Рішення № 53387224, 05.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5769/15 Головуючий 1 інстанції: Лазарєв А.В.

Справа № 2-847/11 Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії - Кіпенка І.С., Шаповал Н.М.

за участю секретаря - Бабака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2011 року

за позовом ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Харківської міської ради, третя особа - Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок літ. «Б-1» загальною площею 102,6 кв.м. з відкритою верандою літ. «б» загальною площею 33,2 кв.м.; надвірні будівлі: погріб літ. «В» загальною площею 21,5 кв.м.; гараж літ. «З» загальною площею 52,2 кв.м. з оглядовою ямою «з» загальною площею 5,5 кв.м., огорожу № 1-3; колодязь № 4, що знаходяться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок літ. «Б-1» загальною площею 102,6 кв.м. з відкритою верандою літ. «б» загальною площею 33,2 кв.м.; надвірні будівлі: погріб літ. «В» загальною площею 21,5 кв.м.; гараж літ. «З» загальною площею 52,2 кв.м. з оглядовою ямою «з» загальною площею 5,5 кв.м., огорожу № 1-3; колодязь № 4, що знаходяться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що вказане будівництво було здійснено ним за власні кошти.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що самовільне будівництво здійснено за власні кошти позивача та її покійного чоловіка на земельній ділянці у належному їй будинковолодінні, самовільне будівництво має нормальний технічний стан і відповідає нормативним вимогам і не порушує права інших осіб.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції і згідно з п.1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове з підстав неповноти з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6, дружиною якого є позивач ОСОБА_7 на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 12.08.2004 року належав житловий будинок АДРЕСА_1

Як зазначає позивач. вказаний будинок у 2005 році було знесено та самовільно збудовано за вказаною адресою житловий будинок загальною площею 102, 4 кв.м.

Позивач посилаючись на те, що новий будинок було збудовано нею та її, нині померлим чоловіком, просить визнати за нею право власності на цей будинок.

За правилами ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації. Право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації

Новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок , будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

Позивач не надав доказів того, що під будівництво або вже під збудовану будівлю їй відділена земельна ділянка, також відсутні докази отримання дозволу на виконання будівельних робі, новостворене нерухоме майно не прийнято до експлуатації.

На вказані вимоги закону суд першої інстанції уваги не звернув і дійшов до безпідставного висновку, що позивач набула права власності на самовільно збудований будинок.

Визнання права власності за позивачем порушує права ОСОБА_3 і позбавляє його права доводити своє право власності на самовільно збудований будинок у спосіб передбачений законом, оскільки до апеляційної скарги він надав документи, які на його думку доводять, що будівництво спірного будинку здійснював саме він, а не позивач.

Судовою колегіє не приймаються заперечення представника ОСОБА_5 стосовно того, що документи, які додані ОСОБА_3 до апеляційної скарги створені штучно, не свідчать про його право власності на самовільно збудований будинок, оскільки він не був залучений судом першої інстанції до участі у справі, а апеляційний суд не вирішує питання щодо права власності ОСОБА_3 на спірний будинок.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів свій позов і тому відмовляє у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, п..1 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2011 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_5 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії