Ухвала суду № 53364204, 11.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10284/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Межевича М.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 168226552202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Кінос», ТОВ «Еколай-СТ», ТОВ «Компанія «Омега Люкс» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року. За результатами перевірки складено акт від 17.11.2014 року № 1087/26-55-22-02/36588728

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 203 094,00 грн..

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 168226552202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 253 867,00 грн., в тому числі за основним платежем - 203 094,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50 773,00 грн..

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 168226552202 залишено без змін.

Підставою для нарахування відповідачем відповідної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про безтоварність здійснених позивачем з контрагентами господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Кінос» укладено договір № 13052014 про надання послуг промоушн та реклами. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано: акт здачі-прийняття робіт, податкову накладну, платіжні доручення.

Також, між позивачем та ТОВ «Еколайн-СТ» укладено договір оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення № 12052014 від 12.05.2014 року. На підтвердження виконання умов якого позивачем надано: акт здачі-прийняття робіт, податкову накладну, платіжні доручення.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Компанія «Омега Люкс» укладено договір № ОЛ12/02 від 12.02.2014 року про надання послуг із здійснення технічного запису, його зберігання, обробки та аналізу. На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що наданими первинними документами підтверджується реальність та фактичність здійснених з контрагентами господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами позивача виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять загальний опис господарської операції, при цьому, як вбачається зі змісту укладених позивачем правочинів, їх виконання передбачало деталізацію інформації щодо наданих послуг, зокрема, місця здійснення відповідних послуг та деталізацію наданих послуг тощо.

Також, позивачем не надано доказів транспортування придбаного у ТОВ «Еколайн-СТ» обладнання.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів використання придбаних послуг і товару у власній господарській діяльності, а також економічної доцільності та господарської мети укладення відповідних правочинів, що є визначальною умов правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що здійснені між позивачем і контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

З огляду на викладене, а також доведеність відповідачем правомірності винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аделіна-Холдинг» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 11.11.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.