Постанова № 53381506, 05.11.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7230/15-а

(2-а/199/148/15)

ПОСТАНОВА

іменем України

05.11.2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Скрипник О.Г.,при секретарі Свіріній Д.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, про визнання дії неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення з 01.04.2015 року виплати пенсії; зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії з 01.04.2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалась на те, що з дитинства їй була призначена пенсія як інваліду ІІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На теперішній час вона працює на державній службі.

07.09.2015 року позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо незаконного, на її думку, припинення виплати пенсії на загальних умовах з 01.04.2015 року. Листом від 08.09.2015 року №К86/03/18 відповідач відмовив позивачці у виплаті пенсії, посилаючись на те, що з 01.04.2015 року вступив у дії Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, згідно з яким тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи(крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту")на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України"Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів",пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Також позивачка зазначила, що відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

Позивачка вважає, що відповідач порушив її право на пенсійне забезпечення, оскільки вона отримувала пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу», тому просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення з 01.04.2015 року виплати їй пенсії; зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з 01.04.2015 року.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та наполягала на їх задоволені.

Представник відповідача Управляння Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що визначальним фактором обмеження пенсійних виплат позивачці, є факт працевлаштування і робота, в тому числі і на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", та не залежить від факту набуття права на призначення відповідної пенсії як на момент введення, так і на момент завершення зазначеного тимчасового обмеження. До того ж Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII були внесені зміни й до абз. 2 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з дитинства ОСОБА_3 була призначена пенсія за по інвалідності внаслідок загального захворювання, як інвалід ІІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З травня 2005 року по теперішній час вона працює на державній службі.

07.09.2015 року позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо незаконного, на її думку, припинення виплати пенсії на загальних умовах з 01.04.2015 року. Листом від 08.09.2015 року №К86/03/18 відповідач відмовив позивачці у виплаті пенсії, посилаючись на те, що з 01.04.2015 року вступив у дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Як встановлено абзацом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка чинна з 01.04.2015 р., тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно доЗаконів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», «Податкового та Митного кодексів України», «Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу»щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього закону, та інші особи. Передбачені цим Законом.

На підставі ч.2 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до аб. 1 ст. 4 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних , психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті.

Вказаною статтею також передбачено, що соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки ( піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Конвенції «Про права інвалідів», держави-учасниці зобов'язуються забезпечувати й заохочувати повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма інвалідами без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності. Із цією метою держави-учасниці зобов'язуються: а) вживати всіх належних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, що визнаються в цій Конвенції; б) вживати всіх належних заходів, зокрема законодавчих, для зміни чи скасування існуючих законів , постанов, звичаїв та підвалин, які є дискримінаційними стосовно інвалідів на ін..

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд виходить з того, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд вважає, що оскільки позивачка працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», суд вважає, що відмова відповідача у призначенні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності у зв'язку з перебуванням позивача на державній службі порушує законне право позивача на отримання такої пенсії, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачці з 01.04.2015 року.

Також суд вважає, що з Управління пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 487,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-11, 69-71, 86, 97, 158-163, 167, 171 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, про визнання дії неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо припинення виплати ОСОБА_3 пенсії, як інваліду третьої групи з дитинства з 01квітня 2015 року

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3, як інваліду третьої групи з дитинства, починаючи з 01 квітня 2015 року.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на користь держави судовий збір у розмірі 487, 2 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя О.Г. Скрипник