Рішення № 53409937, 10.11.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015р. Справа№ 914/2968/15

За позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення пені на підставі рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від

30.05.2013р. №100

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Оленюк С.Л. - представник за довіреністю від 03.04.2015р. №13/08-531.

Від відповідача: ОСОБА_3 - представник за договором про надання правової допомоги від 14.09.2015р. № 42.

На розгляд господарського суду Львівської області Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення пені на підставі рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013р. №100.

Ухвалою від 28.08.2015р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.09.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Відповідачем допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про що Антимонопольним комітетом ухвалено рішення від 30.05.2013р. №100. Прийнятим рішенням на відповідача накладено штраф за порушення вимог конкурентного законодавства у розмірі 10 000,00 грн. Проте відповідач у визначений для добровільного виконання строк не виконав зобов'язання, що встановлені рішенням Антимонопольного комітету від 30.05.2013р. №100. Зазначене стало підставою для нарахування 4 200,00 грн. пені на підставі частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

11.09.2015р. на виконання вимог ухвали суду позивачем подано докази у матеріали справи (вх. № 38499/15).

В судовому засіданні 14.09.2015р. з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи оголошено перерву до 28.09.2015р.

23.09.2015р.відповідачем подано заяву про застосування позовної давності (вх. № 40374/15) по справі та відмовити на цій підставі в позові.

25.09.2015р. позивачем подано пояснення у справі (вх.№41093/15).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 25.09.2015р. розгляд справи призначено на 19.10.2015р.

19.10.2015р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 09.11.2015р.

20.10.2015р. позивачем подано пояснення у справі (вх.№ 44933/15).

20.10.2015р. відповідачем подано заява (доповнення) про застосування позовної давності (вх.№ 45088/15).

В судовому засіданні 09.11.2015р. за клопотанням відповідача з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи оголошено перерву до 10.11.2015р.

10.11.2015р. через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання (вх.№ 5219/15), в якому просить зупинити провадження у справі та подано заяву (доповнення та уточнення) про застосування позовної давності (вх.№ 48416/15).

В судовому засіданні 10.11.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити повністю та стягнути 4 200,00 грн. пені. Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, заперечує і вважає безпідставною з підстав зазначених в поясненнях (вх.№ 44933/15 від 20.10.2015р.). Заперечує проти зупинення провадження у справі, у зв'язку безпідставністю та не обґрунтованістю.

В судовому засіданні 10.11.2015р. представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, надав усні пояснення по справі та підтримує подану ним заяву (доповнення та уточнення) про застосування позовної давності (вх. № 48416/15 від 10.11.2015р.).

Також підтримує подане ним клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі № 914/2968/15 за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення пені у розмірі 4 200,00 грн. на підставі рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013р. №100 до набрання законної сили судовим рішенням за позовною заявою (вих. № 805 від 09.11.2015р. за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013р. №100, в якій просить задовольнити клопотання про відновлення (продовження) терміну для звернення з цим позовом, визначеного ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначити причини пропуску - поважними.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, прийшов до висновку, відмовити з задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Господарський суд зупиняє провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями чи постановами судів.

В судовому засіданні встановлено, що ухвали про прийняття даної позовної заяви і порушення провадження у справі не має і суду не подано.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно ч.1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

А тому з врахуванням вище наведеного, підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження суд не вбачає. При цьому враховується факт оплати відповідачем у справі штрафу в сумі 10 000,00 грн. (квитанція № 2925_68.1 від 05.09.2013р.)

В судовому засіданні 10.11.2015р. представник відповідача заявив усно клопотання про відкладення розгляду справи.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010)).

Суд оглянувши та дослідивши наявні у справі документи не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. Зазначає, що дане клопотання є безпідставним, що призводить до затягування розгляду справи і порушення строків, передбачених ст.69 ГПК України.

Положення ст. 69 ГПК України щодо строків вирішення спору, направленні на реалізацію вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку і недопущення зловживання своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України в контексті затягування процесу. При цьому під затягуванням судового процесу, як зазначено у п.3.14. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

У судовому засіданні 10.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013р. № 100 (надалі - Рішення) визнано, що дії Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо неправомірного використання позначення відомого автомобільного бренду «Mercedes - Benz» у господарській діяльності, є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, що передбачене статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді неправомірного використання позначення (знаку для товарів і послуг) відомого автомобільного бренду «Mercedes - Benz» або схожого на нього позначення у господарській діяльності без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав його використовувати у господарській діяльності, що може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

За зазначене порушення на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 10 000,00 грн.

У Рішенні роз'яснено можливість оскарження рішення Антимонопольного комітету у господарському суду повністю або частково у двомісячний строк з дня одержання Рішення та що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення.

Рішення було надіслані відповідачу повідомленням та зобов'язано відповідача виконати Рішення у двомісячний строк про що протягом 5 днів повідомити позивача. Докази надіслання в матеріалах справи.

Зазначене Рішення отримано відповідачем 06.06.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Правом на оскарження рішення Антимонопольного комітету у двохмісячний строк відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідач не скористався. Належних та допустимих доказів оскарження Рішення суду не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф підлягає сплаті у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Строк сплати штрафу, накладеного Антимонопольним комітетом за Рішенням закінчився 07.08.2013р.

05.09.2013р. на виконання Рішення відповідачем сплачено штраф в сумі 10 000,00 грн., підтримується позивачем та підтверджується квитанцією № 2925_68.1 від 05.09.2013р.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивач просить стягнути пеню в сумі 4 200,00 грн. за прострочення сплати штрафу за період з 08.08.2013р. по 04.09.2013р.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України».

Згідно з частинами першою та шостою статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 121 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Судом встановлено, що Рішення отримано ФО-П ОСОБА_1 06.06.2013р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Відповідно ч.1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» роз'яснено, що у застосуванні припису частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати що за цими приписами, передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присічними. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Правом на оскарження рішення Антимонопольного комітету у двохмісячний строк відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відповідач не скористався. Належних та допустимих доказів оскарження Рішення Антимонопольного комітету суду не надав, а тому на момент прийняття судом судового рішення, Рішення Антимонопольного комітету є чинним і обов'язковим до виконання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлені строки не виконав Рішення, а тільки 05.09.2013р. оптатив штраф згідно Рішення в сумі 10 000,00 грн., що підтримується позивачем та підтверджується квитанцією № 2925_68.1 від 05.09.2013р. про сплату штрафу.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частини сім та дев'ять статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Враховуючи наведені обставини, оскільки відповідач не сплатив у встановлені строки штраф, вимоги позивача про стягнення 4 200,00 грн. пені за період з 08.08.2013р. по 04.09.2013р. є обґрунтованим та таким, що підлягають до задоволення.

Щодо застосування позовної давності, заявленої відповідачем суд зазначає таке.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Відповідачем у справі заявлено заяви про застосування позовної давності (вх. №40374/15 від 23.09.2015р., вх. № 45088/15 від 20.10.2015р. та вх. № 48416/15 від 10.11.2015р.)

Відповідно до п.п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

З урахуванням приписів частини другої статті 1 ЦК України правила позовної давності, передбачені цим Кодексом, не застосовуються (якщо інше не встановлено законом) до правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням державними органами щодо підприємств, установ, організацій та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення правил здійснення підприємницької діяльності (зокрема, й вимог конкурентного законодавства).

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 5 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» у розгляді справ зі спорів про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про застосування заходів відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції господарським судам необхідно перевіряти додержання строків давності, передбачених статтею 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» і статтею 28-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», з урахуванням того, що суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за відповідне порушення, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строки, визначені статтею 250 ГК України, до відповідних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно ст. 28-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, якщо закінчився строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про недобросовісну конкуренцію.

А тому з врахуванням вище наведеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо спливу позовної давності є безпідставними.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої, третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Таким чином, оскільки судове рішення ухвалено на користь позивача, судовий збір потрібно покласти на відповідача.

Таким чином, з урахуванням того, що спір виник з вини відповідача, судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. (ставка судового збору на момент звернення позивачем до суду) підлягає стягненню з нього в доход державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 6, 121, 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статтями 50, 56, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статтями 28-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» статтею 40 Господарського кодексу України, статтями 22, 33, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) до державного бюджету пеню у розмірі 4 200,00 грн.

Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79005, місто Львів,вулиця І. Франка, будинок 61; ідентифікаційний код: 20812013).

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 12.11.2015 р.

Суддя Коссак С.М.