються з відновленням порушеного права (реальні збитки), заявлена до стягнення сума не є упущеною вигодою чи вартістю додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо. Крім того, кошти заявлені до стягнення не є втратами позивача, які мають компенсуватися шляхом відшкодування збитків, заявлена до стягнення сума не є збитками та не має необхідних ознак збитків за приписами чинного законодавства.

Посилання позивача на висновки ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, яку проводила Державна фінансова інспекція України не є належним та допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором і завданням позивачеві збитків. Виявлені інспекціями обставини не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не можуть їх змінювати.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що договір №2039/304-С/14 центру зайнятості з навчальним закладом, підприємством, організацією, установою на професійне навчання безробітних шляхом стажування від 23.01.2014 року припинив свою дію 23.05.2015 року та відповідно не може бути підставою для стягнення збитків, оскільки вичерпав свою дію внаслідок його належного виконання.

Таким чином, колегією суддів встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статті 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4008/15 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в звязку з чим, апеляційна скарга Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центу зайнятості не підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду перевіривши матеріали апеляційної скарги, встановила, що позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4008/15 та зобовязано скаржника надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги (ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року).

Проте, доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Державного бюджету України позивачем не надано.

Конституцією України та Господарським процесуальним кодексом України встановлено, що судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання вимог, зокрема ухвал господарських судів, тягне відповідальність, встановлену Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України. Ці умови знайшли відображення у статті 124 Конституції України та частини 1 статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами пункту 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7 якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК України); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

З огляду на визначене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центу зайнятості судовий збір в сумі 1339,80 грн. до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центу зайнятості залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2015 року по справі №922/4008/15 залишити без змін.

Стягнути з Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центу зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137-А, код ЄДРПОУ 36224721, р/р 37177300802007 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1339,80 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.