Ухвала суду № 53397516, 09.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

09 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого: Качана В.Я.

Суддів: Рейнарт І.М., Саліхова В.В.

при секретарі: Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановила:

У жовтні 2011 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27106С55 від 02.11.2006.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором в сумі 433 765,17 дол. США, що в еквіваленті становить 3 467 085,00 грн. та пеню в сумі 582 178,75 грн. А також, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 судовий збір по 1 720,50 грн. із кожного. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2013 апеляційну скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року в частині відмови у стягненні 3% річних скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 3% річних в сумі 11 401,11 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 91 129,12 грн. В решті рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року залишено без змін.

Справа 2605/17043/12 № апеляційного провадження: 22-ц/796/13018/2015Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я. В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням вимог законодавства, зокрема, ст. ст. 251, 559 ЦК України, ст. ст. 27, 212 ЦПК України.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що02.11.2006 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27106С55 зі змінами, внесеними додатковими угодами та договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 208 000,00 дол. США з кінцевою датою погашення 15.10.2013 - перший транш; 120 000,00 дол. США з кінцевою датою погашення 15.10.2013 - другий транш; 500 000,00 дол. США з кінцевою датою погашення 15.10.2013 - третій транш. Позичальник взяла на себе обов'язок погасити кредит за рахунок будь-яких надходжень у строки та в сумах, визначених графіком погашення кредиту за договором, який є невід'ємним додатком до кредитного договору. Строки, передбачені графіком погашення кредиту за договором є обов'язковими для виконання позичальником.

Із заяв про видачу кредиту вбачається, що ОСОБА_3 отримала три транші кредиту на загальну суму 828 000,00 дол. США.

Із п. 2.2.1 кредитного договору вбачається, що відсоткова ставка за користування кредитом на поточні потреби у сумі 208 000,00 дол. США встановлюється на рівні LIBOR (12m)+7,30%, але не нижче 13,00% річних; відсоткова ставка за користування кредитом на поточні потреби у сумі 120 000,00 дол. США встановлюється на рівні LIBOR (12m)+8,67%, але не нижче 14,00% річних; відсоткова ставка за користування кредитом на поточні потреби у сумі 500 000,00 дол. США встановлюється фіксована на рівні 14,55% річних.

01.08.2008 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 27108Р14, за умовами якого ОСОБА_1 виступив поручителем позичальника та зобов'язався перед банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» неодноразово письмово повідомляв відповідачів про необхідність сплати заборгованості, однак погашення заборгованості не відбулося.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 553, 543 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладене та обставини справи, колегія суддів погоджується зщ висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідачами належним чином умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів не виконувалися, у зв'язку із чим і утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що після укладання договору поруки від 01.08.2008 між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 було укладено низку договорів про внесення змін до кредитного договору від 02.11.2006, які змінили зобов'язання, а поручитель ОСОБА_1 своєї згоди на укладання вказаних договорів не надавав і про їх укладання не був повідомлений, відповідних змін до договору поруки не вносилося, тому в силу ст. 559 ЦК України порука припинилася, є безпідставними з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 11.12.2012 між сторонами було укладено договір № 27108Р14-1 про внесення змін та доповнень до договору поруки від 01.08.2008, за умовами якого поручитель підтверджує, що порука надана згідно з договором поруки, залишається чинною після внесення до кредитного договору змін відповідно до договору про внесення змін, а також, сторони підтвердили, що умови договору поруки, зберігають свою чинність та сторони підтвердили свої зобов'язання за ними.

Зазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміни, які були внесені до кредитного договору.

Крім того, представником позивача було долучено до матеріалів справи заяву відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 від 04.04.2014 про розстрочення сплати боргу на 2014 - 2015 рік за запропонованим графіком, яка підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_1 особисто.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що відповідач ОСОБА_1, звертаючись із зазначеною заявою до банку після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, визнає свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення заборгованості в солідарному порядку як поручителя за кредитним договором.

Тому, доводи апеляційної скарги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до обставин справи, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2013 року у справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: