Ухвала суду № 53406360, 11.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 876/7525/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Нефедової А.О.;

а також сторін (їх представників):

від позивача - Пилявка Р.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма «Карпати» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова до Приватного підприємства «Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма «Карпати» про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И Л А:

30.03.2015р. позивач Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України в Залізничному районі м.Львова звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Приватного підприємства /ПП/ «Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма «Карпати» на його користь заборгованість із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 67022 грн. 79 коп.(а.с.3-4).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. заявлений позов задоволено, стягнуто з відповідача ПП «Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма «Карпати» на користь позивача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період з 01.06.2014р. по 01.03.2015р. в сумі 67022 грн. 79 коп. (а.с.82-84).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ПП «Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма «Карпати», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.91-98).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що під час судового розгляду позивачем не представлено детальних розрахунків боргу в розрізі осіб, яким призначені пільгові пенсії; з незрозумілих причин пенсійним органом змінено нарахування частки підприємства по пенсіонеру ОСОБА_4 (з 21,67 % до 100 %); в частині пенсіонерів позивачем змінені кінцеві дати, до яких відповідач зобов'язаний здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Також розглядувана сума боргу не являється недоїмкою, через що позивачем пропущений шестимісячний строк, установлений ст.99 КАС України, для її стягнення в судовому порядку.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ПП «Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма «Карпати» зареєстрований в Управлінні ПФ України в Залізничному районі м.Львова та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Заявлений позов стосується стягнення з відповідача суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам ПП «Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма «Карпати» за період червень 2014 року - лютий 2015 року.

Відповідно до наданих доказів станом на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за спірний період склала 67022 грн. 79 коп.

Наведена заборгованість стверджується Розрахунком суми боргу і Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.4-13).

Під час розгляду справи доказів сплати заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суду відповідачем не надано.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Також позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки пенсійний орган протягом червня 2014 року - лютого 2015 року скеровував на адресу відповідача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Скеровані на адресу відповідача розрахунки-повідомлення складені за формою додатка 7, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Вказані розрахунки не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності та неправильності нарахування спірної суми заборгованості, також останнім не спростовано правильності нарахування розміру боргу.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначені пільгові пенсії, зобов'язаний сплатити пенсійному органу збір у відповідному відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто відшкодувати відповідачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

В частині доводів апелянта про зміни законодавства, які мали місце після виникнення обов'язку позивача щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (пенсіонери ОСОБА_5 та ОСОБА_6), колегія суддів виходить з того, що приписами ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (із врахуванням змін, внесених Законом України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи») особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Вказані норми Закон набрали чинності з 01.10.2011р., тобто, до набуття ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пенсійного віку, а відтак такі врегульовують питання досягнення ними пенсійного віку.

Із врахуванням наведеного, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вийшли на пенсію до досягнення пенсійного віку, досягнуть такого лише відповідно у квітні 2017 року та серпні 2015 року.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що вказані зміни законодавства торкаються лише зміни пенсійного віку, однак не торкаються обов'язку відповідача щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Звідси, твердження апелянта про припинення його відносин з позивачем щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, поширення на ці правовідносини норм закону, які були введені в дію після завершення цих відносин, колегія суддів вважає безпідставними.

Стосовно поширення на розглядувані правовідносини строку, передбаченого ст.99 КАС України, колегія суддів зазначає, що згідно п.1 ст.1 Закону України № 400/97-ВР від 26.06.1997р. «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (абз.4 п.1 ст.2 вказаного Закону).

Відповідно до ст.4 цього Закону на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах - 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України (ст.3 зазначеного Закону).

Відповідно до ч.15 ст.106 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, на підставі аналізу вищезгаданих норм права колегія суддів дійшла висновку, що у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст.99 КАС України, не застосовуються.

Також відповідно до п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.6.8 вказаної Інструкції).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що несвоєчасне скерування пенсійним органом розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не звільняє підприємство від сплати спірних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, та не впливає на перебіг строку для стягнення таких.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи характер стягуваної заборгованості, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для висновку про те, що Управлінням ПФ України в Залізничному районі м.Львова пропущений без поважних причин встановлений ст.99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду із відповідним позовом.

При вирішенні наведеного процесуального питання колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по наведеній категорії справ, яка викладена в постанові № 21-496а14 від 18.11.2014р.

Окрім цього, щодо розрахунку розмірів виплати пільгової пенсії для ОСОБА_4 колегія суддів враховує, що відповідно до п.6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р., у разі призначення пенсії на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцем знаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по ОСОБА_4 складений Управлінням ПФ України в Франківському районі м.Львова відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення; правомірність отриманого розрахунку № 323/2 від 17.01.2015р. відповідачем під сумнів не ставилась та не оскаржувалася в установленому порядку.

Разом з тим, долученими довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній, які надало ПП «Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма «Карпати» ОСОБА_4, довідками про виплату такої пенсії за весь 2014 рік та копіями розпоряджень про призначення пільгової пенсії підтверджується факт призначення пільгової пенсії.

ОСОБА_4 має 15 років 07 місяців 25 днів стажу роботи, необхідного для призначення пільгової пенсії саме під час роботи на зазначеному підприємстві.

За наведених обставин обов'язок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій лежить на відповідачу у розмірі 100 відсотків.

Окрім цього, відповідачем видані наступні уточнюючі довідки особам, які працювали оздоблювальника виробів з деревини, а саме:

№ 5 щодо ОСОБА_7, у якій вказано, зокрема, період роботи, що зараховуються до спеціального стажу, з 15.11.1984р. по 23.02.1992р.;

№ 6 щодо ОСОБА_6, у якій вказано, зокрема, період роботи, що зараховуються до спеціального стажу, з 15.05.1985р. по 17.02.1991р. та з 09.03.1992р. по 07.05.2001р.;

№ 16 щодо ОСОБА_8, у якій вказано, зокрема, період роботи, що зараховуються до спеціального стажу, з 21.10.1987р. по 04.08.1993р.

Відтак, з виданих підприємством уточнюючих довідок убачається, що особи на дату введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» не мали повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці.

Також професія (посада) оздоблювальника виробів з деревини вперше визначена такою, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення, у Розділі XXI, підрозділі 6 постанови КМ СРСР № 10 від 26.01.1991р., яка вступила в дію з 01.01.1992р. Таким чином, до введення в дію цієї постанови (тобто, до 01.01.1992р.) оздоблювальникам виробів з деревини пенсії призначалися на загальних підставах, тобто без права на зменшення пенсійного віку.

Отже, пенсії вищевказаним особам підпадають під дію ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Із урахуванням наведеного, заявлений позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма «Карпати» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. в адміністративній справі № 813/1550/15 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

С.М.Кузьмич