Ухвала суду № 53378769, 10.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 334/8269/14-ц

провадження: № 22-ц /778/5862/15 головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.

суддя-доповідач: Осоцький І.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Осоцького І.І.,

суддів: Кухаря С.В.,

Дзярука М.П.,

при секретарі: Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 09 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення батьківства, визнання права власності у порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_5, зазначивши, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, його батьками є: ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які у зареєстрованому шлюбі не перебували, але тривалий час з 1983 року по 1998 рік проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали загальний бюджет, ОСОБА_6 визнавав його своїм сином, піклувався про нього, забезпечував матеріально.

ОСОБА_3 також вважав, що ОСОБА_6 є його батьком піклувався про нього. Після смерті здійснив поховання за власний рахунок, проживає у квартирі, яка належала ОСОБА_6 та несе витрати на її утримання.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, і після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, а тому встановлення батьківства йому необхідно для прийняття спадщини.

Оскільки у свідоцтві про його народження батьком вказано ОСОБА_6 і відсутні документи, які підтверджують його родинні стосунки з померлим, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Крім нього, ОСОБА_3, спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_6 є донька останнього - ОСОБА_5, яка також звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 просив суд встановити, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 є його рідним батьком і визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.

ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 як за спадкоємцем першої черги, бо через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на право власності на вказане нерухоме майно приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 09 вересня 2015 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення батьківства та визнання права власності у порядку спадкування за законом відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування за законом задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм законодавства, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного - відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, суд обгрунтовно виходив з відсутності підстав, передбачених вимогами норм ст.53 КпШС України для задоволення первісного позову та з наявності підстав для задоволення зустрічного позову.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, і після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Спадкоємцем померлого є його донька, ОСОБА_5.

Позивач, зазначивши, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, вважав, що його батьком є: ОСОБА_6, який померлий ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з 1983 року по 1998 рік однією сім'єю, вів спільне господарство, мав загальний бюджет. При цьому ОСОБА_6 визнавав його своїм сином, піклувався про нього, забезпечував матеріально.

Оскільки у свідоцтві про народження позивача батьком вказано ОСОБА_6 і відсутні документи, які підтверджують його родинні стосунки з померлим, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Враховуючи, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, до судом правильно було до спірних правовідносин застосовано Кодекс про шлюб та сім"ю, який діяв на той час..

Щодо застосування до спірних правовідносин Кодексу про шлюб та сім"ю надано роз"яснення судам в п.,п. 2, 3 постанови Верховоного Суду України „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", де зазначено, що вирішуючи питання про те якою нормою закону слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Така ж правова позиція щодо застосування норм матеріального права міститься в постанові Верховного Суду України, прийнятій в порядку ст. 355 ЦПК України у справі № 6-20цс15 від 25.02.2015 року.

Згідно зі ст. 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

За вимогами ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними та допустимими доказамивизнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, довідки з місця проживання; докази про спільне придбання майна (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, заповіти, ділова та особиста переписка, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. У необхідних випадках суд для з'ясування питань, пов'язаних саме із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

При розгляді справи судом здійснено правильний висновок, що на підставі показів свідків не можна встановити достовірності підтвердження померлим ОСОБА_6 визнання батьківства відносно позивача, оскільки покази вказаних свідків суперечать даним про засудження ОСОБА_6, що позбавляло останнього вести спільне господарство та бюджет з матір"ю позичача до його народження.

За даними ДІАЗ МВС України ОСОБА_6 15.06.1982 року вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя був засуджений за ч.2 ст. 81 КК України до 2 років позбавлення волі, і на підставі ст. 25-1 КК України у редакції 1960 року був засуджений умовно з обовязковм залученням до праці. Звільнений 22.10.1984 року із спецкомендатури Шевченківського РВВС за відбуттям строку покарання.

Крім того ОСОБА_7, мати позивача, яка була допитана в якості свідка пояснила, що вона після народження сина у вересні 1984 року, виїхала до своїх батьків у Брянську область, і повернулася до м. Запоріжжя у 1986 році, але з 09.04.1986 року ОСОБА_6 знову буд засуджений за вироком Орджонікідзевського районного суду за ст.. 17, ч.2 ст. 81, ст..43 КК України до 3 років 20 днів позбавлення волі. Покарання відбував у ВК №8 Кримської області, і звільнився 25.04.1988 року умовно-достроково на невідбутий строк 13 днів /а.с.189/, що виключало можливість спільного виховання та утримання позивача у цей період часу. Після чого , а саме з 1988 року відсутні будь-які об'єктивні докази проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 однією сімєю у гуртожитку по АДРЕСА_2, в якому право поселення мали лише жінки, з веденням спільного господарства та утримування позивача.

Висновок судово-медично генетичної експертизи без встановлення обставин, передбачених нормами ст.53 КпШС України не дає підстав для для встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004 року, а тому рішення суду щодо відмови у задоволенні первісного позову є законним та обгрунтованим.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 суд виходив з того, що згідно ст .1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_5 / а.с.75-78/, яка у встановлений законом шестимісячний термін, що відповідає вимогам ст.1269, 1270 ЦК України звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини. Проте постановою від 13.11.2014 року нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право власності за законом після смерті ОСОБА_6через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1належала ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу від 08.11.2007 року, що підвтерджуєтсья копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно / а.с. 8, 13/. Проте оригінали вказаних документів утримує у себе позивач без достатньої на те правової підстави, а тому ОСОБА_5позбавлена можливості їх отримати та оформити свої спадкові права у нотаріальній конторі.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що ухвалене у цій справі рішення суду відповідає вимгам норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не мається.

З доводами апелянта про неправильне застосування судом норм законодавства та оцінку доказів погодиться неможливо, бо правильність застосування норм КпШС України до виниклих у цій справі правовідносин підтверджено правовою позицією та постановою Пленуму Верховного Суду України, а оцінка доказів судом проведена з дотриманням вимог норм цивільно-процесуального законодавства, передбачених ст.212 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 09 вересня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: