Рішення № 53410116, 10.11.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2015 р.Справа № 924/1615/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Елекон ЛТД", м. Вишневе, Київська обл.

до приватного підприємства "Хмельницька логістична компанія", м. Хмельницький

про стягнення 21 100 грн.

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача - не зявився

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 21 100 грн. безпідставно набутих коштів. Обгрунтовуючи позов, позивач вказує на те, що він перерахував відповідачу 21 100 грн. відповідно до платіжного доручення від 9 червня 2015 року № 597 за транспортно експедиційні послуги. Проте, договір транспортного експедирування між сторонами не укладався, послуги відповідачем не надані. Про відсутність між сторонами укладеного договору свідчить те, що договір транспортного експедирування за ЗУ „Про транспортно експедиторську діяльність має бути укладений у письмовій формі та містити певні істотні умови. Проте письмового договору не існує, домовленості по істотних умовах не досягнуто. За таких обставин, з урахуванням правил ст. ст. 631, 638 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України договір про транспортно експедиційне обслуговування між сторонами по справі відсутній, в звязку з чим, в силу ст. 1212 перераховані відповідачу гроші є безпідставно набутими.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив. Повідомляючи відповідача про розгляд справи судом, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі від 29.09.2015 року та про відкладення розгляду справи від 19.10.2015 року і від 28.10.2015 року. Про отримання перших двох ухвал відповідачем свідчать наявні в справі поштові повідомлення (з підписом повноважної особи про отримання). Ухвала суду від 28 жовтня 2015 року про відкладення розгляду справи, направлена на адресу відповідача повернута поштою з відміткою - „За закінченням терміну зберігання.

Враховуючи наявність доказів отримання відповідачем ухвал суду за вказаною у позові адресою, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, незважаючи на повернення поштою ухвали від 28.10.2015 року, оскільки причина повернення „За закінченням терміну зберігання не свідчить про неналежність повідомлення, а отримання перших двох ухвал за такою ж адресою свідчить про фактичне місце знаходження відповідача.

Належність повідомлення в такий спосіб підтверджується також правовою позицією, викладеною у п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, де вказано, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в ЄДРПОУ) і не повернутою підприємством звязку, або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи.

Отже, суд, з урахуванням правил ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

З матеріалів справи вбачається.

Відповідач виставив позивачу рахунок № СФ 000211 від 09.06.15р. за транспортно експедиційні послуги по маршруту - м. Київ (Україна) м. Туркменбаши (Туркменістан) на суму 21 100 грн. В рахунку вказано, що постачальником є відповідач, платником позивач.

9 червня 2015 року, згідно платіжного доручення від 9 червня 2015 року № 597 позивач оплатив відповідачу 21 100 грн. за призначенням платежу „Оплата за послуги згідно рахунку від 09.06.2015 року № СФ 000211. Так, в дорученні наведено, що платником є ТОВ „Фірма „Електрон ЛТД, отримувачем ПП „Хмельницька логістична компанія. Платіжне доручення містить штамп банку про проведення операції 09.06.15р.

2 липня 2015 року позивач направив на адресу відповідача лист від 15 червня 2015 року № 100 з вимогою повернути помилково перераховані кошти на суму 21 100 грн. Докази направлення додано в справу (опис кореспонденції з відміткою про вкладення вказаного листа та штампом пошти; фіскальний чек від 2 липня 2015 року).

Крім того, у справу додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто поштою на адресу позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач оплатив відповідачу 21 100 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 9 червня 2015 року з відміткою про проведення оплати банком та написом на рахунку від 09.06.2015 року „Сплачено 09.06.15р. Призначенням платежу за даним платіжним дорученням є оплата послуг за рахунком від 09 червня 2015 року № СФ 000211, який виставлено за надання транспортно експедиційних послуг по маршруту м. Київ (Україна) м. Туркменбиши (Туркменістан).

Вважаючи вказаний платіж безпідставним, позивач звернувася до відповідача з листом з вимогою повернути дану суму. Враховуючи залишення листа без відповіді, позивач звернувся з цим позовом.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відносини транспортно експедиційних послуг регулюються Законом України „Про транспортно експедиторську діяльність, преамбула якого обумовлює, що цей Закон визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

Статтею 1 даного Закону обумовлено, що транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 9 Закону визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторонни (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є:

відомості про сторони договору:

для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

вид послуги експедитора;

вид та найменування вантажу;

права, обов'язки сторін;

відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;

розмір плати експедитору;

порядок розрахунків;

пункти відправлення та призначення вантажу;

порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

строк (термін) виконання договору;

а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1 Закону експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Аналіз вказаних норм Закону свідчить про те, що відносини відносно надання послуг транспортного експедирування в обовязковому порядку підлягають договірному оформленню та виникають виключно на основі письмового договору.

За таких обставин, підтвердження факту виникнення між сторонами транспортно експедиційних відносин потребує наявності письмового договору транспортного експедирування.

Рахунок фактура від 9 червня 2015 року не може бути доказом укладення між сторонами договору експедирування, оскільки як вказано вище, згідно ст. 9 ЗУ „Про транспортно експедиторську діяльність такий договір повинен мати письмову форму з передбаченими істотними умовами (чого немає рахунок фактура). Відсутність письмового договору виключає можливість встановлення факту узгодження істотних умов саме договору транспортного експедирування.

За ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України).

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів укладення договору транспортного експедирування (належним чином повідомлений відповідач про розгляд справи судом не скористався своїм правом спростувати наведене), в письмовій формі та неможливість, у звязку з цим визначити наявність узгодженості між сторонами істотних умов договору, а також те, що за Законом даний договір повинен мати обовязкову письмову форму, відносини транспортного експедирування між сторонами не виникли.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відсутність між позивачем та відповідачем відносин експедирування виключає наявність обовязків, що ними породжені. В звязку з чим оплата 21 100 грн. за рахунком по оплаті транспортно експедиційних послуг без наявності договору, укладеного у належній формі (отже без підтвердження факту виникнення відносин транспортного експедирування) здійснена за відсутності правових підстав для її проведення. Відтак, отримання вказаних грошей відповідачем та користування ними також є безпідставним.

Також, судом враховується відсутність доказів виконання відповідачем транспортно експедиційних послуг, що також підтверджує факт відсутності договору.

За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Враховуючи дані законодавчі вимоги, а також факт безпідставного набуття відповідачем оплачених позивачем грошей, вимоги про їх повернення є обґрунтованими.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений наявними доказами та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Хмельницька логістична компанія (м. Хмельницький, вул. Київська, 4 кім. 305, р/р 26008017022805 в філії АТ „Укрексімбанк, м. Хмельницький, МФО 315609, код 3864127) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Елекон ЛТД (Київська область, Києво Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 19, код 13734376) 21 100 (двадцять одна тисяча сто грн. 00 коп.) безпідставно отриманих грошей, 1 218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) судового збору.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :1 - до справи, 2 - позивачу 3 - відповідачу м. Хмельницький, вул. Київська, 4, кімната 305).