Ухвала суду № 53408186, 29.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/41568/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року

у справі № 0670/6173/12

за позовом Акціонерної компанії «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» в особі Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, позовні вимоги Акціонерної компанії «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» в особі Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (далі - АК «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті»; позивач) до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000101504 від 03 травня 2012 року. Відшкодовано АК «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» понесені судові витрати в розмірі 2 146,00 грн. шляхом безспірного списання органами казначейської служби з рахунків Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Житомирська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за січень 2012 року, за результатами якої складено акт № 315/15-4/26607343 від 20 квітня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000101504 від 03 травня 2012 року, яким представництву зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 1 119 519,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 559 760,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення представництвом пункту 201, підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, сум податку на додану вартість, сплачених у складі авансових платежів у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ Север-Сталь» та Закритого акціонерного товариства «Трансмост» підрядних робіт, які на момент проведення перевірки фактично не використано Представництвом «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» у господарській діяльності.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на ненадання під час проведення перевірки актів приймання-передачі виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт та інших документів, які б підтверджували факт виконання контрагентами розглядуваних підрядних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, наведене законодавче положення пов'язує виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення «першої події», якою може виступати і факт перерахування авансу контрагентам за майбутнє виконання робіт, а не безпосередньо з виконанням таких робіт, як наголошує податковий орган.

А відтак, суди цілком об'єктивно погодились із законністю формування позивачем податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, за наслідками перерахування контрагентам попередньої оплати за підрядні роботи.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення представництву суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та визначення йому штрафних (фінансових) санкцій оспорюваним актом індивідуальної дії слід визнати обґрунтованим.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Цвіркун Ю.І.