Ухвала суду № 53379342, 12.11.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/104/14-ц

4-с/465/60/15

У Х В А Л А

судового засідання

12.11.2015 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Козюренко Р.С.

при секретарі Потюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» з участю головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на бездіяльність державного виконавця та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

скаржник звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати бездіяльність державного виконавця незаконною та зобовязати його вчинити виконавчі дії для виконання судового рішення. Свою скаргу мотивує тим, що на виконанні у Франківському відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист Франківського районного суду м. Львова по справі № 465/104/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованості та пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та суми судового збору. По закінченню терміну на добровільне виконання судового рішення, у звязку із невиконанням ОСОБА_1 судового рішення в добровільному порядку, головним державним виконавцем було розпочато примусове виконання рішення Франківського районного суду м. Львова по справі № 465/104/14-ц. Однак, не дивлячись на певні права надані державному виконавцю чинним законодавством України, враховуючи час протягом якого триває виконавче провадження № 47077695 та наявні процесуальні документи вбачається, що держаний виконавець в межах зазначеного виконавчого провадження не якісно використовує надані йому Законом процесуальні права задля своєчасного, повного та неупередженого виконання рішення Франківського районного суду міста Львова у справі № 465/105/14-ц (провадження 2/465/2551/14), а саме не здійснює в строки передбачені Законом оновлення інформації про майновий стан боржника шляхом звернення до відповідних установ, організацій, товариства з метою виявлення належного боржнику майна та коштів на які може бути звернено стягнення; не здійснює виконавчі дії спрямовані на встановлення контакту із боржником (виклик, привід, розшук); не здійснює процесуальних заходів для мотивації боржника добровільно виконати судове рішення (звернення до суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, застосування санкцій за невиконання судового рішення та вимог державного виконавця). Бездіяльність державного виконавця в межах виконавчого провадження № 47077695 щодо невиконання покладений на нього обовязків свідчить про небажання державного виконавця вчасно та в повній мірі вчинити виконавчі дії задля виконання судового рішення, що є підставою для сумніву щодо неупередженості державного виконавця, а відтак просить скаргу задовольнити.

Представник скаржника та державний виконавець в судове засідання не зявилися. Відповідно до вимог ст.386 КПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності учасників процесу, виходячи з достатності доказів по справі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до переконання, що скаргу слід задовольнити.

Судом встановлено, що на виконанні у Франківському відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист Франківського районного суду м. Львова по справі № 465/104/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованості та пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та суми судового збору.

Статтею 19Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про виконавчу службу» виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Частина друга в п.1 та п.2 передбачає, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами та ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках встановлених законом.

Згідно змісту ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний вживати заходи примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно розяснень Пленуму ВСУ (п.15 ППВСУ від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»), при виконанні рішень про стягнення грошових коштів, державний виконавець згідно зі ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил ст.62 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається зі змісту п. 18 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», виходячи зі змісту статті 387ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобовязати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Частиною ч. 1, 2, ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Так, по закінченню настання терміну на добровільне виконання судового рішення, у звязку із невиконанням ОСОБА_1 судового рішення в добровільному порядку, головним державним виконавцем було розпочато примусове виконання рішення Франківського районного суду м. Львова по справі № 465/104/14-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором.

Пунктами 3,11 ч.3, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець має право: з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішеннями.

Нормами ст.7 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Бездіяльність державного виконавця в межах виконавчого провадження № 47077695 щодо невиконання покладений на нього обовязків свідчить про небажання державного виконавця вчасно та в повній мірі вчинити виконавчі дії задля виконання судового рішення, що є підставою для сумніву щодо неупередженості державного виконавця. Така бездіяльність державного виконавця створює безпідставність затягування виконавчого провадження та як наслідок порушення прав стягувана на вчасне отримання коштів згідно судового рішення.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом. Водночас відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 47 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженнінаявних у справі доказів. Жоден доказнемає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо, а також достатність івзаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що скарга підставна та підлягає до задоволення.

З наведених міркувань, керуючись ст.ст.10,60, 122, 209, 212, 387ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в :

скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» з участю головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на бездіяльність державного виконавця та зобовязання вчинити дії задоволити.

Визнати бездіяльність державного виконавця Франківського ВДВС Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2 в межах виконавчого проваджений № 47077695 незаконною.

Зобовязати державного виконавця Франківського ВДВС Львівського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження №47077695 вчинити необхідні виконавчі дії для повного, своєчасного та неупередженого виконання судового рішення Франківського районного суду міста Львова у справі № 465/105/14-ц (провадження 2/465/2551/14) а саме:

-звернутись до відповідних установ, організацій, товариств із запитами з метою виявлення належних боржнику коштів, майнових прав, корпоративних прав та майна (рухомого/нерухомого) на яке може бути звернуто стягнення;

-здійснити виконавчі дії спрямовані на встановлення контакту із боржником;

-звернутися до суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України;

-застосувати до боржника санкції за невиконання судового рішення та вимог державного виконавця.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Р.С. Козюренко