Рішення № 53391973, 05.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6610/15

Головуючий у першій інстанції Буран О.М.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів:Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.

При секретарі: Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси в інтересах малолітньої дитини-ОСОБА_6, третя особа: орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.06.2015р. задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси в інтересах малолітньої дитини-ОСОБА_6., третя особа: орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позбавлено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої дочкиОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, рішення суду не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів. На думку апеллянта рішення суду базується лише на свідченнях, що були надані свідками з боку позивачки, а покази свідків з його боку судом взагалі проігноровано. Також судом першої інстанції не було враховано роз'яснення, які викладені в п. п. 15, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства прти розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав».

Зазначає, що позивачкою не було доведено ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов'язків, винної поведінки та свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

В апеляційній інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Позивачка та її представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Прокурор вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

В судове засідання представникоргану опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.

Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухилявся від виконання батьківських обов'язків стосовно дитини як по її утриманні так і по її вихованні.

Проте погодитися з таким висновком суду неможливо з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторони у справі з 14.08.2009р. по 24.05.2011р. перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із матір'ю. Мати самотужки здійснює догляд та піклування за дитиною.

Після народження дитини відповідач почав проживати окремо, не приймає участі у житті та фінансовому утриманні дочки, самоусунувся від виховання дитини.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.12.2010р. з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 12.11.2010р. до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню доньки, оскільки він не забезпечує дитину необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, її станом здоров'я не цікавиться, матеріальної та фінансової допомоги їй не надає аліменти на її утримання не сплачує, а станом на 01.03.2015р. має заборгованість по сплаті аліментів на суму 36 120 грн.

Мати дитини ОСОБА_5 порушила питання про позбавлення батька ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 оскільки батько дитини самоусунувся та свідомо ухиляється від обов'язку по вихованню та забезпечення доньки, не проявляє щодо неї батьківської турботи, не цікавиться ії життям та здоров'ям, не утримує ії матеріально.

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 31.03.2015р. №П-306 батько дитини ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, з родиною не проживає, від виховання доньки самоусунувся. Не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, станом здоров'я не цікавиться, матеріальної та фінансової допомоги для утримання доньки не надає, аліменти на утримання доньки не сплачує (заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.03.2015р. становить 36 120).

Враховуючи інтереси неповнолітнього та керуючись ст. ст. 164,165,166 СК України орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1,а/с.37.

Свідки ОСОБА_7., ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили суду, що позивачка сама виховує доньку. Дитина не сприймає відповідача в якості батька, називає його дідусем, ніякої матеріальної допомоги від ОСОБА_4 не надходило. Ніякого прояву інтересу з боку батька, щодо спілкування з дитиною, прийняття участі у розвитку дитини з моменту її народження свідки не бачили.

Про те ці висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

Так, сторонами не заперечується, що їх малолітня донька ОСОБА_6 проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною.

Пунктами 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно зі ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та встановлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 31.03.2015р. №П-306 батько дитини ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, з родиною не проживає, від виховання доньки самоусунувся. Не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, станом здоров'я не цікавиться, матеріальної та фінансової допомоги для утримання доньки не надає, аліменти на утримання доньки не сплачує (заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.03.2015р. становить 36 120), а/с.37.

Задовольняючи позов про позбавлення відповідача батьківських прав суд поклав в основу рішення пояснення позивачки, зазначений висновок та покази свідків ОСОБА_7., ОСОБА_10, ОСОБА_11, які пояснили суду, що позивачка сама виховує доньку. Дитина не сприймає відповідача в якості батька, називає його дідусем, ніякої матеріальної допомоги від ОСОБА_4 не надходило. Ніякого прояву інтересу з боку батька, щодо спілкування з дитиною, прийняття участі у розвитку дитини з моменту її народження свідки не бачили.

При цьому суд не звернув уваги, що висновок органу опіки та піклування грунтується лише на заявах свідків, сусідів, довідки Малиновського ВДВС Одеського міського управління юстиції, довідки з ОДНЗ «Ясла - садок» №175 та іншими документами, без заслуховування пояснень батька дитини.

У суді апеляційної інстанції з пояснень батька та мати дитини встановлено, що після народження дитини у 2010р. батько приймав участь у її вихованні, здійснював за нею догляд, спілкувався з дитиною. У 2011р. мати та сестра відповідача надавали дитині матеріальну допомогу. У 2011р. відповідач почав ховатися від міліції, а у подальшому перебував у місцях позбавлення волі. Звільнившись з місця позбавлення волі у квітні 2015р., відповідач вчинив дії по спілкуванню з дитиною, але позивачка перешкоджала йому в цьому. З червня 2015р. відповідач почав погашати заборгованість по аліментам, сплативши позивачці більше 3 000 грн.

ОСОБА_4 у суді апеляційної інстанції пояснив, що на даний час не відмовляється від утримання та виховання своєї дитини.

Посилаючись на те, що він не діяв на шкоду дитині, вважає, що рішення суду щодо позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6 є незаконним та необґрунтованим.

Допитані у суді першої інстанції з боку відповідача свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили, що відповідач спілкувався з дитиною.

З наданих відповідачем фотографій, що були виготовлені у 2010р., видно, що відповідач приймав участь у вихованні дитини, здійснював за нею догляд, що сторонами не заперечується цей факт.

Аналізуючи встановлені судом взаємин сторін і вимоги закону, що регулюють дані правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами дійсно склалися стосунки, за яких батьки уникають спілкування між собою після фактичного припинення шлюбних відносин, що опосередковано вплинуло на стосунки відповідача з дітьми, зокрема з малолітньою донькою, спілкування з якою, з урахуванням віку, можливе лише за згоди матері.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належ-них умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008р. по справі "Савіни проти України" зазначається "що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і сааме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."

Позивачкою не було надано суду першої інстанції переконливих доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків і вирішення даного спору можливе тільки у разі позбавлення його батьківських прав.

Разом з тим, колегія суддів враховує і ту обставину, що батько розуміє свій обов'язок щодо участі у вихованні та утриманні дитини, після народження дитини проявляв до неї турботу та любов, виховував її, бажає приймати таку участь та зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, приходить до висновку, що рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав в даному випадку є передчасним, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до п. 18 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Ураховуючи те, що відповідач на протязі 2011р. по квітень 2015р. у зв'язку із скоєнням суспільно небезпечних винних діянь не виконував обов'язків по вихованню дитини колегія суддів вважає за необхідне попередитии відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п. п 3, 4 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 314, 316- 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2015 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_6, третя особа: орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_6 та покласти контроль на орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради за виконанням ним батьківських обов'язків.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду Одеської області В.Ф.Парапан

В.О.Панасенков

Р.Д. Громік