Ухвала суду № 53364205, 05.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14700/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніско Констракшн Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніско Констракшн Україна» звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 00000472209 від 04.07.2014 року з ввізного мита у сумі 899 937,75 грн. та № 00000482209 від 04.07.2014 року з податку на додану вартість у сумі 179 987,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складено Акт №н/17/14/26-15/33996768 від 18.06.2014 року.

За результатами перевірки, відповідач дійшов висновку, що підприємством невірно класифіковано та задекларовано ввезений товар за митними деклараціями у період з 05.08.2011 року 03.12.2013 року, що призвело до порушення вимог Закону України «Про митний тариф України».

04.07.2014 року відповідачем, на підставі Акта перевірки № н/17/14/26-15/33996769 від 18.06.2014 року, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- 0000482209, яким позивачу за порушення п. 190.1 Податкового кодексу України, Закону України "Про митний тариф України" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 179 987,55 грн.;

- 0000472209, яким позивачу за порушення Закону України "Про митний тариф України" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "ввізне мито" в сумі 899 937,75 грн.

На час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вказані товари за митними деклараціями, поданими позивачем за період з 05.08.2011 року по 03.12.2013 року випущені у вільний обіг.

Вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо висновків відповідача здійснених за митними деклараціями, складеними у період з 05.08.2011 року по 24.05.2012 року, слід зазначити, що процедура митного оформлення проводилась на підставі Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-ІV, який втратив чинність 01.06.2012 року.

Так, щодо зміни митним органом коду товару після митного оформлення та випуску товару у вільний обіг, на підставі Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-ІV, слід зазначити наступне.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 року ).

Згідно пункту 19 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, "митні процедури" - операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

В силу ч. 1 ст. 70 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Статтею 72 Митного кодексу України від 11.07.2002 року визначено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Згідно ст. 81 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, декларування здійснюється шляхом заявлення за відповідною формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 86 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Наказом Держмитслужби України № 314 від 20.04.2005 року "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому, у пункті 17 розділу 3 "Здійснення митних процедур" вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами). Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результатом перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребують проведення такого огляду.

В силу ст. 313 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян. Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а, відповідно, і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість, належних до сплати.

Частиною 3 п. 1.6 наказу Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 року передбачено, що оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Згідно ч.2 ст. 78 Митного Кодексу України, митне оформлення вважається закінченим після виконання митним органом процедур, передбачених ним на підставі Митного кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Як визначено у ст. 86 Митного Кодексу України, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує юридичні факти, які мають юридичне значення.

В силу підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних відносин), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз зазначених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у справі не встановлено.

З огляду на зазначене, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки.

Наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах Верховного Суду України від 02.06.2009 року у справі № 21-474во09, від 21.01.2011 року у справі № 21-64а10, в частині правовідносин, що регулювались Митним кодексом України від 11.07.2002 року.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД поданих позивачем в період з 05.08.2011 року по 24.05.2012 року були відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції вірно констатував, що відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених позивачем ВМД. В той же час, під час митного оформлення товару в період з 05.08.2011 року по 24.05.2012 року спору щодо визначення коду товару не було.

В свою чергу, при митному оформленні спірного товару декларант виконав всі процедури передбачені чинним законодавством України, що було підтверджено і працівниками відповідача, які виконали всі процедури, згідно чинного законодавства, закінчивши митне оформлення товарів, як це передбачено ч. 2 ст. 78 Митного Кодексу України.

Під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України у зазначений період обґрунтованої підозри допущення декларантом порушення законодавства України у митного органу не було.

Враховуючи матеріали справи, наведені вище обставини та норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, здійснивши митне оформлення товару, контролюючий орган погодився зі всіма відомостями, внесеними декларантом до ВМД, а відтак зазначене збільшення позивачу сум податкових зобов'язань за митними деклараціями, що подані в період з 05.08.2011 року по 24.05.2012 року, є неправомірним.

З приводу збільшення позивачу сум податкових зобов'язань за податковими деклараціями, поданими в період з 05.06.2012 року по 03.12.2013 року - період дії Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, колегія суддів зазначає слідуюче.

Правові засади застосування ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України регулює Закон України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 року, яким визначено митний тариф України, як систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

В силу частин 1, 6 статті 264 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України № 650 від 30.05.2012 року "Про затвердження Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", посадова особа ПМО чи митного поста, згідно з цим Порядком здійснює контроль правильності класифікації товарів під час проведення процедур митного контролю та оформлення товарів.

У пункті 2 розділу 3 "Контроль правильності класифікації товарів і прийняття Рішень, порядок взаємодії з ПМО, митним постом" вказано, що посадові особи ПМО чи митного поста, ВМП здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Відповідно до пункту 5 розділу 3 Порядку № 650 від 30.05.2012 року, у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей, відповідно до вимог статті 69 Кодексу, декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД.

Так, товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, що ведеться Всесвітньою митною організацією.

Згідно статті 2 Закону України "Про митний тариф України" від 19.09.2013 року, встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що імпортований товар задекларовано позивачем за кодом УКТЗЕД 3901101000, в той час, як на думку суб'єкта владних повноважень, імпортований товар відповідає коду УКТЗЕД 3901909090.

Під час проведення контрольного заходу відповідачем було досліджено ряд митних декларацій, за якими позивач ввозив товар на територію України, що складені в період з 05.08.2011 року по 03.12.2013 року, зокрема: позивачем ввозились: продукт "DOWLEX* NG 4056G", продукт "DOWLEX* NG 5056G", продукт "DOWLEX* NG 5066G", продукт "ELITE* 5230 GC", продукт "BLITE(TM) AT 6101", продукт "ATTANE* 4607GC".

Слід зауважити, що спірний код УКТ ЗЕД був визначений митним органом на підставі наданих позивачем документів, інформації мережі Інтернет та висновків СЛПЕД від 23.01.2014 року, згідно яких, код товару змінено з 3901 10 10 00 на 3901 90 90 90. Разом з тим, додаткових відомостей контролюючий орган у позивача не витребовував.

З матеріалів справи вбачається та в розумінні Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійсненої на основі Гармонізованої системи та кодування товарів, позивачем віднесено імпортований товар до підкатегорії 3901 10, якою визначено, що до даної підкатегорії товарів відносяться: полiетилен з питомою густиною менш як 0,94.

До товарної позиції 3901 10 10 00, згідно з УКТЗЕД, у якій було задекларовано імпортовані товари, включається поліетилен лінійний.

Так, наказом Державної митної служби України № 1561 від 30.12.2010 року (чинним на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пояснень до товарної позиції 3901 10 10 00, яка обрана позивачем, до цієї товарної позиції включається: - поліетилен з питомою густиною менш як 0,94, в тому числі - - поліетилен лінійний; - - інший.

До товарної позиції 3901 90 90 90, яка обрана контролюючим органом, включаються інші полiмери етилену в первинних формах, крім тих, що визначені в товарних позиціях груп 3901 10, 3901 20, 3901 90.

Зі змісту товарних позицій 3901 10, 3901 20, 3901 30, 3901 90 вбачається, що для того, щоб товар можна було класифікувати за кодом УКТЗЕД 3901 90 90 90, даний товар має не відповідати жодній з позицій товарів, які зазначені вище.

Як вірно зауважено судом першої інстанції відповідачем не доведено, що імпортовані товарів не є: 1) полiетиленом з питомою густиною менш як 0,94; 2) полiетиленом з питомою густиною 0,94 або більше; 3) спiвполiмером етилену з вiнiлацетатом; 4) iономером (iономерним полiмером), що складається iз солi тримеру етилену з iзобутилакрилатом i метакрилової кислоти…; 5) іншими полімерами етилену що використовуються для промислового складання моторних транспортних засобів. Відповідач не надав належних доказів на підтвердження зазначеного і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, згідно експертного висновку Київського науково дослідного інституту судових експертиз від 16.06.2015р. № 14820/14-53/14821/14-34/9507/9509/15-34, який наявний в матеріалах справи (а.с. 87-90 Том ІІІ), у дослідницькій частині Висновку експерта зазначено, що при проведенні хімічного дослідження визначити процентний вміст поліетилену в представлених зразках та процентний вміст 1-октену або 1-гексену чи іншого олефіну в складі зразків не видається можливим через відсутність в електронній бібліотеці спектрофотометра і в доступних літературних джерелах еталонних спектрів відповідних співполімерів поліетилену і олефінів, тому віднести товар до поліетилену лінійного, без визначення його процентного вмісту неможливо.

В заключній частині висновку експерта вказано, що представлені на дослідження речовини являють собою співполімер на основі поліетилену. Визначити процентний вміст поліетилену в представлених зразках та процентний вміст октену або 1-гексену чи іншого олефіну в складі зразків не видається можливим через відсутність в розпорядженні експертів та в доступних літературних джерелах еталонних спектрів відповідних співполімерів поліетилену і олефінів. Дослідуваний товар відповідає наступним визначальним характеристикам згідно УКТЗЕД: "Пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них", "Полімери етилену в первинних формах".

Таким чином, через відсутність в електронній бібліотеці спектрофотометра і в доступних літературних джерелах еталонних спектрів відповідних співполімерів поліетилену і олефінів, визначити процентний вміст поліетилену в представлених зразках та процентний вміст 1-октену або 1-гексену чи іншого олефіну в складі зразків не видається можливим.

Так, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач керувався рішеннями про визначення коду товару та висновками експерта Спеціальної лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів (СЛПЕД) № 142000904-0017 від 23.01.2014р., № 142000904-0018 від 23.01.2014р., № 142000904-0019 від 23.01.2014р., № 142000904-0020 від 23.01.2014р., якими встановлено, що досліджувані товари є співполімерами етилена з 1-октеном, густиною (менш як 0,94 мл/г) у первинній формі (гранули).

В зазначених висновках вказано, що у зв'язку з відсутністю в бібліотеці приладу та використаних джерелах еталонних спектрів сополімеру етилен-1-октену підтвердити його наявність/відсутність в складі проби не видається можливим.

Разом з тим, зазначеними висновками експерта Спеціальної лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів (СЛПЕД) код УКТЗЕД досліджуваних товарів не визначено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновки експерта Спеціальної лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів (СЛПЕД) № 142000904-0017 від 23.01.2014р., № 142000904-0018 від 23.01.2014р., № 142000904-0019 від 23.01.2014р., № 142000904-0020 від 23.01.2014р. не спростовують інформацію про товар, що дозволила віднести позивачу товар до коду УКТЗЕД 3901 10 10 00.

Також, слід зазначити, що листами виробника товарів - DOW Europe GmbH від 17.02.2014р. та 18.02.2014р. повідомлено, що продукти Dowlex TMNG 5066G, Elite ТМ 5230GC, Elite TM AT 6101, Dowlex TM 4056G, Attane TM 4607GC виготовлені за розчинною технологією і є лінійним поліетиленом низької щільності, а лінійним сомономером етилену є октен-1. Густина (щільність) таких продуктів становить від 0,902 до 0,936 г/см3.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не доведено необхідність класифікації та декларування товару за кодом 3901 90 90 90 УКТЗЕД, з урахуванням того, що у висновках експерта Спеціальної лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів зазначено, що густина становить менш як 0,94 мл/г (до групи коду 3901 10 входить поліетилен з питомою густиною менш як 0,94).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив, що віднесення імпортованих товарів до товарної позиції 3901 90 90 90 відповідачем не доведено, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення № 00000472209, № 00000482209 від 04.07.2014 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 10.11.2015 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.