Постанова № 53410186, 09.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015 року Справа № 904/993/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва", с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2015 року у справі № 904/993/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва", с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області;

відповідача-2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 323 842 грн. 70 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" про стягнення солідарно з Відповідачів 1, 2 заборгованості в сумі 323 842 грн. 70 коп., із яких: 219 603 грн. 57 коп. - проіндексована сума бору, 94 682 грн. 23 коп. - сума відсотків за користування товарним кредитом, 9 556 грн. 90 коп. - пеня за порушення термінів оплати.

Позовні вимоги, мотивовані порушенням із боку Відповідача-1 господарського зобовязання встановленого умовами договору купівлі-продажу № 13251 від 12.03.2014 року.

Вимоги щодо солідарної відповідальності Відповідача-1 та Відповідача-2 обґрунтовані тим, що за умов укладеного між Позивачем та Відповідачем-2 договору поруки № 13251-ПОР від 12.03.2014 року, останній взяв на себе зобовязання у випадку невиконання Відповідачем-1 свого обовязку передбаченого договором поставки відповідати перед Позивачем як солідарний боржник.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2015 року у справі №904/993/15 (суддя Ліпинаський О.В.) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 219 603 грн. 57 коп. проіндексованої суми бору, 94 682 грн. 23 коп. суми відсотків за користування товарним кредитом, 9 556 грн. 90 коп. пені за порушення термінів оплати.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІВА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 3 238 грн. 42 коп. витрат зі сплати судового збору, 3 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 3 238 грн. 42 коп. витрат зі сплати судового збору, 3 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Рішення мотивовано тим, що відповідач-1 не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Іва" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Агросфера" про стягнення неустойки, курсової різниці та пені, зменшивши зазначені суми до 10% відсотків від нарахованих позивачем.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що нарахування процентів за користування товарним кредитом, передбачених п.7.2., п.7.3. Договору, підпадають під визначення пені, нарахування якої сторони вже передбачили в п.7.1. Договору, в той час як згідно статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Проте, суд на ці положення закону не звернув увагу та застосував до відповідача подвійну відповідальність одного виду за одне й теж саме правопорушення.

Крім того, заявлений до стягнення розмір неустойки, до якої відносяться проценти за користування товарним кредитом, є явно завищеним, а тому суд мав би застосувати положення статті 83 ГПК України та зменшити розмір неустойки, курсової різниці і пені до 10% відсотків від нарахованих позивачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а подачу апеляційної скарги розцінює як спробу затягнути виконання законного рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Вечірко І.О. (доповідач) суддів: Джихур О.В., Науменко І.М.,) апеляційну скаргу було прийнято до розгляду.

12.08.2015 року розпорядженням Керівника апарату суду ОСОБА_1 відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматичну систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/993/15 у звязку з перебуванням головуючого судді доповідача Вечірко І.О. на лікарняному.

12.08.2015 року протоколом повторного автоматичного розподілу справ між суддями справу №904/993/15 передано судді Іванову О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року прийнято справу №904/993/15 до провадження, а апеляційну скаргу до розгляду.

В судовому засіданні 09.11.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом було прийнято постанову у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

12.03.2014 року між Позивачем (Продавцем) та Відповідачам-1 (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №13251 (а.с. 16-18).

Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив (товар), відповідно до умов даного Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до п. 3.1. Договору конкретний вид товару його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару встановлена по домовленості Сторін, а Сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - Долар США. Оплата Товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 4 цього Договору.

Умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації(ях) до Договору. (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування Товар кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати Товару по специфікації до Договору. Товарний кредит наданий Продавцем Покупцю в межах строків визначених Умовами оплати Товару у Специфікації - є строком правомірного користування товар кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених Умовами оплати Товару - є неправомірне користування; Покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, Покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2. (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3. Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості Товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період: з моменту фактичного відвантаження Товару до моменту сплати Покупцем суми вартості Товару отриманого на умовах товарного кредиту. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній. Якщо буде мати місце факт, що передбачений п. 4.7., 4.8. даного Договору, то відповідно і нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється на уже проіндексовану згідно п. 4.7. чи п. 4.8. суму вартості Товару (боргу) по Договору, тобто на ПСП.

При розрахунку процентів день надання та погашення Товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання Товар кредиту не включається до розрахунку, а день погашення - включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається фактичну кількість днів, а в році - 365. У випадку прострочення погашення Товарного кредиту, проценти нараховуються на заборгованості по Товарному кредиту і за весь період прострочення, до дати його повного фактичного погашення. Дата повного фактичного погашення (оплати заборгованості по товарному кредиту) вважається - дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у сумі, яка дорівнює заборгованості Покупця по Товарному кредиту. (п. 4.4. Договору).

Згідно п. 4.5. Договору сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється Покупцем у строк, який визначається:

- датою погашення (сплати) товарного кредиту, що визначена Умовами оплати Товару у Специфікації, а при наявності несвоєчасного погашення заборгованості за Товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійсню Покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту;

- датою фактичного дострокового погашення товарного кредиту, у випадку дострокового погашення товарного кредиту; Товар вважається оплаченим Покупцем у момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Оплата вартості Товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на Товар в мажах періоду часу, що вказаний у п. 4.7. та згідно способів викладених у пунктах 4.7., 4.8., Договору. (п. 4.6. Договору).

Згідно з пунктом 7.2 Договору, якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти процентна ставка, визначена в п. 7.3 Договору купівлі-продажу, а саме, якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 по вказаному вище договору купівлі-продажу, між Позивачем та Відповідачем-2 - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ІВА" був укладений Договір поруки №13251-ПОР від 12.03.2014 року (а.с. 22).

Згідно п. 1.1. Договору поруки, предметом цього договору є зобов'язання Поручителя перед Кредитором відповідати за порушення Боржником - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ІВА" його зобов'язань перед Кредитором по основному договору, передбаченому розділом 2 цього договору поруки, що включає:

- погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору;

- погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару, у зв'язку із застосуванням способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов основного договору;

-сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами;

- сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору.

Підставою цього договору поруки є дійсна вимога Кредитора до Боржника - СГ ТОВ "ІВА", зазначена у основному договорі, в тому ж встановленому обсязі, у ті ж встановлені строки, та в тому ж встановленому порядку (п. 1.2. Договору поруки).

На підтвердження виконання зобовязань за договором позивачем надані видаткові накладні: № 210320/13 від 21.03.2014 року на суму 44 429,06 грн., № 210321/13 від 21.03.2014 року на суму 106 265,81 грн., № 280544/13 від 28.05.2014 року на суму 36 032,10 грн., № 290538/13 від 29.05.2014 року на суму 32 439,04 грн. на загальну суму 219 166 грн. 01 коп., які підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача (а.с. 23-26).

Як вважає Позивач, Відповідач-1 за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Позивачем, яка становить 219 603 грн. 57 коп. проіндексованої згідно п. 4.7. Договору заборгованості за специфікаціями № 2 та № 3. Крім того, Позивач здійснив розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, згідно п. 4.2.. 7.4. договору в розмірі 94 682,23 грн. (а.с. 15).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №13251 від 12.03.2014 року у період часу з 21.03.2014 року по 29.05.2014 року Позивач за вищенаведеними видатковими накладними поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 219 166 грн. 01 коп., який був прийнятий покупцем, що підтверджується даними накладними, довіреностями, які підписані представниками відповідача і наявні в матеріалах справи (а.с. 23-28).

На час розгляду спору у господарському суді Відповідачем-1 не заперечені факти отримання товару за представленими видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно умов підписаних сторонами специфікації № 1, 2, 3 20% суми вартості товару Відповідач мав сплатити до 15.09.2014 року, решту 80% вартості товару до 25.11.2014 року (а.с. 19-21).

Враховуючи умови договору та умови специфікацій до договору, положення ч.1 ст. 694 ЦК України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обовязків за вищенаведеним договором купівлі-продажу №13251 від 12.03.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, сторони погодили, що якщо у періоди часу: з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем товарним кредитом (як правомірне користування, так і неправомірне) офіційний курс гривні до іноземної валюти (Долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти (Долар США), що визначений специфікації до Договору на момент її підписання, Покупець зобовязаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні по Договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах (п. 4.7 Договору).

Таким чином, Відповідач-1, підписавши Договір купівлі-продажу №13251 від 12.03.2014 року, специфікації до нього та відповідні видаткові накладні, фактично погодився із застосуванням формули перерахунку ціни товару на дату оплати, вказану у п. 4.7 Договору.

В порушення прийнятих на себе зобовязань Відповідач-1 поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк оплатив не повністю (здійснив два платежі на загальну суму 186 036,45 грн.: 09.09.2014 року на суму 53 518,23 грн.; 11.12.2014 року на суму 132 518,22 грн.), у звязку з чим згідно наданого позивачем розрахунку за Відповідачем-1 станом на 11.02.2015 року утворилась проіндексована згідно п. 4.7. Договору заборгованість за специфікаціями № 2 та № 3 на загальну суму 219 603 грн. 57 коп. (а.с. 15).

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування позивачем та господарським судом основної заборгованості відповідно до формули, зазначеної у п. 4.7. Договору, прийшла до висновку, що господарський суд правильно задовольнив дану вимогу позивача про стягнення проіндексованої суми основної заборгованості у розмірі 219 603 грн. 57 коп.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обовязку сплатити неустойку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у Специфікації(ях) до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Згідно зазначеного пункту договору, позивачем нарахована до сплати пеня в розмірі 9556 грн. 90 коп. за період з 16.09.2014 року по 11.02.2015 року. (а.с. 15).

Крім того, Позивач здійснив розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, згідно п. 4.2.. 7.4. договору в розмірі 94 682,23 грн. (а.с. 15).

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені та відсотків за користування товарним кредитом прийшла до висновку, що господарський суд правильно задовольнив дані вимоги та стягнув на користь позивача пеню в розмірі 9556 грн. 90 коп. за період з 16.09.2014 року по 11.02.2015 року а також відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 94 682,23 грн., оскільки прострочення оплати вартості поставленого товару з боку Відповідача-1 мало місце.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що нарахування процентів за користування товарним кредитом, передбачених п.7.2., п.7.3. Договору, підпадають під визначення пені, нарахування якої сторони вже передбачили в п.7.1. Договору, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачав відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товару (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 7.2 Договору, якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти процентна ставка, визначена в п. 7.3 Договору купівлі-продажу, а саме, якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

Таким чином, право на встановлення сторонами в договорі купівлі-продажу процентів за користування товарним кредитом прямо передбачено законом - п.1 ч.5 ст. 694 ЦК України, котра регулює правовідносини, повязані з продажем товару в кредит.

Отже, відповідно до наведених визначень, закріплених у окремих нормах матеріального права, проценти за користування товарним кредитом розглядаються як грошовий борг покупця перед продавцем за отримані товари без фактичної передачі коштів. Тобто, плата за користування товарним кредитом це сума, на яку збільшується сума грошового боргу. Таким чином, зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом.

Натомість поняття пені та її правову природу визначено у іншій нормі матеріального права статті 549 ЦК України, якою визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня є видом штрафних санкцій, нарахування яких залежить від вини боржника.

Дана правова позиція стосовно правової природи процентів за користування товарним кредитом вже закріплена у судовій практиці та відображена в Оглядовому листі ВГСУ від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань».

Зокрема, у листі зазначено, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України), у тому числі процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (ч. 5 ст. 694 ЦК України), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпеченн6я виконання зобовязань, ані штрафною санкцією.

Пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобовязання.

Таким чином, передбачені у пунктах 7.2. 7.3 Договору проценти не є штрафом та пенею, тобто не є неустойкою, а відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України є саме процентами за користування товарним кредитом та стягуються незалежно від наявності вини боржника (Відповідача №1), а також стягнення пені.

Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про можливість зменшення розміру процентів за користування товарним кредитом і курсової різниці до 10% відсотків від нарахованих позивачем.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про можливість зменшення розміру пені за порушення термінів оплати (9 556 грн. 90 коп.) до 10% відсотків від нарахованих позивачем, оскільки скаржником не надано суду будь-яких доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме інформації про майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; фінансовий стан відповідача-1; його кредиторську та дебіторську заборгованість; наявність збитків; дані про вжиття відповідачем заходів до виконання зобовязань, ведення судово-претензійної роботи по зменшенню дебіторської заборгованості, тощо.

У звязку з чим, колегія суддів не може прийти до висновку, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання зобов'язання та розміру стягнутої пені (9 556 грн. 90 коп.).

За обставин невиконання Відповідачем-1 грошових зобов'язань місцевий господарський суд, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 694, 536, 549, 554 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнив позов в частині солідарного стягнення з боржника та поручителя проіндексованої суми основного боргу, відсотків за користування товарним кредитом та пені за порушення термінів оплати.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва", с. Єгорівка Роздільнянського району Одеської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2015 року у справі № 904/993/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 13.11.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд