Ухвала суду № 53364561, 03.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 р. Справа № 814/2158/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування 8 постанов про відкриття виконавчих проваджень, відкритих 02.07.15 по стягненню виконавчого збору на загальну суму 7780 гривень.

Суд першої інстанції своєю постановою від 21 липня 2015 року в задоволенні позову відмовив.

ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Ленінського відділу ДВС ММУЮ знаходились виконавчі провадження №40440952, №39545802, №40136066, №39545895 про стягнення з ОСОБА_4 штрафів на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.

12.11.13 у виконавчому провадженні №40440952 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360 гривень, а також стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 гривень.

12.11.13 у виконавчому провадженні №39545802 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360 гривень, а також стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 гривень.

12.11.13 у виконавчому провадженні №40136066 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360 гривень, а також стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 гривень.

12.11.13 у виконавчому провадженні №39545895 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2040 гривень, а також стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 гривень.

22.12.14 державним виконавцем були закінчені виконавчі провадження №40440952, №39545802, №40136066, №39545895 по стягненню зі ОСОБА_4 штрафів на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.

02.07.15 державним виконавцем відкрито 8 виконавчих проваджень №47979210, №47979302, №47979395, №47979262, №47979194, 47979139, №47979126 та 47979100 по стягненню зі ОСОБА_4 виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відповідно до постанов від 12.11.13.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон) у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови

Відповідно до ч.1 ст.128 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Таким чином, єдиною умовою стягнення з боржника виконавчого збору є невиконання ним вимоги державного виконавця в семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Саме про це зазначено у п.6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.10 №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби".

Щодо посилання позивача на п.20 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.03 №14, слід зазначити, що на той час діяла інша редакція Закону України "Про виконавчий збір".

Також, в теперішній час законодавство не зобов'язує державного виконавця пересвідчитися перед початком примусового виконання про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження (ст.30 Закону у редакцій, чинній на 2003 рік), а лише зобов'язує його надіслати йому копію постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією (ст.31 Закону у редакції на теперішній час).

На підтвердження того, що постанови направлялись боржнику рекомендованою кореспонденцією зі зворотнім повідомленням відповідачем надано реєстр.

Як пояснив представник позивача, ОСОБА_4 не проживає за адресою реєстрації: АДРЕСА_1, а тому не отримував постанови про накладення штрафів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, у зв'язку з чим пропустив строк на їх оскарження, та документи державного виконавця.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.31 Закону боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Окрім того, враховуючи, що державним виконавцем було накладено арешт на банківській рахунок та автомобіль Mitsubishi Lancer позивача, і як пояснив представник позивача, саме останнє спонукало ОСОБА_4 сплатити борг стягувачеві. Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону постанови про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій є виконавчими документами.

Позивачем зазначені виконавчі документи оскаржені не були, а за таких обставин немає підстав ставити під сумнів їх чинність.

Щодо строків відкриття виконавчого провадження, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону строк пред'явлення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій - один рік.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.21 Закону, зазначений строк пред'явлення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій з наступного дня після набрання ними юридичної сили. У нашому випадку, це 13.11.13.

Оскільки постанови про стягнення виконавчого збору та витрат, на проведення виконавчих дій від 12.11.13, з цієї дати знаходились у виконавчих провадженнях №40440952, №39545802, №40136066, №39545895, та державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання у тому числі щодо стягнення і цих коштів, вважається, що вони були пред'явленні до виконання.

А оскільки зазначені постанови були пред'явленні до виконання ще у 2013 році, у межах виконавчого провадження №40440952, №39545802, №40136066, №39545895, відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону, річний строк пред'явлення цих виконавчих документів був перерваний.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, після закінчення виконавчих проваджень №40440952, №39545802, №40136066, №39545895 22 грудня 2014 року, строк пред'явлення виконавчих документів у 1 рік поновлено.

Державний виконавець відкрив виконавчі провадження 02.07.15, у межах річного строку пред'явлення виконавчих документів, строк яких було поновлено 22.12.14.

Аналогічний обов'язок державного виконавця про відкриття виконавчого провадження у триденний строк з моменту отримання виконавчого документу передбачений ч.2 ст.25 Закону. Але строки, зазначені у ч.2 ст.25 та ч.2 6 ст.28 Закону, не є строками пред'явлення виконавчого документу, та їх порушення не унеможливлює відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в задоволенні позову ОСОБА_4 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Л.П. Шеметенко