Постанова № 53367076, 12.11.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/5250/15-п Провадження № 33/773/284/15 Суддя в 1 інстанції: Восковська О.А. Категорія: ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Борсук П.П. з участю прокурора Сасюка Л.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Бєлово Кемеровської області Російської Федерації, жительки АДРЕСА_1 з незакінченою вищою освітою, одруженої, пенсіонера, депутата Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області, на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2015 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок,

В С Т А НО В И В:

Згідно постанови ОСОБА_1 визнана винною за те, що будучи депутатом Зеленської сільської ради Ковельського району VI скликання, не повідомила у встановленому законом порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів в умовах реального конфлікту інтересів, проголосувавши 20 серпня 2015 року на 45-ій сесії Зеленської сільської ради за прийняття рішень № 45/134 та № 45/141 «Про затвердження проекту землеустрою», згідно яких затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Зелена, на вул. Соборна, 5, Ковельського району Волинської області, загальною площею 0,1 га, громадянину ОСОБА_2, який є її сином, та у АДРЕСА_2 загальною площею 0,1 га, громадянці ОСОБА_3, яка є її невісткою.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Вважає постанову незаконною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи. Стверджує, що вказане голосування було технічною процедурою, шкоди нікому не заподіяно та користі не отримано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши скаржника, яка підтримала останню з мотивів, викладених у ній, та просила її задовольнити, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги закону при винесенні постанови місцевим судом були дотримані.

Як вбачається з протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення № 43 від 30.09.2015 року (а.с. 3-5), пояснень ОСОБА_1 (а.с. 6), пояснень голови Зеленської сільської ради ОСОБА_4 (а.с. 7), копій протоколу № 45 сесії Зеленської сільської ради Ковельського району (а.с. 15-25), рішень 45/134 та № 45/141 «Про затвердження проектів землеустрою» щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 29, 30), ОСОБА_1 вчинила дії, у яких наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, а саме не повідомила у встановленому законом випадку та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів в умовах реального конфлікту інтересів.

Такий висновок суду ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддя дав належну оцінку.

Твердження апелянта про те, що у неї не було умислу на вчинення вказаного правопорушення, а процедура голосування носила технічний характер, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.

В силу вимог п.п. б) п. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 172-7 КУпАП депутати місцевих рад є суб'єктами, на яких поширюється дія законодавства у сфері запобігання корупції.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» до кола близьких осіб належать син та невістка, а реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_2 є сином скаржника, а ОСОБА_3 - її невісткою, що свідчить про наявність реального конфлікту інтересів у ОСОБА_1 під час голосування за затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок близьким їй особам.

Посилання скаржника на те, що депутат сільської ради не є підлеглою особою, тобто не має безпосереднього керівника, апеляційний суд також вважає безпідставними.

Частиною 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність законодавчо врегульованого порядку розв'язання конфлікту інтересів для органів місцевого самоврядування, на думку апеляційного суду, не ґрунтуються на законі.

Розділ V Закону України «Про запобігання корупції» під назвою «Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів» регламентує обов'язки суб'єктів антикорупційного законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів тощо.

Тому обґрунтування апелянта з цього приводу апеляційний суд розцінює як спосіб уникнення адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та обґрунтовано визнав її винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

З урахуванням особи винної, способу і характеру вчиненого нею правопорушення, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді мінімального розміру штрафу, який є необхідним і достатнім для запобігання вчинення нових правопорушень як нею, так і іншими особами.

З огляду на вищенаведене, підстави для скасування постанови судді з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні, а тому керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області П.П. Борсук