Ухвала суду № 53406332, 03.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 876/8504/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Чорнописької В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В :

14 травня 2015 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу за №Ф-0040161702 від 15.04.2015 року, рішення про застосування штрафних санкцій за № 0046601702/17 від 29.04.2015 року та податкове повідомлення - рішення форми ,,Р" за № 0046571702 від 29.04.2015 року.

Постановою від 20 липня 2015 року Тернопільський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що порушення позивачем вимог податкового законодавства підтверджується поясненнями осіб, які працювали у позивача в якості найманих працівників та іншими документами.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірними оскаржені вимогу про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2012 року по 31.03.2015 року, повноти обчислення та своєчасності сплати єдиного соціального внеску до бюджету за період з 01.01.2011 року по 31.03.2015 року, оформленої актом за №2739/19-18-17-02-23/2897514998 від 15.04.2015 року, Тернопільська ОДПІ винесла: вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0040161702 від 15.04.2015 року, якою вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 113671,97 грн.;

- податкове повідомлення - рішення форми ,,Р" за № 0046571702 від 29.04.2015 року , яким збільшила ФОП ОСОБА_3 грошове зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати на загальну суму 38123,66 грн., в тому числі 30090,93 грн. основного платежу та 8032,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0046601702/17 від 29.04.2015 року, яким застосувала до ФОП ОСОБА_3 штрафні санкції в розмірі 56835,99 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення приписів: - підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: виплата неофіційного доходу у вигляді оплати праці найманим працівникам за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року проведена без нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб сумі 30090,93 грн.;

- пп. "б" 176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: подання не в повному обсязі відомостей форми № 1-ДФ (Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, сум утриманого з них податку) суми нарахування доходу найманим працівникам, з якими ФОП ОСОБА_3 мав господарські відносини за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року;

- п. 9.2 ст. 9, п.5 п.7 от 8 Закону України ,,Про збір тa облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування",а саме: не нарахування та не перерахування єдиного внеску на загальну суму 10015,15 грн. (3,6%), в тому числі: за 2011рік - 1890,00 грн., за 2012 рік - 2937,60 грн., за 2013 рік - 2685.55 грн., за 2014 рік - 2502.00 гри. ; на загальну суму 103656,72 грн. (37,26 %), т.ч. по періодах: за 2011 рік - 19561,00грн., за 2012 рік - 30404,16 грн., за 2013 рік - 27795,96 грн. за 2014 рік - 25895,70 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм законодавства містять недостовірні дані, викладені в акті перевірки висновки не відповідають дійсності, прийняті без достатніх на те підстав, ґрунтуються виключно на припущеннях та не можуть бути належною підставою для прийняття податковим органом оскаржуваних вимоги та рішень.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року № 395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за № 607/23139, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 1.5).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 1.6).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7).

Відповідно до підпункту 2.3.2.2 зазначеного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при складенні відповідного висновку та відображенні його в подальшому в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, суб'єктивних припущень та висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що акт перевірки не містить жодного посилання на первинні документи. Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства базуються виключно на поясненнях громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. На підставі пояснень вказаних осіб відповідач на власний розсуд встановив виплату їм доходів як найманим працівникам у вигляді заробітної плати за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 рік на загальну суму 278 199,96 грн.. Крім того, податковий орган врахував скаргу ОСОБА_5 на адресу Міністерства фінансів України та додані до неї документи.

Додані документи містять інформацію про надання ФОП ОСОБА_3 на підставі видаткових касових ордерів в листопаді 2013 року та в липні 2014 року грошових коштів ОСОБА_5 на загальну суму 68500 грн., претензію про необхідінсть повернення вказаних коштів, позовну заяву до суду про стягнення з ОСОБА_5 68500 грн., ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 18 грудня 2014 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення коштів. Інші надані ОСОБА_5 документи не містять жодної інформації про ФОП ОСОБА_3.

На підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 у період з 20.07.2010 року по 17.01.2015 рік був зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебував на обліку у Тернопільській ОДПІ.

Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_6 підтвердив, що перебував у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з березня 2011 року по серпень 2014 року та працював на посаді водія - експедитора без оформлених на те документів. Заробітну плату отримував наручно в розмірі від 1000,00 до 2500,00 грн. на місяць , яка залежала від виконаної роботи та маршруту доставки товару. Пояснив, що працював за різними адресами в м. Тернополі та Тернопільському районі, де здійснювали свою діяльність крім ФОП ОСОБА_3 та інші суб'єкти господарювання. Грошові кошти в рахунок зарплати безпосередньо від ФОП ОСОБА_3 не отримував, а отримував від особи, яка на його переконання є бухгалтером зазначеного підприємця.

В матеріалах справи також наявні копії позовної заяви ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення 70000,00 грн. та ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2014 року про відкриття провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення коштів

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що на підставі наведені докази могли б бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог трудового та іншого законодавства, яке передбачає відповідальність за використання найманих працівників без офіційного оформлення трудових чи цивільно-правових договорів, виплату прихованої від оподаткування заробітної плати і т.п..

Однак, наведених доказів недостатньо для визначення позивачу конкретних сум податкових зобов'язань, оскільки визначені податковим органом суми виплаченої позивачем заробітної плати найманим працівникам базуються виключно на припущеннях та не підтверджуються жодними об'єктивними доказами (відомостями на виплату заробітної плати, видатковими касовими ордерами, чеками, письмовими розписками і т.п., які б містили інформацію про виплачені конкретні суми коштів), що в силу приписів наведених вище нормативно-правових актів не може бути підставою для прийняття оскаржених вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, податковий орган, на якого в силу приписів ч.2 ст. 71 КАС України покладено тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів порушенням позивачем податкового законодавства в частині ухилення позивача від сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржені податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу є безпідставними, необґрунтованими та протиправними, а тому аргументовано визнав їх протиправними та скасував.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі № 819/1343/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 09 листопада 2015 року.