Постанова № 53363957, 01.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 804/11825/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Різник С.Г. дов. від 12.08.15 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 р. у справі № 804/11825/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2013 Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №№0000102201, 0000112201, 0000122201 від 30.08.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у податкового органу законних підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, безпідставністю висновків податкового органу про порушення ПАТ "Дніпроважмаш" вимог податкового законодавства з огляду на те, що ці висновки ґрунтуються на дослідженні господарської діяльності контрагентів позивача з третіми особами за ланцюгом постачання, в той час як безпосередня господарська діяльність позивача, відповідачем не досліджувалась. Крім того, обґрунтовуючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, відповідач посилається на порушення податкового законодавства допущені контрагентами позивача, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності платника податків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 р. у справі № 804/11825/13-а у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано ненаданням позивачем до перевірки всіх документів, передбачених договорами, наявністю недоліків у товарно-транспортних накладних, інформацією з актів позапланових перевірок та неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, що у сукупності свідчить про нереальність вчинених господарських операцій, які стали об'єктом оподаткування протягом 2010-2012, і, відповідно, виключає право ПАТ «Дніпроважмаш» на формування витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товарів у ТОВ «Галіс», ТОВ ТПП «Спектр», ТОВ «Термінал», ТОВ «Абро Україна», ТОВ «Інвест-Проект», ПП «Торговий дім «Талан-Торг», ТОВ «Елко-ЛТД», ТОВ «Екопромтех» ТОВ НВФ «Дніпротехсервс», ФОП ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Галактика», ТОВ «Промсервіс», ПП «Верлайн» та робіт у ТОВ «Цитадель Сервіс Дніпро». При цьому, судом не прийнято до уваги надані позивачем під час судового розгляду справи документи по взаємовідносинам з окремими контрагентами (подорожні листи вантажного автомобіля, прибуткові ордери, рахунки-фактури, ТТН, перелік яких наведений у письмових поясненнях позивача від 25.03.2014 року), оскільки вони не були предметом дослідження податкового органу під час здійснення перевірки позивача.

Не погодившись з постановою суду, ПАТ "Дніпроважмаш" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 р. у справі № 804/11825/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач проводив перевірку у позивача за відсутністю достатніх законних підстав. Скаржник наполягає на підтвердженні первинними документами реальності господарських операцій з ТОВ «Галіс», ТОВ ТПП «Спектр», ТОВ «Термінал», ТОВ «Абро Україна», ТОВ «Інвест-Проект», ПП «Торговий дім «Талан-Торг», ТОВ «Елко-ЛТД», ТОВ «Екопромтех» ТОВ НВФ «Дніпротехсервс», ФОП ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Галактика», ТОВ «Промсервіс», ПП «Верлайн» та ТОВ «Цитадель Сервіс Дніпро» та безпідставністю неврахування судом першої інстанції первинних документів, наданих позивачем до суду, про що вищевикладене зазначено представником в судовому засіданні.

Обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпроважмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Галіс» за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р., з ТОВ ТПП «Спектр» за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., з 01.12.2011 р. по 30.12.2011 р., з ТОВ «Термінал» за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р., з ТОВ «Абро Україна» за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р., 01.08.2012р. по 30.09.2012р., з ТОВ «Інвест-Проект» за період 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р., з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., з ПП «Торговий дім «Талан-Торг» за період з 01.02.2012 р. по 02.02.2012 р., з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р., з 01.09.2012р. по 31.10.2012 р., з ТОВ «Елко-ЛТД» за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2012 р., з ТОВ «Екопромтех» за період з 01.08.2012 р. по 31.10.2012 р., з ТОВ «Цитадель Сервіс Дніпро» за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., з ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р., з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.05.2010 р. по 31.07.2010 р., з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., з ТОВ ВКФ «Галактика» за період з 01.03.2010 р. по 30.04.2010 р., з ПП «Верлайн» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., з ТОВ «Промсервіс» за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р. (акт перевірки №99/22-01/00168076 від 09.08.2013, т.1 а. с.16-80), встановлені під час цієї перевірки порушення та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (т.1, а. с.81-83) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування Товариством валових витрат за рахунок вартості товарів (робіт) та податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні цих товарів (робіт), придбаних у вищевказаних контрагентів за господарськими операціями, реальність яких не підтверджена, і про заниження в зв'язку з цим податку з прибутку підприємств, податку на додану вартість та про завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ "Дніпроважмаш" підлягає задоволенню з таких підстав:

Стосовно суті виявленого порушення позивачем податкового законодавства, зафіксованого в акті перевірки від 09.08.2013, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно висновків вищевказаного акту перевірки від 09.08.2014 ПАТ «Дніпроважмаш» податковим органом встановлено:

- відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Галіс», ТОВ ТПП «Спектр», ТОВ «Термінал», ТОВ «Абро Україна», ТОВ «Інвест-Проект», ПП «Торговий дім «Талан-Торг», ТОВ «Елко-ЛТД», ТОВ «Екопромтех» ТОВ НВФ «Дніпротехсервс», ФОП ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Галактика», ТОВ «Промсервіс», ПП «Верлайн» та робіт у ТОВ «Цитадель Сервіс Дніпро» за вказаний період,

- порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-вр від 03.04.1997 р. (який діяв на момент спірних правовідносин), п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, абз.«а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого Товариством неправомірно завищено залишок від'ємного значення по деклараціях з ПДВ на загальну суму 163 675 грн.,

- порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (який діяв на час спірних правовідносин), п.п.14.1.27, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.ст.135, 138, 139, 140, 142, 143 ПК України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток у загальному розмірі 772 742 грн.

Податківцями такі висновки обґрунтовані тим, що позивач за перевірений період мав взаємовідносини з контрагентами, які допустили порушення податкового законодавства, а саме, не мають ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, первинні документи по окремим контрагентам до перевірки не надані, а деякі (товарно-транспортні накладні по взаємовідносинах з ПП «Верлайн») мають недоліки. В зв'язку з цим, податківці дійшли висновку, що ПАТ «Дніпроважмаш» господарські операції з вказаним в акті перевірки контрагентами здійснені без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування податкового кредиту та валових витрат по ланцюгу постачання.

Колегія суддів звертає увагу, що перевіркою був охоплений період 2010-2012 р.р.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Так, згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

у відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

По суті аналогічні приписи містили Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР, які діяли у 2010 році.

В свою чергу, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.99 № 996-XIV (далі - Закон № 996) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, для всебічного розгляду даного спору, колегія суддів, досліджуючи реальність господарських операцій позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з вказаними контрагентами, зазначає наступне:

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону № 996, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Так, матеріали справи свідчать про те, що ПАТ «Дніпроважмаш» мало господарські відносини з придбання товарів (робіт) у вищевказаних контрагентів за наступними договорами:

- за договором поставки № 62-11/49 від 21.04.2011, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ТОВ «Галіс» (постачальник) на поставку заготовок-поковок в асортименті, за умовами якого товар поставляється згідно специфікацій (т.4, а. с.80-84);

- за договором № 288/3-07 від 19.10.2006, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ТОВ ТПП «Спектр» (продавець) щодо поставки запчастин в асортименті, за умовами якого якість поставленої продукції має підтверджуватись паспортом якості (т.4, а.с.31-35);

- за договором № 84/61-10 від 10.06.2010, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ТОВ «Термінал» (продавець) на поставку олії індустріальної (т.4, а. с.94-97);

- за договором купівлі-продажу № 57/61 від 02.02.2011, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (отримувач) з ТОВ «Абро Україна» (постачальник) на придбання клеючих речовини (герметик, клей) (т.4, а. с.99-101);

- за усним договором (на підставі рахунків) ПАТ «Дніпроважмаш» з ТОВ «Інвест-Проект» щодо придбання відеообладнання (камер, відеореєстраторів, кабелів тощо);

- за договором № 61-12/678 від 12.04.2012, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ПП «Торговий дім «Талан-торг» (постачальник) на поставку спецодягу в асортименті (т.4, а. с.148-150);

- за договором № 56/77-10 від 15.07.2010, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ТОВ «Елко-ЛТД» (продавець), на постачання запчастин в асортименті.

- за договором № 145 від 23.07.2012, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ТОВ «Екопромтех» (постачальник) на поставку мила господарського «Дельфін» (т.4, а. с.187, 188);

- за усним договором (на підставі рахунку) ПАТ «Дніпроважмаш» з ТОВ «Цитадель Сервіс Дніпро» щодо робіт (послуг) з обслуговування ГБО автомобіля (т.4, а. с.204, 205);

- за договором № 1/4 від 14.01.2009, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ТОВ НВФ «Дніпротехсервс» (постачальник) на поставку продукції (феронікелю) (т.4, а. с.207-210);

- за договором № 107/2-08 від 10.07.2008, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ФОП ОСОБА_3 (продавець) щодо поставки будівельних матеріалів з дерева в асортименті (т.4, а. с.216, 217);

- за договором № 69-07/371 від 27.09.2007, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ТОВ ВКФ «Галактика» (постачальник) на поставку поковки в асортименті;

- за договором № 126/61 від 18.05.2011, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ПП «Верлайн» (постачальник) на поставку металопродукції (т.2, а. с.120-129);

- за договором № 59/77/69-11/156 від 29.06.2011, укладеним ПАТ «Дніпроважмаш» (покупець) з ТОВ «Промсервіс» (постачальник) на поставку запчастин в асортименті (т.5, а. с.13-15).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що наявні у матеріалах справи первинні документи (податкові накладні, рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні тощо) є достатніми для підтвердження господарських операцій з придбання товарів та робіт за вищевказаними угодами. Тобто, належним чином оформлені первинні документи, достовірність яких не викликає сумніву, підтверджують реальність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентом та рух активів у процесі здійснення господарської операції і зміни у власному капіталі позивача.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, які виписані вказаними контрагентами, і які за приписами Податкового кодексу України і Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для формування податкового кредиту платника податків, складені з порушенням порядку їх заповнення, що діяли протягом 2010-2012 р.р.

Встановлене судом першої інстанції ненадання до перевірки позивачем певних видів первинних документів спростовується змістом акту перевірки від 09.08.2013, з якого вбачається, що для проведення перевірки використано «надані суб'єктом господарювання документи - угоди, , накладні, податкові накладні, карточки рахунку 631 інші документи, податкові звітність з ПДВ за березень 2010 р.-грудень 2012 р.» (т.1, а. с.22).

При цьому, акт перевірки від 09.08.2013 не містить переліку «інших документів», наданих суб'єктом господарювання.

Взагалі акт перевірки від 09.08.2013 лише містить витяги з актів перевірок, актів про неможливість проведення зустрічних звірок вищевказаних контрагентів позивача.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до п.5.2 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.01.2011 за № 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В даному випадку акт перевірки позивача від 09.08.2013 не містить відмітки про ненадання позивачем певних видів первинних або інших документів з наведеним їх переліком.

Отже, доводи суду першої інстанції на ненадання позивачем первинних документів (товарно-транспортні накладних, платіжних доручень, банківських виписок з рахунків, паспорт на товар, сертифікатів якості) не знаходять підтвердження.

Тим більш, що в акті перевірки від 09.08.2013 з посиланням на дані бухгалтерського обліку зафіксована оплата позивачем товарів та робіт вищевказаним контрагентам.

Товарно-транспортні накладні (ТТН) відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Наказ № 363), є транспортною документацією, якою підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Також відповідно до Наказу № 363 товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається (п.11.3), даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, та зберігається і знаходиться у них, а товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи» №228/253 від 07.08.96 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.

Отже, з аналізу вказаних приписів діючого законодавства України, вбачається, що ТТН не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006р.); не являється документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, як і недоліки в ТТН, є лише свідченням дотримання чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операції за наявності інших підтверджуючих документів.

Таким чином, відсутність ТТН при наявності інших первинних документів не може стати належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій.

При цьому, наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Щодо відсутності сертифікатів (паспортів якості) на товар, то, по-перше, згідно приписів ч.2 ст.662 ЦК України «Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства», тобто обов'язок по передачі сертифікату покладено на продавця, яким позивач у вищевказаних операціях не являється; по-друге, податковим органом не наведено правову норму, яка приписує платникам податків зберігати копії сертифікатів для документального підтвердження показників податкового обліку.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.

Використання позивачем придбаних товарів і робіт у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Також колегія суддів вважає безпідставним не взяття до уваги судом першої інстанції документів по взаємовідносинам з окремими контрагентами (подорожних листів вантажного автомобіля, прибуткових ордерів, рахунків-фактур, ТТН, перелік яких наведений у письмових поясненнях від 25.03.2014) (т.2 а. с.101-119), наданих Товариством під час судового розгляду справи, оскільки такі дії звужують право позивача на судовий захист, передбачене ст.6 КАС України, реалізація якого відбувається, у т. ч., шляхом надання доказів в обґрунтування своєї позиції.

Крім того, встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість є обов'язком суду під час розгляду такого роду спорів (Лист ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Отже, вищезазначені документи, зокрема і акт перевірки позивача від 09.08.2013, підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Також матеріали справи не містять докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусів юридичних осіб і статусів платників ПДВ на момент реалізації господарських операцій з позивачем, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача під час реалізації цих операцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що норми Податкового кодексу України не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких перевірок та зустрічних звірок, та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Так, з акту перевірки позивача від 09.08.2014 вбачається, що саме на висновках актів, складених стосовно контрагентів позивача, повністю базуються висновки акту перевірки від 09.08.2014, а саме:

- акти про позапланову перевірку ТОВ «Галіс» (акт Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 06.06.2013 № 2245/22-5/30346191), ТОВ «Термінал» (акт ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровськ від 26.04.2013 № 837/221/32176418), ТОВ НВФ «Дніпротехсервіс» (акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 14.12.2012 №2716/22-2/19305558), ФОП ОСОБА_3 (акт Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська), ТОВ «ВКФ «Галактика» (акт ДПІ у м.Дружківка Донецької області від 23.09.2010 № 316/2300/25604288), в яких зроблено висновки що вказані підприємства в порушення ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України вчинено правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ ТПП «Спектр» (акт ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 13.02.2013 № 394/22.5-19/32627197), ТОВ «Абро Україна» (акт ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ від 15.02.2013 р. № 503/22.5-08/36726733), ТОВ «Інвест-Проект» (акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 23.01.2013 № 121/22-4/35608491), ПП «ТД «Талан-Торг» (акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 08.01.2013 № 58/22/32058250), ТОВ «Елко-ЛТД» (акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 23.01.2013 №124/224/36206440), ТОВ «Екопромтех» (акт Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 26.02.2013 № 881/22-1/32902555), ТОВ «Цитадель Сервіс Дніпро» (акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 23.01.2013 № 125/224/ 33338115), в яких відсутність вказаних платників податків за зареєстрованим місцезнаходження, чим обумовлено ненадання первинних документів, і встановленням, в зв'язку з цим, нереальності (безтоварності) господарських операцій по ланцюгу постачання.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право податковим органам в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням і обумовлене цим ненадання первинних документів не є прямим свідченням фіктивності (нереальності) господарських операцій згідно чинного законодавства.

Також колегія суддів зауважує, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Тим більш, що за приписами п.73.5 ст.73 ПК України за результатами зустрічних звірок повинна складатись довідка, а не акт.

В зв'язку з цим посилання податківців на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, як на доказ порушення позивачем податкового законодавства, колегією суддів до уваги не приймається.

Крім того, наводячи в акті перевірки позивача від 09.08.2013 витяги з актів позапланових перевірок його контрагентів, та роблячи висновок на підставі цих витягів про не спрямованість на реальне настання правових наслідків правочинів позивача з вказаними контрагентами, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні і недійсність таких правочинів визнається тільки судом (ст.234 ЦК України).

Разом з тим, податковим органом не надано суду доказів недійсності вищезазначених договорів, використання придбаних товарів (робіт) у неоподатковуваних операціях.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними товариствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Крім того, колегія суддів при дослідженні даних доказів вважає за доцільне у даному випадку враховувати роз'яснення, наведені у Листі ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11, згідно яких оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, колегія суддів зауважує, що ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не встановлено в акті перевірки позивача від 09.08.2013 і не доведено суду, що на господарські операції Товариства з ТОВ «Галіс», ТОВ ТПП «Спектр», ТОВ «Термінал», ТОВ «Абро Україна», ТОВ «Інвест-Проект», ПП «Торговий дім «Талан-Торг», ТОВ «Елко-ЛТД», ТОВ «Екопромтех» ТОВ НВФ «Дніпротехсервс», ФОП ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Галактика», ТОВ «Промсервіс», ПП «Верлайн» та ТОВ «Цитадель Сервіс Дніпро» мали вплив взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань робіт (послуг), тобто, що предмет господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами був той же, що і предмет господарських операцій, досліджених під час позапланових перевірок та зустрічних звірок ТОВ «Галіс», ТОВ ТПП «Спектр», ТОВ «Термінал», ТОВ «Абро Україна», ТОВ «Інвест-Проект», ПП «Торговий дім «Талан-Торг», ТОВ «Елко-ЛТД», ТОВ «Екопромтех» ТОВ НВФ «Дніпротехсервс», ФОП ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Галактика», ТОВ «Промсервіс», ПП «Верлайн» та ТОВ «Цитадель Сервіс Дніпро» з іншими суб'єктами господарювання.

Щодо відсутності трудових ресурсів, складських приміщень тощо у контрагента позивача, то посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги (ухвала ВАСУ від 08.08.2012 у справі № К/9991/42185/12).

В зв'язку з цим посилання податківців на акти позапланових перевірок контрагентів позивача, як на доказ порушення позивачем податкового законодавства, колегією суддів до уваги не приймається.

Таким чином, колегія суддів не вбачає надання ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська доказів, які б беззаперечно свідчили про відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій з поставки товарів, надання послуг (виконання робіт) позивачеві вищевказаними контрагентами, тому безпідставним є винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень (т.1, а. с.81-83):

- № 0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59 965,50 грн., з яких 39 977 грн. за основним платежем та 19 988,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000112201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 124 562 грн., у тому числі 772 742 грн. за основним платежем та 351 820 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000122201, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 163 675 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дніпроважмаш» про визнання протиправними і скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Поряд з цим не приймаються до уваги посилання скаржника на відсутність підстав для проведення вищевказаної перевірки з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпроважмаш» проведено співробітниками ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська на підставі наказу від 02.07.2013 № 538, виданого з посиланням на п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України (т.1, а. с.140), та направлення на перевірку від 29.07.2013 (т.1, а. с.142).

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За положеннями п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначеннями, наведеними у п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно п.п.78.4, 78.5 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

За приписами п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Тобто, чинне законодавство передбачає можливість проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення та дотримання порядку її проведення, а також наділяє платника податків правом не допускати податківців до проведення перевірки у разі, якщо, на думку такого платника, у податківців відсутні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки.

Проте, доказів того, що позивач таким право скористався, зокрема того, що податківцями згідно приписів п.81.2 ст.81 ПК України складено акт про відмову у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, матеріали справи не містять.

Разом з тим, наведені вище норми Податкового кодексу України свідчать про те, що дії податкового органу з проведення позапланової перевірки є наслідком прийняття керівником такого податкового органу відповідного наказу про проведення перевірки, правомірність прийняття якого у даному випадку лежить поза межами даного спору з огляду на висунуті Товариства позовні вимоги та на те, що даний наказ від 02.07.2013 № 538 вичерпав свої дії фактичною його реалізацією, тобто фактичним здійсненням перевірки податківцями.

Тим більш, що за приписами ст.6 КАС України право на звернення до адміністративного суду з відповідним позовом виникає у особи у разі, якщо така особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, тобто коли таке порушення вже мало місце і створило для особи негативні правові наслідки.

Проте, самі по собі дії з проведення перевірки з подальшим складанням за результатами такої перевірки акту (коли вже такі дії відбулись) не створюють для платника податку жодних негативних юридичних наслідків. У такому випадку наслідки можуть створювати лише дії (рішення), які вчиняються (приймаються) на підставі такого акту перевірки, зокрема, рішення про визначення платнику податків сум грошових зобов'язань з певних податків - податкові повідомлення-рішення, які і були оскаржені Товариством в межах даного адміністративного спору.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи зазначені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової - про задоволення повністю позову ПАТ "Дніпроважмаш".

Відповідно до положень ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 р. у справі № 804/11825/13-а задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014р. у справі № 804/11825/13-а скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000102201, №0000112201, №0000122201 від 30.08.2013.

Стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" у сумі 2294 грн.

Постанова суду набирає законної сипи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко