Рішення № 53395604, 06.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2015Справа №910/24462/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" До Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідницьке медичне об'єднання "ДІАЛІР" Простягнення 583 186,18 грн. Суддя Підченко Ю.О.

За участю представників:

Від позивачаЛевченко В.І. (за довіреністю від 31.08.2015 р.) Від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідницьке медичне об'єднання "ДІАЛІР" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії №625 від 10.03.2010 р. в розмірі 583 186,18 грн., з яких 358 794,18 грн. - за спожиту активну електричну енергію, 3 230,49 грн. - за спожиту реактивну електричну енергію, 121 155,13 грн. - інфляційна складова боргу, 6 454,79 грн. - 3% річних та пеня у розмірі 93 551,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2015 р. за вказаними вимогами порушено провадження у справі № 910/24462/15, розгляд справи призначено на 16.10.2015 р.

Ухвалою від 16.10.2015 р. за клопотанням відповідача судом відкладено розгляд справи на 06.11.2015 р.

05.11.2015 р. від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів та заява про зменшення позовних вимог.

06.11.2015 р. відповідачем подано через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву.

В судове засідання 06.11.2015 р. з'явився уповноважений представник позивача, який обґрунтував та підтримав заявлені вимоги відповідно до заяви про зменшення позовних вимог та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З огляду на наведене вище, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, попередньо подавши відзив на позовну заяву через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Науково-дослідницьке медичне об'єднання "ДІАЛІР" (далі - відповідач) укладено договір на постачання електричної енергії № 625 (далі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п. 2.3.2 договору споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків "Перелік об'єктів Споживача" та "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".

За умовами п. 2 додатка 2 до договору споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Попередня оплата здійснюється до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" (п. 2.1 додатка до договору).

Відповідно до п. 2.2 додатка 2 до договору остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживач Правил користування електричної енергії (ПКЕЕ).

Згідно з п. 3 додатку 2 до договору споживач зобов'язаний вносити плату за споживання електричної енергії виключно коштами.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог п. 4.1.1-4.1.7 цього додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п. 4.3 додатку 2).

Відповідно до п. 5 додатку 2 до договору за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в "Акті про приймання - передавання товарної продукції", "Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії", два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

За приписами п.п. 6, 7 додатку 2 до договору перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатка "Акт про використану електричну енергію". Протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати, зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка

У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, споживач за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника підвищену (згідно із ст. 26 Закону України "Про електроенергетику") вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором систематично порушував, внаслідок чого за період з 01.08.2014 р. по 01.08.2015 р. виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.08.2015 р. становить 348 776,44 грн., а також заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії за період з 01.08.2014 р. по 01.08.2015 р., яка станом на 01.08.2015 р. становить 2 864,90 грн., що підтверджується звітами про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, актами прийняття-передавання товарної продукції, актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за спірний період, а також довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію.

Як слідує з відзиву, відповідач в особі керуючого санацією підприємства визнає наявність заборгованості перед позивачем на суму 348 776,44 грн., проте, проти заборгованості на суму 2 864,90 грн. за спожиту реактивну електричну енергію не наводить конкретних заперечень.

При цьому, відповідач вказує про те, що акти про використану електричну енергію за листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року підписані не уповноваженою особою - відстороненим ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р. у справі № 23/448-б головою правління ОСОБА_2

Проте, за наслідками дослідження вказаних актів не видається достеменно встановити, що акти підписані саме ОСОБА_2, оскільки посада і прізвище підписанта не вказані, наявний лише підпис особи.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов до висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд вважає доведеним позивачем, документально підтвердженим та не спростованим відповідачем факт наявності основної заборгованості за договором за період з 01.08.2014 р. по 01.08.2015 р., що складається з 348 776,44 грн. за спожиту активну електричну енергію та 2 864,90 грн. за спожиту реактивну електричну енергію.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунками позивача, здійсненими в період з 01.09.2014 р. по 31.07.2015 р. з урахуванням періодів часткового погашення заборгованості відповідачем, розмір 3% річних становить 6 454,79 грн., а інфляційних втрат - 117 896,93 грн.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних від простроченої суми та збитків від інфляції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 454,79 грн. 3% річних та 117 896,93 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 60 602,79 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 23.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Наразі, з поданого позивачем розрахунку слідує, що Публічним акціонерним товариством "Київенерго" розраховано пеню з 01.02.2015 р. по 31.07.2015 р. в розмірі 60 502,79 грн.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та договору і є арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 60 502,79 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки у справі відбулося зменшення розміру позовних вимог, то за клопотанням позивача суд вважає за необхідне повернути йому надміру сплачену суму судового збору в розмірі 3 616,28 грн.

Судовий збір за результатами розгляду справи відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідницьке медичне об'єднання "ДІАЛІР" (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 4, кв. 65, ідентифікаційний код 01296126) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 348 776 (триста сорок вісім сімсот сімдесят шість) грн. 44 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 2 864 (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 90 коп. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 6 454 (шість тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 79 коп. 3% річних, 117 896 (сто сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 60 502 (шістдесят тисяч п'ятсот дві) грн. 79 коп. пені та 8 047 (вісім тисяч сорок сім) грн. 44 коп. судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України 3 616 (три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 28 коп. судового збору, перерахування якого підтверджується платіжним дорученням № 2 від 09.09.2015 р. Підставою повернення судового збору є дане рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.11.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко