Ухвала суду № 53407056, 12.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/238/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Вербицької Н.В.судді -Домусчі С.Д.при секретарі -Богдановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області (правонаступником якої є Первомайська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Миколаївській області) про скасування вимоги про сплату боргу від 24.09.2014 року №Ф0036041703, скасування рішення від 08.10.2014 року №0042061703,

встановила:

Позивач ФОП ОСОБА_5 27.01.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування вимоги про сплату боргу від 24.09.2014 року №Ф0036041703, скасування рішення від 08.10.2014 року №0042061703.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 24.09.2014 року ним було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2014 року № Ф- 0036041703 відповідно до якої, позивача зобов'язано протягом десяти днів з дати отримання зазначеної вимоги сплатити суму недоїмки на загальну суму 44 120,50 грн. Вказана вимога була складена відповідно до акту № 49/17-03/НОМЕР_2 від 24.09.2014 року документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, проведеної працівниками Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївської області. В п. 2.3.4. зазначеного акта вказано, що в порушення п. 3 ч. 1 ст.1,7, ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.10.2008 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пп. 2 п. 4.5. розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міндоходів України від 09.09.23013 року № 455, зареєстрованому в Мін'юсті України 19.09.2013 року за № 1622/24154, позивачем не в повному обсязі сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, в наслідок чого виникла недоїмка на загальну суму 44 120,55 грн. Станом на дату складання акту перевірки позивач перебував на загальній системі оподаткування. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Абзацем 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено наступне - платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року. Тобто база нарахування ЄСВ для даної категорії осіб береться за дохід отриманий за календарний рік, сукупно. Таким чином враховуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» загальна сума доходу яка береться для визначення бази нарахування єдиного внеску за 2012 рік становить - 18241,00 грн., за 2013 рік - 19499,00 грн. З зазначених сум відповідно і сплачується ЄСВ, факт сплати ЄСВ підтверджено безпосередньо Актом. Враховуючи викладене, позивач вважав зазначену вимогу такою, що є незаконною.

Справа була розглянута в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування вимоги про сплату боргу від 24.09.2014 року №Ф0036041703, скасування рішення від 08.10.2014 року №0042061703 було відмовлено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок) на рахунок: отримувач коштів - УДКСУ у м. Миколаєві (місто 22030001), код отримувача - 37992781, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, рах№31217206784002, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_5, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що ОСОБА_5 є фізичною особою - підприємцем відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_3 від 30.08.1994 року.

Станом на дату складання акту перевірки позивач перебував на загальній системі оподаткування.

За результатами документальної планової виїзної перевірки працівниками Первомайської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області складено акт №49/17-03/НОМЕР_2 від 24.09.2014 року документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за періо2д з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року (а.с. 28-49).

Згідно вищевказаного Акту в п. 2.3.4. вказано, що в порушення п. 3 ч. 1 ст. 1, 7 ч. 5 ст.8 Закону України від 08.10.2008 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пп. 2 п. 4.5. розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міндоходів України від 09.09. 23013 року № 455, зареєстрованому в Мін'юсті України 19.09.2013 року за № 1622/24154, позивачем в неповному обсязі сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, в наслідок чого виникла недоїмка на загальну суму 44120,50 гривень.

В підпунктах Акту було зазначено відхилення від сум чистого оподатковуваного доходу на який нараховується та з якого сплачується ЄСВ становить: 2012 рік - 98978,76 грн.; 2013 рік - 28169,65 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2014 року Первомайською об'єднаною ДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2014 року № Ф-0036041703, відповідно до якої, позивача зобов'язано протягом десяти днів з дати отримання зазначеної вимоги сплатити суму недоїмки на загальну суму 44120,50 гривень (а.с. 50).

Згідно матеріалів справи, 08.10.2014 року Первомайською об'єднаною ДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області прийнято рішення № 0042061703 від 08.10.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованих зборів, яким позивача зобов'язано протягом десяти днів з дати отримання зазначеного рішення сплатити штрафні санкції на загальну суму 2206,025 грн. (а.с. 18).

Не погодившись з зазначеними вимогою та рішенням позивачем на адресу відповідача було направлено скаргу з вимогою скасувати вищевказане рішення (а.с. 83-88).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Врадіївського відділення Первомайської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївської області від 05.11.2014 року №3639/10/14-24-10-05-10 вимогу Врадіївського відділення Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 24.09.2014 року №Ф-0036041703 та рішення Врадіївського відділення Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 08.10.2014 року №0042061703 було залишено без змін, а скарги ФОП ОСОБА_5 від 03.10.2014 без номера (вх. №61/10 від 06.10.2014) та від 17.10.2014 без номера (вх. №104/10 від 20.10.2014) - без задоволення (а.с. 96-98).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної статті вищевказаного Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, позивач, в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацем 3 частини 8 статті 9 цього ж Закону встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється згідно з вимогами ст. 177 ПК України.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Звітним періодом для подання податкової декларації фізичною особою-підприємцем є один календарний рік.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Податкового Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138 9, 138,11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 38.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, - зазначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 4 вказаного Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платники єдиного внеску, зокрема фізичні особи-підприємці, як позивач, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, при цьому для таких осіб періодом, за який вони, як платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів є також календарний рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вищевказаного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 4.5.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 і зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року під № 994/18289, яка була чинна на момент подання річних звітностей та сплати єдиного податку, визначено, що обчислення сум єдиного внеску здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

У листі роз'ясненні Пенсійного фонду України зазначено, що обчислення сум єдиного внеску зазначеними платниками здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій. Фізичні особи-підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, формують і подають до органів Пенсійного фонду звіт згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 року за №1014/18309 (далі - Порядок), за себе і таблицю 4 додатка 5 до Порядку за членів сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності. У графі 2 таблиці 1 додатка 5 до Порядку "Сума чистого доходу (прибутку), яка заявлена в податковій декларації фізичної особи-підприємця" платник самостійно відображає фактичну суму чистого доходу за себе в розрізі місяців. При цьому сума чистого доходу за рік повинна відповідати сумі чистого оподатковуваного доходу, заявленого у податковій декларації. У графі 3 таблиці 1 додатка 5 до Порядку "Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини" платником відображається самостійно певна сума доходу в розрізі кожного місяця відповідного року, в межах максимальної величини.

Таким чином, у стовпці 2 таблиці 1 відображається сума чистого доходу, заявленого в податковій декларації фізичної особи-підприємця. У стовпці 3 таблиці 1 зазначається сума доходу, на яку буде нараховано ЄСВ.

Якщо в якомусь місяці підприємець зазнав збитків, ЄСВ за такий місяць не нараховується. Якщо дохід за місяць перевищив максимальний розмір бази нарахування ЄСВ, в стовпці 3 відображається сума максимального розміру бази нарахування.

Якщо розмір доходу підприємця за місяць менше розміру мінімальної зарплати, встановленої в цьому місяці, то в стовпці 3, навпроти даного місяця, ставиться сума мінімальної зарплати. У всіх інших випадках в стовпець 3 переносяться дані з шпальти 2.

Розмір ЄСВ для ФОП на загальній системі оподаткування дорівнює 34,7 %. Це значення необхідно записувати в стовпці 4 таблиці 1.

Для заповнення стовпчика 5 необхідно виконати розрахунок сум нарахованого ЄСВ шляхом множення построчно даних з графи 3 на дані з графи 4. В останньому рядку таблиці підсумовуються значення стовпця 2. Отримуємо суму чистого доходу за звітний рік, який повинен дорівнювати даним з декларації про доходи.

Сума доходу в розрізі місяців яка відображена позивачем у графі 2 таблиці 1 додатка №5 за 2012 рік складає 18 241,00 гривню, що не відповідає сумі чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік, заявленій в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік. Крім того, у графі 3 таблиці 1 позивачем не було зазначено суму чистого доходу кожного місяця в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, на яку буде нараховано ЄСВ, а лише зазначено як базу нарахування єдиного внеску сума - 18241,00 гривня, яка була отримана позивачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1073,00,00 грн., яка діяла з 01.01.2012 по 01.04.2012 року, на 17.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2012 року по 01.04.2012 року становив - 1073,00 грн., з 01.04.2012 року по 01.07.2012 року - 1094,00 грн., з 01.07.2013 року по 01.10.2012 року - 1102,00 грн., з 01.102012 року по 01.12.2012 року - 1118,00 грн., з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року - 1134,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.12.2013 року по 01.12.2013 року становив - 1147,00 грн., з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року - 1218,00 грн.

Таким чином, сума чистого доходу, яка являється базою оподаткування єдиним внеском складає - 117219,80 гривень, розбіжність в сумі доходу, на який нараховується єдиний внесок склала 98978,76 гривень.

Відхилення в сумі задекларованого доходу складає 98978,76 гривень, з якої відповідно до ст.ст. 1, 7, 8 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" необхідно нарахувати єдиний соціальний внесок.

Відповідно до п.11 ст.8 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" документальною перевіркою нарахований єдиний внесок з чистого оподаткованого доходу за 2012 рік за ставкою 34,7 % в сумі 34345,63 грн.

В свою чергу, сума доходу в розрізі місяців яка відображена позивачем у графі 2 таблиці 1 додатка №5 за 2013 рік складає 53 126,88 гривень, що відповідає сумі чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік заявленій в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Проте, у графі 3 таблиці 1 додатка №5 замість суми доходу, на яку нараховується єдиний соціальний внесок у розрізі кожного місяця, тобто в межах максимальної величини та яка не є меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, позивачем було зазначено як базу нарахування єдиного внеску в податковій звітності 2013 року суму 19499,00 гривень, яка була отримана позивачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1147,00 гривень, яка діяла з 01.12.2013 по 01.12.2013 року, на 17.

Відхилення в сумі задекларованого доходу складає 23307,20 гривень, з якої відповідно до ст.ст. 1, 7, 8 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" необхідно нарахувати єдиний соціальний внесок.

Відповідно до п.11 ст.8 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" документальною перевіркою нарахований єдиний внесок з чистого оподаткованого доходу за 2013 рік за ставкою 34,7 % в сумі 9774,87 грн. (а.с. 39).

Таким чином, позивачем в порушення п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону не враховано, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 6.3 розділу VI Інструкції зазначено, що органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті (абз. 2). У цьому випадку вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску (абз. 5).

Абзацом 1 пункту 6.4 розділу VI вищевказаної Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Відповідно до п.п. З п. 7.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за №1622/24154, складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції.

Виходячи з викладеного, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при прийнятті вимоги та рішення, що оскаржувались, суб'єкт владних повноважень діяв у відповідності до приписів законодавства, а тому підстав для задоволення позовних вимог суд 1-ї інстанції правомірно не вбачає.

Судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що відповідачем було доведено правомірність винесення оскаржуваних вимоги та рішення, а вимоги позивача, в свою чергу, ґрунтувались на помилковому тлумаченні норм діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає не суттєвими та такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області (яка є правонаступником Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про скасування вимоги про сплату боргу від 24.09.2014 року №Ф0036041703, скасування рішення від 08.10.2014 року №0042061703 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Н.В. ВербицькаСуддя:/підпис/С.Д. Домусчі