Ухвала суду № 53364389, 04.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 р. Справа № 876/7248/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Бруновської Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р. у справі № 807/4499/13-а за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р. у справі № 807/4499/13-а за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, позов було задоволено повністю, постановлено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004541702 від 12.12.2013 року.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що на підставі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій було встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів, сплачена позивачу покупцями товарів, за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року склала 302143,64 грн. Відтак, протягом 12 останніх послідовних календарних місяців загальна сума, сплачена позивачу від здійснення операцій з постачання товарів, перевищила 300000 грн. Однак, у зв'язку з перевищенням загальної суми в 300000 грн. від операції з поставки товарів, позивач не зареєструвався платником ПДВ з квітня 2013 року, а тому у періоді з квітня по вересень 2013 року позивач несе відповідальність за ненарахування та несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника, без права нарахування кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Базою оподаткування податком на додану вартість у період з квітня по вересень 2013 року є суми коштів, отриманих позивачем від здійснення діяльності з продажу продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, розмір якої встановлено на підставі книги обліку розрахункових операцій. На підставі вказаних документів відповідачем було встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 29946 грн., яку донараховано перевіркою та у відповідності до п. 123.1 ст.123 ПК України до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 7486,50 грн., про що прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.12.2013 №0004541702.

На підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів встановила наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.12.2007 року Ужгородською районною державною адміністрацією позивача було зареєстровано як фізичну особу підприємця, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Код основного виду економічної діяльності позивача - 47.11, а саме: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. 7 жовтня 2013 року позивача було зареєстровано як платника податку на додану вартість, у відповідності до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Отже, позивач у періоді з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.

В період з 05.11.2013 року по 11.11.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року, результати якої відображено в Акті від 18.11.2013 року. Даною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 183.ст. 183 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 29946 грн. На підставі Акта перевірки від 18.11.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішенням від 12.12.2013 року №0004541702, у відповідності до якого позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 37432,50 грн., в тому числі 29946 грн. основного платежу та 7486,50 грн. штрафних санкцій.

З акта перевірки вбачається, що на підставі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, які подавалися позивачем, було встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів, сплачена позивачу покупцями товарів, за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року склала 302143,64 грн. Отже, відповідно до Акта перевірки встановлено, що протягом 12 останніх послідовних календарних місяців загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, сплачена позивачу, перевищила 300000 грн.

Суд першої інстанції підставно не взяв до уваги покликання скаржника на те, що не зважаючи на наявність у нормі п. 181.1 ст. 181 ПК України застереження «без урахування податку на додану вартість» - розмір граничної суми розраховується з операцій постачання платником товарів/послуг і жодним чином не пов'язаний з операціями з попереднього придбання платником таких товарів, в тому числі, шляхом зменшення суми від постачання на суму ПДВ, сплаченого при придбанні. Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Відповідно до пп. 2 п. 180.1 ст.180 ПК України для цілей оподаткування платниками податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Згідно з п. 183.10 ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. У відповідності до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 183.1 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Відповідно до п. 183.2 ст. 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу. Відтак, у відповідності до п. 181.1 ст. 181 ПК України у особи виникає обов'язок зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) за наявності сукупності умов, а саме: 1) особа є юридичною особою, представництвом нерезидента без статусу юридичної особи або фізичною особою, що здійснює підприємницьку діяльність; 2) загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень. При цьому, норма п. 181.1 ст. 181 ПК України містить обмеження щодо обов'язку особи зареєструватися платником ПДВ, а саме: особа є платником єдиного податку.

Також, з аналізу п. 181.1 ст. 181 ПК України вбачається, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, повинна сукупно перевищувати 300000 гривень, однак без урахування податку на додану вартість та бути нарахованою (сплаченою) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців. Відтак, законодавець в п. 181.1 ст. 181 ПК України визначив обмеження при вирахуванні загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, а саме - така сума визначається без урахування податку на додану вартість.

Отже, обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість виникає в особи за наявності суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню в загальному розмірі 300000 гривень без урахування податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 1 п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). У відповідності до абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно з абз. 3 п. 188.1 ст. 188 ПК України до бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. Відтак, відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість: а) податок на додану вартість; б) акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів); в) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року було придбано товарно-матеріальних цінностей на суму 231283,84 грн., в тому числі сплачено ПДВ на загальну суму 38547,19 грн., що підтверджується реєстром прибуткових накладних. Отже, з урахуванням положень ст.ст. 181, 188 ПК України загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг без урахування податку на додану вартість складає 263,6 тис. грн., а саме: 302,1 тис. грн. - 38,5 тис. грн. (сплаченого податку на додану вартість). Тобто, загальна сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, а саме: за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року, без урахування податку на додану вартість - сукупно не перевищувала 300000 грн.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції за своєю суттю відповідає закону, підстави для її скасування не були доведені у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р. у справі № 807/4499/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Бруновська Н.В.