Постанова № 53372916, 16.10.2015, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 705/5040/15-а

2-а/705/189/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2015 року суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гончарук В.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної казначейської служби України, в якому просив визнати відмову територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області у виплаті йому вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 7 липня 2010 року у редакції станом на момент подачі заяви (06.03.2014 року) протиправною та зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області виплатити йому вихідну неоподатковану допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а в разі відсутності у Територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області відповідних призначень, за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік, шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що постановою Верховної Ради України № 634-VIII від 16.07.2015 року він звільнений з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.08.2015 року, у зв'язку із звільненням з посади судді, відрахований зі штату Уманського міськрайонного суду Черкаської області з 06.08.2015 року. Згідно ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VI від 07.07.2010 року), судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, але йому відповідач у виплаті допомоги відмовив з посиланням на те, що на день прийняття Верховною Радою України постанови про його звільнення діюча редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норми, як б регламентувала виплату судді, який пішов у відставку, вихідної допомоги та її розмір.

Відповідно до вимог п.9 ч.4 ст.126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав у разі подання суддею заяви про відставку. Згідно ч.1 ст.109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року - суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву у відставку. У частині 3 вказаної статті зазначається, що заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої Ради юстиції, яка протягом одного місяця з надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Його вини немає в тому, що Вища рада юстиції більше одного року не була створена та не працювала. Станом на момент подачі заяви про відставку, а саме 06.03.2014 року його робота на посаді судді, а також інша діяльність, що дає право на відставку склала 20 років 4 місяці. Стаж роботи на момент звільнення 06.08.2015 року становить 21 рік 9 місяців 11 днів.

Відповідно до вимог ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VI від 07.07.2010 року) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про конституційний суд України» та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами. Згідно до ч.2 даної статті суддівська винагорода (у конкретному випадку) складається з посадового окладу та доплат за вислугу років. У довідці про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вказано, що його заробітна плата станом на 16.07.2015 року склала 18270 гривень.

Згідно вимог ч.1 ст.139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VI від 07.07.2010 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року, яким скасовано статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VIвід 07.07.2010 року, набрав чинності лише з 01.05.2014 року, тобто після написання ним заяви про вихід у відставку. Тому позбавлення його права на вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою відповідно до Закону, який діяв на день написання ним відповідної заяви до Вищої Ради юстиції є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Тривалий період його звільнення не залежав від його дій чи бездіяльності хоч за цей час Верховною радою України було прийнято багато Законів, в тому числі і тих, які понижують соціальні стандарти для суддів всупереч нормам Конституції України, тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом та просити суд визнати відмову територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області у виплаті йому вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 7 липня 2010 року у редакції станом на момент подачі заяви (06.03.2014 року) протиправною та зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області виплатити йому вихідну неоподатковану допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а в разі відсутності у Територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області відповідних призначень, за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік, шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України.

Представник відповідача територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області надіслав на адресу суду заперечення на адміністративний позов в якому вказав, що територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області не погоджується з заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 та просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Повноваження територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та Типовим положенням про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України № 104 від 15.07.2015 року.

Постанова про звільнення з посади судді Пархети А.В. у зв'язку з поданням заяви про відставку прийнята Верховною Радою України 16.07.2015 року за № 634-VIII.

На час прийняття цієї постанови діюча редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норми, яка б регламентувала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги та її розмір.

Зміни в законодавстві відбулися поза повноваженнями територіального управління ДСА України у Черкаській області та не залежать від прийнятих ним рішень, дій або бездіяльності. Також територіальне управління ДСА України у Черкаській області ніяким чином не впливає на процеси прийняття рішень щодо звільнення судді.

Враховуюче викладене у територіального управління ДСА України у Черкаській області на час звільнення судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Пархети А.В., у зв'язку з виходом у відставку, були відсутні нормативні підстави для здійснення йому виплати вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі територіальне управління ДСА України у Черкаській області є територіальним органом ДСА України, що як бюджетна установа, згідно з Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади» та Бюджетним кодексом України фінансується виключно за кошти Державного бюджету України в межах, передбачених Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік. Усі рахунки територіального управління ДСА України у Черкаській області відкриті в органах Державної казначейської служби України. Виконання зобов'язань ТУ ДСА України у Черкаській області здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з його рахунків.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Згідно з статтею 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів, розподіляє та доводить до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, яким є територіальне управління ДСА України у Черкаській області, у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань та затверджує їх кошторис.

Бюджетні асигнування на здійснення виплат вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою суддям, які вийшли у відставку, на 2015 рік головним розпорядником коштів не доводились, оскільки здійснення таких виплат не передбачено діючим законодавством.

З вказаних підстав територіальне управління ДСА України у Черкаській області вказало, що не самостійне в своїх повноваженнях щодо здійснення ОСОБА_1, як судді, який вийшов у відставку, виплати вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Представник відповідача Державної казначейської служби України який належним чином повідомлений про розгляд адміністративної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.10.2015 року і який не надіслав на адресу суду заперечення на адміністративний позов, тому суд розглядає справу на підставі п.2 ч.5 ст.183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини, що позивач ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України № 634-VIII від 16.07.2015 року звільнений з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.08.2015 року, у зв'язку із звільненням з посади судді, відрахований зі штату Уманського міськрайонного суду Черкаської області з 06.08.2015 року.

Згідно ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VI від 07.07.2010 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області відмовило позивачу у виплаті допомоги з посиланням на те, що на день прийняття Верховною Радою України постанови про його звільнення діюча редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норми, як б регламентувала виплату судді, який пішов у відставку, вихідної допомоги та її розмір, що підтверджується листом територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області № 2874-03/15 від 01.09.2015 року.

Зазначена відмова є неправомірною, оскільки відповідно до вимог п.9 ч.4 статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, який його обрав, у разі подання суддею заяви про відставку. Згідно ч.1 ст.109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року - суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву у відставку. У частині 3 вказаної статті зазначається, що заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої Ради юстиції, яка протягом одного місяця з надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Станом на момент подачі заяви про відставку, а саме 06.03.2014 року робота ОСОБА_1 на посаді судді, а також інша діяльність, що дає право на відставку склала 20 років 4 місяці. Стаж роботи на момент звільнення 06.08.2015 року становить 21 рік 9 місяців 11 днів.

Верховною Радою України 08.04.2014 року прийнятий Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» № 1188-VII, який набрав чинності 10.04.2014 року.

Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року, яким скасовано статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року, набрав чинності лише з 01.05.2014 року, тобто після написання ОСОБА_1 заяви про вихід у відставку (06.03.2014 року).

Стаття 1 Конституції України проголошує, що України є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 19 ч.2 Основного Закону приписує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 3 статті 22 Конституції України застерігає, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Із загального змісту статті 22 Конституції України можна зробити висновок, що права і свободи людини і громадянина в нашій державі можуть тільки розширюватись, удосконалюватись, але ніяким чином не звужуватись.

На зазначене вказують і рішеннях Конституційного суду України у справах про гарантії незалежності суддів від 18.06.2007 року № 4-рп (2007) та про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року (2005), що Конституція України не допускає будь-яких обмежень у правах судді на заробітну плату, пенсію, щомісячне довічне грошову утримання, тощо.

Забезпечення гідного статусу життєвого рівня є обов'язком держави, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, належне матеріальне та соціальне забезпечення судді, як гарантія його незалежності приписане і статтею 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 127 Конституції України та статтею 53 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» обмежують суддю у поєднанні своєї діяльності з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою.

Зазначені обмеження держава гарантувала компенсувати шляхом виплати допомоги при виході судді у відставку, підвищення заробітної плати, пенсії тощо.

Таким чином, скасувавши статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з прийняттям Законів України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року, «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VII від 28.12.2014 року, держава порушила соціальні стандарти для суддів, які були нею гарантовані, при цьому залишивши чинними обмеження мати додаткові доходи від своєї праці.

Згідно статей 23, 25 Загальної Декларації прав людини, кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої, та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення, але цього всього держава незаконно позбавила позивача.

Тривалий період звільнення позивача не залежав від його дій чи бездіяльності хоч за цей час Верховною Радою України було прийнято багато законів, в тому числі і тих, які понижують соціальні стандарти для суддів всупереч норм Конституції України.

Верховною Радою України 12.02.2015 року прийнятий Закон України № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року, який набирає чинності з 28.03.2015 року, яким також передбачена вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою.

Посилання представника відповідача на обставини викладені в запереченні на позовну заяву не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач ОСОБА_1 правомірно звернувся до суду з даним позовом, в зв'язку з тим, що тільки в судовому порядку можуть бути відновлені порушені права позивача і голова суду не вправі брати на себе такі повноваження.

Щодо посилання представника відповідача про неможливість ТУ ДСА в Черкаській області здійснити виплату позивачу вихідної неоподатковуваної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, суд вважає необхідним зазначити, що у відповідності до ч.5 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, територіальне управління ДСА України є юридичною особою, має печатку Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державного казначейства України, тому є належним відповідачем у даній справі та має відповідні повноваження на виконання даного рішення суду.

Враховуючи те, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню частина 1 ст. 136 Закону № 2453 від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», а отже дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті ОСОБА_1 вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є противоправними, адже порушують права та інтереси позивача гарантовані Конституцією України.

Крім того, на сьогоднішній день, порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з держаних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Відповідно до статті З згаданого Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюєтьсяДержавною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Підпунктом 2 пункту 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішення суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Так, у Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначена бюджетна програма 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 10 млн. грн.У зв'язку з цим виконання рішення суду має здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" Державною казначейською службою України.

Окрім цього, Державною казначейською службою України на підставі звернень стягувачів (суддів), на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунку 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" здійснюється безспірне списання коштів.

Таким чином, суд встановив, що територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області порушило норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне визнати такі дії протиправними, але в частині зобов'язання ТУ ДСА України в Черкаській області здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки існує інший порядок виконання державою зобов'язань, що передбачено законом. Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково - шляхом визнання відмови Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області у виплаті ОСОБА_1 вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою неправомірною та в зв'язку з тим, що такі кошти відсутні у ТУ ДСА України в Черкаській області, суд вважає необхідним зобов'язати Державну казначейську службу України, у відповідності до ч.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року, в межах відповідних бюджетних призначень виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень,шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 49, 53, 56,69, 71, 158-163, 167, 185, 186, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.22 Конституції України, ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, Закону України № 192-VIIІ «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року, ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників» від 03 серпня 2011 року № 845, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов задоволити частково.

Визнати відмову територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги, як судді у зв'язку з відставкою відповідно до частини 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року у редакції станом на момент подачі заяви про відставку до Вищої Ради юстиції 06.03.2014 року - неправомірною.

Зобов'язати Державну казначейську службу України, у відповідності до ч.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року, в межах відповідних бюджетних призначень виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень,шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487 гривень 20 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня отримання її копії сторонами у справі, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.

Головуючий