Постанова № 53410411, 10.11.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 914/1638/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГалушко Н.А.

суддівКузя В.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Центр Український КАПІТАЛ, м. Львів б/н від 10.08.2015 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2015 року

у справі № 914/1638/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Центр Український КАПІТАЛ, м. Львів

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 8 690,07 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 179 341,84 грн. та 2,48 грн. пені

За участю представників :

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: не зявився;

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2015р. у звязку із відрядженням судді Данко Л.С., перебуванням у відпустці судді Орищин Г.В. внесено зміни у склад судової колегії у справі №914/1638/15 та сформовано її у наступному складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Кравчук Н.М., Кузь В.Л.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. в склад судової колегії по розгляду даної справи внесено зміни: замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Орищин Г.В.

Позивачу розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2015 р. у справі №914/1638/15 ( суддя Ділай У.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Бізнес Центр Український КАПІТАЛ на користь ПАТ ВіЕс Банк ( з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.07.2015р.) 8 521,00 дол. США основного боргу, що за курсом НБУ станом на 23.06.2015р. становить 185 416,96грн., 262,63 дол. США заборгованості по процентам, що за курсом НБУ станом на 23.06.2015р. становить 5 714,83грн., 6 124,18грн. пені та 5 773,65грн. судового збору.

ТОВ Бізнес Центр Український КАПІТАЛ подано апеляційну скаргу б/н від 10.08.2015 р.,в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про часткову відмову у задоволенні позову в частині суми заборгованості по сплаті відсотків, які підлягають до стягнення, посилаючись на те, що в цій частині рішення суду є незаконним. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції, не встановивши повно та об'єктивно обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, необгрунтовано надав перевагу одним наявним у справі доказам над іншими, не вказавши при цьому жодних підстав для цього, що призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Також, скаржник вважає, що у зв'язку із тим, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, істотне значення для встановлення обставин справи мало визначення існуючого розміру заборгованості відповідача.

ПАТ ВіЕс Банк у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що нарахування відсотків здійснювалось згідно умов кредитного договору №ЛU016749 від 28.02.2012р., викладеного в новій редакції додатковою угодою №1 від 26.03.2014р. Розбіжність сум по відсотках в розрахунках заборгованості які надавались банком зумовлена тим, що у розрахунку заборгованості, який було подано разом з позовною заявою відображена сума нарахованих відсотків станом на 13.05.2015р. та становить 169,07 дол.США, а у розрахунку заборгованості який надано з доповненням до позовної заяви відсотки розраховані станом на 23.06.2015р. та становлять 262,63дол. США.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

28.02.2012р. між ПАТ ВіЕс Банк та ТОВ Бізнес Центр Український КАПІТАЛ укладено кредитний договір № КU016749, відповідно до якого позивач зобовязався надати відповідачу грошові кошти в сумі 28 000,00 доларів США строком на 60 місяців, а відповідач зобовязувався повернути позивачу основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що містяться в додатку №1 до кредитного договору і є його невідємною частиною, та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку передбачених договором. Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 28 лютого 2017 року (а.с.16-19).

26 березня 2014 року між ПАТ ВіЕс Банк та ТОВ Бізнес Центр Український КАПІТАЛ укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої кредитний договір викладено в новій редакції (а.с.21-30).

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що договірні зобовязання позивач виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у розмірі 28 000,00 дол. США, про що свідчить копія меморіального ордеру №957745 від 29.02.2012р. (а.с.33). Відповідач зобовязань за кредитним договором № КU016749 від 28.02.2012р. належно не виконав, заперечень зворотнього не надав.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу повідомлення-вимоги від 02.04.2015р. №10-3/6830 та від 14.05.2015р. №10-3/9939 (а.с.31, 37) про дострокове погашення заборгованості за кредитом, які відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до п.12.1.8. кредитного договору сторони домовились, що банк, незалежно від інших положень кредитного договору має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині за умови настання певних обставин, зокрема, невиконання позичальником умов будь-якого іншого кредитного договору, що укладений між позичальником та банком та/або договорів, що укладені з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника або третіх осіб за кредитними договорами, укладеними з банком.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів, зазначена обставина стала підставою для звернення позивача з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості (враховуючи збільшення позовних вимог) в сумі 8 521,00 дол. США основного боргу, 262,63 дол. США заборгованості по процентам та 6 124,18грн. пені.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.529 ЦК України).

Згідно із ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали кредитний договір № КU016749 від 28.02.2012р., у звязку з чим набули взаємних прав і обовязків.

Відповідно до умов договору, позивач зобовязувався надати кредит, а відповідач здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі. Датою остаточного повернення кредиту сторонами визначено 28.02.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав у повному обсязі, а відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення отриманих кредитних коштів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, відповідачем не подано.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач своїх зобовязань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що матеріалами справи доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань щодо повернення отриманих кредитних коштів та правомірною є вимога дострокового погашення заборгованості.

З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні в справі розрахунки відсотків за користування кредитом, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає заборгованість в сумі 8 521,00 дол. США основного боргу, що за курсом НБУ станом на 23.06.2015р. становить 185 416,96грн. та 262,63 дол. США заборгованості по процентам, що за курсом НБУ станом на 23.06.2015р. становить 5 714,83грн.

Станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції в матеріалах справи були відсутні докази, які б підтвердили сплату відповідачем вищевказаного боргу.

В судове засідання в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем подано довідку про стан заборгованості відповідача, в якій зазначено, що після винесення рішення господарським судом, а саме 10.09.2015 року позичальником (скаржником) частково сплачено заборгованість по кредиту. Враховуючи викладене, загальна заборгованість станом на 26.10.2015р. становить 495,77дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 11 191,84грн., з яких 402,21дол. США по тілу кредиту та 93,56дол. США по відсотках.

Судова колегія звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції переглядається на момент його прийняття судом першої інстанції з врахуванням тих доказів, які були в матеріалах справи саме на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції в матеріалах справи були відсутні докази, які б підтвердили сплату відповідачем вищевказаного боргу чи списання такого боргу.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В даному випадку позивачем надано новий, додатковий доказ в суді апеляційної інстанції, а тому апеляційний господарський суд не приймає його.

З огляду на вищенаведене, перевіривши наявні в справі розрахунки відсотків за користування кредитом, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягає заборгованість в сумі 8 521,00 дол. США основного боргу, що за курсом НБУ станом на 23.06.2015р. становить 185 416,96грн. та 262,63 дол. США заборгованості по процентам, що за курсом НБУ станом на 23.06.2015р. становить 5 714,83грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст..611 ЦК України).

Згідно із п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається із п.6.2 кредитного договору № КU016749 від 28.02.2012р. сторони обумовили, що за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

З огляду на наведене підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині стягнення 6 124,18грн. пені нарахованої позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобовязань за умовами договору.

З огляду на наведене судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в сумі 8 783,63 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 191 208,20грн. та 6 124,18грн. пені.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із абз.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарською суд України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодекс України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору, не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Скаржником не надано суду достатніх та обгрунтованих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за перегляд рішення суду у даній справі в апеляційному порядку покладається на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2015 р. у справі №914/1638/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.11.2015р.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

Суддя Кузь В.Л.

СуддяОрищин Г.В.