Ухвала суду № 53366120, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/43164/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014у справі № 820/7121/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель»до1.Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів 2.Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській областіпростягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Завод «Південкабель» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Державного бюджету в особі ГУДКСУ у Харківській області на користь Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» пеню у сумі 169 479,43 грн. (за прострочку за 223 дні з 05.09.2013 по 15.04.2014 бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 3 551 390 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 по справі № 2а-2797/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011, позов ПАТ «Завод «Південкабель» задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000100840/0 від 21.03.2011 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3551390 грн. за грудень 2010;

- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 по справі № 820/8042/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013, позов ПАТ «Завод «Південкабель» задоволено, стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь ПАТ «Завод «Південкабель» пеню у розмірі 75 999,74 грн. за прострочку погашення заборговані бюджету з відшкодування ПДВ у сумі 3 551 390 грн. за 100 днів - з 28.05.2013 по 04.09.2013.

Згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, як беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що строк сплати позивачу підтвердженої суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 3 551 390 грн. порушено, а тому позивачу належить до сплати пеня, нарахована на вказану заборгованість бюджету, за прострочку з 05.09.2013 по 15.04.2014 у розмірі 169 479,43 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З аналізу наведених норм вбачається, що у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені ст.200 Податкового кодексу України, виникає право на отримання пені, нарахованої на суму такої заборгованості, на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Неподання контролюючим органом після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Разом з тим, чинним законодавством не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по ПДВ, можливе та може здійснюватися лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалося відповідачами, що на час розгляду справи в суді сума бюджетного відшкодування у розмірі 3 551 390 грн. позивачу не відшкодована, висновки до Державної казначейської служби не направлялись.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про наявність достатніх підстав для задоволення позову про стягнення пені по заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за грудень 2010 за період з 05.09.2013 по 15.04.2014 у розмірі 169 479,43 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач-1 у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний