Ухвала суду № 53409305, 12.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Запоріжжя

12.11.2015 Справа № 908/5070/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнасінняпром (вул. Сонячне шосе, буд. 50, с. Сонячне Запорізького району Запорізької області, 70417)

До Державного підприємства „Дослідне господарство „Елітне Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (вул. Інститутська, буд. 1, с. Сонячне Запорізького району Запорізької області, 70417)

Про стягнення 51 071 грн. 55 коп.

СуддяМісюра Л.С.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 22.10.2015р.; ОСОБА_2 довіреність б/н від 06.05.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність б/н від 14.05.2015р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрнасінняпром с. Сонячне Запорізького району Запорізької області до Державного підприємства „Дослідне господарство „Елітне Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України с. Сонячне Запорізького району Запорізької області, про стягнення 51 071 грн. 55 коп., суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість по договору оренди автомобіля № 23/10 від 27.10.2009 року в сумі 27 828 грн. 38 коп., 3 % річних в сумі 2 538 грн. 86 коп. та інфляційні нарахування в сумі 20 704 грн. 31 коп.

Позивач надав суду заяву від 28.10.2015 року, в якій уточнив період нарахування інфляційних витрат, а саме вказав суду, що на четвертій сторінці позовної заяви був зазначений різний період нарахування інфляційних витрат. Фактивно позивач просить стягнути інфляційні витрати за період з липня 2012 року по липень 2015 року в сумі 20 704 грн. 31 коп.

Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відповідач надавав суду заяву від 05.10.2015р., в якій просив застосувати строк позовної давності, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України до вимог про стягнення заборгованості в сумі 27 828 грн. 38 коп., 3 % річних в сумі 2 538 грн. 86 коп. та інфляційні нарахування в сумі 20 7047 грн. 31 коп.

Заява відповідача була прийнята судом, оскільки заявлена відповідно до ст. 22 ГПК України та ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва.

12.11.2015 року розгляд справи продовжений.

Позивач надав суду пояснення № 164 від 12.10.2015 року, в яких вказав: В судовому засіданні 05.10.2015р. відповідач надав суду заяву, в який просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача. Однак із позицією відповідача про застосування строку позовної давності позивач не погоджується з наступних підстав. Згідно приписів ст. 264 Цивільного кодексу України (Переривання перебігу позовної давності): 1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 2. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.3. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Так між сторонами договору № 23/10 було підписано акт заліку від 31.12.2012 року. Відповідно до вказаного акту залишок боргу відповідача перед позивачем склав 879 043 грн. 71 коп. Тобто підписанням акту заліку відповідач визнав наявність боргу перед позивачем. До зазначеної суми боргу відповідача перед позивачем увійшла сума заборгованості за договором № 23/10, що підтверджується довідкою про взаємовідносини між позивачем та відповідачем за підписом керівника та бухгалтера позивача. Відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (надалі - Постанова) правила переривання перебігу строку позовної давності (ст. 264 ЦК України) застосовуються господарським судом не залежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. Зі змісту п. 4.4.1 Постанови вбачається, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Підписання представником відповідача акту заліку від 31.12.2012 року із зазначенням в ньому, що заборгованість відповідача складає 879 043 грн. 71 коп. є визнання боржником існування боргу. Крім того, між сторонами 31.03.2012 року було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за яким відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором № 23/10. Таким чином підписання між позивачем та відповідачем акту звірки взаємних розрахунків від 31.03.2012 року та акту заліку від 31.12.2012 року є підставою для переривання строку позовної давності. Також переривання строку позовної давності відбулось у межах строку давності. За таких обставин та на підставі вимог законодавства позивач вважає, що заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, позивач просить суд відмовити відповідачу - Державному підприємству «Дослідному господарству «Елітне» ЮК НААН України у задоволені заяви про застосування строку позовної давності при розгляді справи № 908/5070/15.

Також, позивач надав додаткові пояснення № 185 від 29.10.2015 року, в яких вказав: В судовому засіданні 28.10.2015 р. в суду виникли запитання, щодо наявності сум сплати за рахунком 361, 3711 та початкового сальдо в сумі 912 597 грн. 88 коп. З метою надання повних та достовірних даних по взаємовідносинам між відповідачем та позивачем, останній надає наступні пояснення: 1. Відповідно до акту звірки станом на 01.01.2013 року за рахунком 361 рахується сплата від 20.03.2012 р. в сумі 2 323 грн. 90 коп. та в сумі 2 299 грн. 49 коп. Згідно банківської виписки позивача, копія якої надана суду разом із іншими документами, вказані суми були сплачені відповідачем за послуги на підставі рахунків № 63 та № 64. Вищевказані суми були сплачені за послуги за договором № НП-16 від 07.03.2012 р. Копія договору № НП-16 також надана суду. Отже зазначені сплати не мають відношення до договору оренди автомобіля № 23/ІО та відображають іншу операцію. 2. Відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку рахунок 3711 - розрахунки по виданих авансах. Отже по рахунку 3711 у взаємовідносинах між сторонами було проведено наступні дії: Позивач перерахував відповідачу аванс за договором контрактації № НК-1 від 17.06.2010р. що зазначено у рядку «дебіт» на загальну суму 804 840 грн.; Відповідач повернув частину авансу в сумі 531 991 грн., що відображено у рядку «кредит»;Повернення частини авансу в сумі 531 991 грн. відбулось на підставі акту заліку від 31.12.2012 р. і ці данні також відображені в акті звірки від 01.01.2013 р. по рахунку 631 у рядку «кредит» з призначенням як залік авансу від 31.12.2012 р. 3. Стосовно наявності початкового сальдо в акті звірки від 01.01.2013р. в сумі 912 597 грн. 88 коп. у рядку «дебіт» позивач пояснює, що сума виникла на підставі господарських взаємовідносин між сторонами і відображає суму дебіту за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. Тобто до акту не було включено операції за період з 2009 року, а була лише відображена сума операцій. 4. Крім того з акту звіряння від 01.01.2013 р. вбачається, що сальдо кінцеве сальдо слало 879 043 грн. 71 коп. Разом із викладеним позивач вважає за необхідне надати суду додатковий доказ взаємовідносин між сторонами - акт звірки складний станом на 31.03.2012 року.

Відповідач надав суду заперечення від 12.11.2015 року, в якому зазначив наступне: відповідач повністю не погоджується з позовними вимогами заявленими позивачем до відповідача та вважає, що дана позовна заява не підлягає задоволенню, в силу наступних підстав: Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ним нібито 27 жовтня 2009 року укладено договір оренди автомобіля № 23/10, за яким позивач передав відповідачеві в оренду легковий автомобіль Toyot Camry. Первинні бухгалтерські документи та договір оренди, на який посилається позивач, не збереглись у відповідача. У відповідності до приписів ст. 256 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В свою чергу, згідно до приписів ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З позову вбачається, що позивач отримав автомобіль Toyot Camry 27.07.2012 року, про що складено відповідний акт, в якому також вказано, що сторони не мають претензій один до одного. Відповідно до умов договору оренди автомобіля, копія якого додана позивачем до позову, вбачається, що орендна плата сплачується щомісячно шляхом перерахування коштів Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця за минулий місяць - п.3.2 договору. Тобто, орендна плата за останній місць оренди повинна була сплаченою до 10 серпня 2012 року. Отже, враховуючи приписи ст.ст. 256, 257 ЦК України позивач повинен був; звернутись до суду або відповідача за захистом своїх порушених прав та інтересів, в межах строку позовної давності, тобто протягом трьох років починаючи з 10.08.2012 року та по 10.08.2015 року. Так, згідно до ч. 2 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного прав або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Разом з цим. ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Таким чином, враховуючи приписи ч. 3 ст. 267 ЦК України, відповідач заявляв про застосування судом по справі № 908/5070/15 строку позовної давності при розгляді судом позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" до Державне підприємство "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академік аграрних наук України" про стягнення 51 071 грн. 55 коп., з них: 27 828 грн. 38 коп. - суми основного боргу 2 538 грн. 86 коп. - 3% річних і 20 704 грн. 31 коп. - суми інфляційних про що, відповідачем подана відповідна заява по справі. Проте, позивач, посилаючись на акт заліку від 31.12.2012 року та акти звіряння взаємних розрахунків від 31.03.2012р. та від 31.12.2012р., вважає, що має місце переривання перебігу строку позовної давності. Відповідач не може погодитись з вказаними твердженнями позивача з огляду на наступне: відповідач вважає, що надані позивачем акт заліку та акти звірки розрахунків не свідчать про переривання строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, виходячи з наступного: Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. У п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності. Із наданого позивачем акту заліку не вбачається визнання відповідачем спірної суми за договором оренди автомобіля № 23/10 від 27.10.2009 року у розмірі 27 828 грн. 38 коп., яку просить стягнути позивач по даній справі як суму основного боргу за вказаним вище договором. Надані ж позивачем акти звірки відображають всі господарські операції і з них не вбачається визнання відповідачем спірної заборгованості на суму 27 828 грн. 38 коп. за договором оренди автомобіля № 23/10 від 27.10.2009 року. Крім того, в актах звірки не зазначено, за якими договорами вони складені. Так, позивач за позовом вказує, що надання послуг ним здійснювалось за договором оренди автомобіля № 23/10 від 27.10.2009 року в період з 31.10.2009року по 27.07.2012 року. При цьому акт звірки від 31.12.2012 року відображає господарські операції з 31.10.2010р. по 31.12.2012р., та не відображає здійснення вказаних вище послуг позивачем та їх визнання відповідачем за в період з 31.10.2009року по 27.07.2012 року. Відповідач увагу суду, що наданий позивачем ОСОБА_4 звірки від 31.03.2012р. також не підтверджує визнання відповідачем спірної заборгованості на суму 27 828 грн. 38 коп. за договором оренди автомобіля № 23/10 від 27.10.2009 року та взагалі не містить даних як про обороти за період та сальдо кінцеве, так і підтвердження вказаної заборгованості позивача за даними обліку відповідача, що є доказом того, що вказаним актом відповідач не визнав заборгованість перед позивачем взагалі. Позивач в судовому засіданні наголошував, що підтверджує переривання строку позовної давності саме актом заліку взаємних вимог. Проте, в вказаного акту також не вбачається визнання відповідачем спірної суми за договором оренди автомобіля № 23/10 від 27.10.2009року. Крім того, надана позивачем бухгалтерська довідка не є первинним бухгалтерським документом, тому вона не може підтверджувати здійснення сторонами зарахування взаємних вимог за Актом заліку від 31.12.2012 року саме в тому порядку, який визначив позивач в бухгалтерській довідці, так як сам акт заліку не містить посилань за якими договорами та господарськими операціями між сторонами відбувся залік. Таким чином, акти звірки та акт заліку, на які посилається позивач не свідчать про переривання строку позовної давності по даній справі. Враховуючи викладене відповідач просить суд: 1) Застосувати строк позовної давності по справі № 908/5070/15 за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України" про стягнення 51 071 грн. 55 коп., з них: 27 828 грн. 38 грн. - суми основного боргу 2 538 грн. 86 коп. - 3% річних і 20 704 грн. 31 коп. - суми інфляційних. 2) Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрнасінняпром" по справі № 908/5070/15 в задоволені позові до Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України" повністю.

В судовому засіданні 12.11.2015р. від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд може ухвалою продовжити строк розгляду спору, але не більш як на пятнадцять днів.

Клопотання відповідача приймається судом та підлягає задоволенню, оскільки заявлено у відповідності до вимог ст. 22 та 69 ГПК України, суд вважає за необхідне продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

У звязку з витребуванням додаткових доказів, та враховуючи клопотання відповідача, розгляд справи слід відкласти.

Керуючись ст. ст. 22, 69, 77, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

Продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

Розгляд справи відкласти до 25.11.2015 р. о 14 год. 10 хв.

Зобовязати позивача у строк до 20.11.2015р. виконати всі дії та надати всі документи, витребувані попередніми ухвалами суду від 18.09.2015р. та від 05.10.2015р.; належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних документів та документів, доданих до позову надати для справи, оригінали надати в судове засідання суду для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.

Зобовязати відповідача у строк до 20.11.2015р. виконати всі дії та надати всі документи, витребувані попередніми ухвалами суду від 18.09.2015р. та від 05.10.2015р.; належним чином засвідчені читаємі копії витребуваних судом документів надати до матеріалів справи, оригінали суду для огляду. Забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.

Суд вважає за необхідне попередити сторін, що за невиконання вимог суду, у тому числі у випадку неявки представника, у відповідності з ст. 83 ГПК України, суд має право стягнути в доход Державного бюджету України із сторони, яка ухиляється від вчинення дій, покладених судом штраф у розмірі до 1 700 грн.

Суддя Л.С. Місюра