Ухвала суду № 53364348, 02.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 876/1580/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Довга О.І.

судді Запотічний І.І.

Ліщинський А.М.

секретар судового засідання Корнієнко О.А.

за участю сторін:

представника відповідача Дудинська З.Ю

представник третьої особи Лагутін Б.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_4, Державного підприємства обслуговування Повітряного руху України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. по справі № 813/8851/13-а за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державного підприємства обслуговування повітряного руку України ("Украерорух") про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

25.11.2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), про визнання бездіяльності Міністерства оборони України щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні протиправною, стягнення з Міністерства оборони України на його користь заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 145 337 грн.

В обгрунтування вимог адміністративного позову покликається на те, що наказом МОУ від 19.10.1999 року №600 позивач був відряджений для подальшого проходження служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" із залишенням на військовій службі з метою виконання завдань в інтересах оборони держави, її безпеки; наказом МОУ від 24.07.2013 року №254 відповідно до ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" його звільнено у запас за п. "б" (за станом здоров'я); наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 01.08.2013 року №407/о його звільнено з посади заступника керівника польотів РДЦ Львівського РСП та виключено із списків особового складу підприємства. Згідно довідки ДП повітряного руху України від 05.08.2013 року №10.1-822, загальна сума грошового забезпечення на момент звільнення його складала 12638 грн. Відповідно до наказу МОУ №254 від 24.07.2013 року вислуга років позивача складає 23 роки. Таким чином, позивач вважає, що, з урахуванням положень ч.3 ст.242 Указу Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, ч.5 ст.17 Конституції України, ст.1,2,9,15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п.4 Постанови КМ України від 19.07.1999 року №1281, п.1 Постанови КМ України від 07.02.2001 року №104, пп.1,2 Постанови КМ України від 07.11.2007 року №1294,наявні підстави для стягнення з Міністерства оборони України на його користь заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 145337 грн. При цьому, вважає, що третя особа є комерційним підприємством, діяльність якого фінансується за рахунок власних коштів, отриманих від наданих послуг з аеронавігаційного обслуговування, не має жодних правових підстав щодо забезпечення військовослужбовцям ЗС України соціальних гарантій, які передбачені контрактами МО України. З врахуванням поданої судової практики Вищого адміністративного суду України, просить позов задоволити у повному обсязі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2013р. у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в обгрунтування якої покликається на неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин, що, як результат, призвело до порушення його права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволити позов у повному обсязі.

Крім того, апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду першої інстанції подано третьою особою, - Державним підприємством обслуговування повітряного руку України ("Украерорух"). В обгрунтування апеляційних вимог ДП "Украерорух" покликається на те, що суд безпідставно вважає, що на скаржнику ("Украерорух") лежить обов'язок нарахування та здійснення виплати одноразової грошової допомоги.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволити позов у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні доводи апеляційних скарг заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають нормам законодавства. Просить апеляційні скарги відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ДП "Украерорух" апеляційні скарги підтримує у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Матеріалами справи безспірно встановлено, що Наказом Міністра оборони України від 19.10.1999р. № 600 позивач був відряджений для подальшого проходження служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі. Водночас факт про відрядження позивача підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Наказом Міністра оборони України від 24.07.2013 року №254, відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 01.08.2013 року №407/о "З особового складу" підполковника ОСОБА_4 звільнено з військової служби у запас відповідно з посади заступника керівника польотів РДЦ Львівського РСП та направлено для зарахування на військовий облік до Галицько - Франківського ОРВК м. Львова.

Згідно довідки Державного підприємства повітряного руху України від 05.08.2013 року №10.1-822, виданої підполковнику ОСОБА_4, загальна сума грошового забезпечення на момент звільнення його складала 12638, 25 грн., одноразові додаткові види грошового забезпечення: винагорода за безперервну календарну військову службу - не видавалась, одноразова допомога на початкове обзаведення - не видавалась, на підставі наказу директора Львівського РСП від 29.01.2013 року №46/к виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2013 рік в сумі 12638,25 грн., на підставі наказу директора Львівського РСП від 10.04.2013 року №166/к виплачена винагорода за підсумками роботи за 2012 рік в сумі 10657 грн., індексацію грошового забезпечення - немає, залишок непогашеного нарахування - немає, не є платником аліментів.

Відповідно до представленої позивачем копії контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України, такий укладено з ним на 5 років, який набрав чинності з 08.10.2008 року.

Відповідно до довідки від 08.11.2013 року №3/191, виданої позивачу Галицько - Франківським об'єднаним районним військовим комісаріатом, про те, що він перебуває на військовому обліку офіцерів запасу та дійсно проходив військову службу в Збройних Силах з 30.07.1990 року по 05.08.2013 року, звільнений з Лав ЗС України у запас ст.26 п. "б" за станом здоров'я.

До суду першої інстанції позивачем не надано довідки, що дійсно позивачу нарахована вказана в позові сума одноразової допомоги. Водночас, на день звільнення підприємством одноразова допомога позивачу виплачена не була.

Листом від 13.11.2013 року №248/3/9/1/829 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача про те, що Міністерство оборони не здійснювало нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДП "Украерорух" та не несло відповідні зобов'язання зі здійснення таких видатків; у Міністерстві оборони немає фінансово - облікових документів щодо розміру грошового забезпечення цих військовослужбовців і розпорядчих документів, які слугують підставою для здійснення виплати цієї допомоги. Вказують, що з 01.01.2007 року для виплати Міністерством оборони одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які звільнені з військової служби з посад, займаних у ДП "Украерорух" законних підстав немає. Відтак, вказаним листом позивачу роз'яснено порядок отримання такої допомоги та запропоновано звернутись з визначного питання до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того що оскільки звільнення військовослужбовців з посад, займаних ними в ДП "Украерорух", здійснюється наказами генерального директора цього підприємства, сума одноразової грошової вихідної допомоги при звільненню нарахована саме даним підприємством, то саме Державне підприємство "Украерорух" має здійснити виплату такої допомоги.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Зокрема, абзацом першим пункту 2 статті 15 цього закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до положень частини дев'ятої статті 6 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час вчинення спірних відносин), абзаців четвертого, п'ятого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Із наведених норм випливає, що обов'язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міноборони, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади чи ні.

У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.

Пунктом 1 статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною п'ятою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 393) встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим зі служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року № 1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 1281) грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 104).

При цьому зазначено, що фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в Державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 постанови № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно зі статтею 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу за контрактом та був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в званні підполковника, вислуга років у Збройних Силах України - 23 років, відтак позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, гарантії щодо виплати якої встановлені частиною другою статті 15 Закону № 2011-ХІІ та частиною першою статті 9 Закону № 2262-ХП.

Таким чином слід зробити висновок, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні з військової служби також здійснюється за рахунок коштів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Міноборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Верховним Судом України у постанові №21-158а14 від 3 червня 2014 року вже надавалась правова оцінка аналогічним правовідносинам.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційні скарги ОСОБА_4, Державного підприємства обслуговування Повітряного руху України залишити без задоволення , а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2013р. по справі № 813/7767/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Ліщинський А.М.