Ухвала суду № 53387318, 05.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 630/385/15ц

Провадження № 22-ц-/790/6569/15 Головуючий І інстанції: Зінченко О.В.

Категорія: інші Доповідач: Івах А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі - Каплоух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу Люботинського навчально-виховного комплексу (дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа інтернат І-ІІІ ступенів» Харківської обласної ради на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 30 липня 2015 року по справі за позовом заступника прокурора Бєзбородова Є.М. в інтересах особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1 до Комунального закладу Люботинського навчально-виховного комплексу (дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа інтернат І-ІІІ ступенів) Харківської обласної ради, третя особа - Харківська обласна рада про зобов'язання проведення перерахунку одноразової грошової допомоги та її сплати,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року заступник прокурора Харківської області Безбородов Є.М. звернувся до суду з позовом в інтересах особи із числа дітей позбавлених батьківського піклування, в якому просив зобов'язати КЗ Люботинського навчально-виховного комплексу (дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа інтернат І-ІІІ ступенів) провести перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_1 в розмірі 7248,80 грн., а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 має статус особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування.

14 листопада 2006 року Головним Управлінням освіти і науки Харківської облдержадміністрації, ОСОБА_1, батьки якої позбавлені батьківських прав, видано направлення на навчання до Люботинської загальноосвітної школи інтернату І ступеня для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування Харківської обласної ради.

Наказом директора Люботинської загальноосвітної школи інтернату від 14 листопада 2006 року ОСОБА_1 зараховано до складу вихованців вказаного закладу.

У серпні 2014 року ОСОБА_1 закінчила навчання у комунальному закладі Люботинського навчально-виховного комплексу (дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа інтернат І-ІІІ ступенів), про що свідчить наказ директора від 30 серпня 2014 року №4 про випуск учнів 11 класу, та вступила до професійного-технічного училища №32 в м. Харкові.

Відповідачем всупереч вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» була нарахована та виплачена їй одноразова грошова допомога у розмірі 2,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 59,20 грн., замість шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку - 7308,00 грн..

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 30 липня 2015 року позов заступника прокурора Харківської області Безбооодова Є.М. в інтересах особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано КЗ «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа-інтернат Ї-Ш ступенів)» Харківської обласної ради провести перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_1 в сумі 7248 грн. 80 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі КЗ «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа-інтернат Ї-Ш ступенів)» Харківської обласної ради просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким заступнику прокурора Харківської області Безбооодову Є.М. який діє в інтересах особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги Прокуратури Харківської області в інтересах особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із положень статей 15, 16 ЦК України, Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними, суд вважав, що випускниці ОСОБА_1 має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7716 грн., за вирахуванням вже сплаченої частини допомоги в розмірі 59,20 грн.

Cудова колегія погоджується з висновком суду, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли між відповідачем та ОСОБА_1 і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності дій відповідача безпідставні.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції «Про права дитини» дає кожній дитині право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частинами 1-3 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" (далі Закон № 2342-ІУ) передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Згідно ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-ІУ, випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є особою із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, та випускником Комунального закладу «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа-інтернат Ї-Ш ступенів)» Харківської міської ради на якого поширюється дія положень ч. 7 ст. 8 Закону. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання представника відповідача стосовно можливості застосування пп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" № 226 від 05.04.1994 року, оскільки п. 2 Прикінцевих положень вище вказаного Закону № 2342-ІУ від 13 січня 2005 року передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акта закону України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, ухвалив законне рішення на основі повно в всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Комунального закладу Люботинського навчально-виховного комплексу (дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа інтернат І-ІІІ ступенів» Харківської обласної ради відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 30 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -