Ухвала суду № 53397448, 05.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

05 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Музичко С.Г., Саліхова В.В.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2015 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16.06.2015 року даний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 405/203/08-Ж від 25 квітня 2008 року у розмірі 12 909 350 грн. 65 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог. Апелянт посилається, що судом безпідставно не ураховано, що відповідно до Меморандуму про врегулювання питання реструктуризації споживчих кредитів в іноземній валюті, несплачена за іпотечним договором сума кредиту, що отримана під заставу нерухомості, має бути перерахована за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на 01.01.2014 року виходячи з курсу 8 грн. за 1 дол. США.

В судові засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_3 двічі не з'явилися. ОСОБА_1 двічі надсилав телеграми про відкладення розгляду справи посилаючись на бажання приймати участь у судовому засіданні та неможливість явки у призначений час.

З огляду на те, що ніяких доказів на підтвердження поважності причин як першої так і повторної неявки апелянтом та ОСОБА_3 не подано, колегія суддів, виходячи з положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України хвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися.

Представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» просив апеляційну скаргу відхилити зазначав, що рішення суду є законним та обґрунтованим, апелянт намагається уникнути відповідальності за договором, меморандум на який він посилається носить лише декларативний характер, не є зобов'язальним, а з питання реструктуризації заборгованості відповідач не звертався й такого рішення не приймалося. До того ж Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" до вказаного боржником Меморандуму не приєднувалося.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором та договором поруки, щодо вчасного повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх правильними.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За правилами статті 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, отримуючи кредит позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, а також сплатити проценти в розмірі та на умовах, передбаченими кредитним договором.

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, 25 квітня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №405/203/08-Ж, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 547 500 доларів США на придбання чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, зі сплатою 13,5% річних, з кінцевим терміном погашення до 24 квітня 2032 року.

Договором визначено, що погашення кредиту здійснюється рівними платежами, в розмірі 1901 дол. США, до 20 числа кожного місяця, починаючи з травня 2008 року, останній платіж 24 квітня 2032 року (п.1.1.1 Договору).

Пунктом 2.4.5 договору встановлено, що сплата процентів здійснюється щомісячно у валюті кредиту на рахунок № 22082405814231 у Вишневому відділенні КОФ АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до п.4.1 договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором в цей же день - 25.04.2008 року між ним та банком укладено іпотечний договір, за умовами якого позичальник передав банку в іпотеку придбану за кредитні кошти чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

25.04.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 04/П-162, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася відповідати за належне виконання кредитного договору перед кредитором у повному обсязі, солідарно з боржником.

Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі обумовленому кредитним договором.

Проте, відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно поданого позивачем розрахунку станом на 01 вересня 2014 року складає 984386,18 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01 вересня 2014 року становить 12909350 грн. 60 коп., а саме: заборгованість по кредиту у розмірі 528487,10 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01 вересня 2014 року становить 6930639 грн. 02 коп.; заборгованість за відсотками у розмірі 385583,98 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01 вересня 2014 року становить 5056591 грн. 56 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 14089,52 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01 вересня 2014 року становить 184771 грн. 51 коп.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 56225,58 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01 вересня 2014 року становить 737348 грн. 52 коп.

Наявність заборгованості відповідачами не заперечується.

Доводи апеляційної скарги про необхідність обрахування розміру заборгованості з розрахунку 8 грн. за 1 дол. США є безпідставними.

При вирішенні спору суд першої інстанції вірно керувався нормами ст.ст. 526, 530, 533, 536, 549-552, 553-554, 1049-1050, 1054-1055 ЦК України, умовами договору кредиту і договору поруки та зробив правильний висновок про те, що у позивача виникло право на стягнення заборгованості, процентів за користування ним та штрафних санкцій і такі кошти правильно стягнуті солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка виступила поручителем виконання позичальником умов кредитного договору.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/16734/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10218/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Маринченко М.М,

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.