Ухвала суду № 53363806, 22.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2015 рокусправа № П/811/1825/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 р. у справі № П/811/1825/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мовекс К"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03 .15 №0000161504, -

ВСТАНОВИВ:

"12" червня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мовекс К" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 року №0000161504, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 436 734 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 р. у справі № П/811/1825/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мовекс К" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03 .15 №0000161504 - задоволено.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Донмас», ПАТ «Дніпронафтопродукт» з приводу виконання укладених угод постачання нафтопродуктів, з ТОВ «Біотрейд» з приводу виконання угоди поставки мінеральної води та напоїв, з ТОВ «Оптіма-Юг» на підставі укладеного договору оренди. Висновки податкового органу щодо протиправного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з даними контрагентами ґрунтуються на інформації щодо перевірок контрагентів позивача, а також розбіжностях в показниках податкової звітності позивача та контрагентів. Наведене на думку податкового органу свідчить про безтоварність укладених угод та нереальність здійснення господарської діяльності.

Постанову суду мотивовано встановленням факту реальності здійснення господарської діяльності позивачем та правомірність відображення їх результатів в податковому обліку. Так, судом зазначено, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладених угод ґрунтуються на наявності податкової інформації щодо перевірки контрагентів позивача, яким встановлено нереальність здійснення господарської діяльності вказаними підприємствами, проте з огляду на те, що податковий орган не звертався до суду з позовом про визнання недійсними угод позивача та його контрагентів, таке твердження є протиправним, оскільки визнавати угоди недійсними чи нікчемними податковий орган не уповноважений, а висновки на підставі припущень та домислів не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків до відповідальності.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 р. у справі № П/811/1825/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги повністю повторюють висновки акту перевірки позивача. Вважає, що суд безпідставно не приділив уваги тому факту, що під час перевірки контрагентів позивача останніми не надано документів, що підтверджують реальність здійснення господарської діяльності, а отже відповідно правочини укладені з такими контрагентами є нікчемними по ланцюгу постачання. Судом не досліджено наявність у контрагентів позивача матеріально-технічних засобів та інших ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності. Крім того, скаржником зазначено, що судом не в повному обсягу досліджено обставини виконання укладених угод, наявності сумнівних розбіжностей, що підтверджуються первинними документами та свідчать про нереальний характер укладених угод: так, відповідач вказує на те, що фактичне відвантаження нафтопродуктів придбаних від ТОВ «Донмас» відбулось раніше ніж вказаний товар придбаний позивачем; позивачем до перевірки не надано оригіналів податкових накладних за якими сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Біотрейд» тощо.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності декларування ТОВ "Мовекс К" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №97/11-23-15-04/37297848 від 23.02.2015р., яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме: п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.193.1 ст.193, п.200.1 п.200, п.201.1 п.201.6 Податкового кодексу України, з урахуванням ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України ТОВ "Мовекс" в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість (ряд.19) податкової декларації за грудень 2014 року в розмірі 436 734,37 грн.

Висновки податкового органу щодо виявленого порушення ґрунтувались на наявності інформації щодо перевірок контрагентів позивача, за результатами яких встановлено безтоварність господарських операцій ТОВ «Донмас», ПАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Біотрейд», внаслідок чого податковим органом здійснено висновок про нереальний характер господарських операцій позивача й відповідно протиправно сформований податковий кредит за даними операціями.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000161504 від 03.03.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 436734,00 грн.

Не погодившись з позицією податкового органу вважаючи її протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду.

Так, згідно до матеріалів справи, спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Донмас», ПАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Біотрейд».

26.12.2014 року між ТОВ «Мовекс К» (покупець) та ТОВ «Донмас» (постачальник) укладено договір поставки №ДГ-0372, відповідно до умов якого постачальник постачає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (нафтопродукти). Згідно до первинних документів позивачем придбано дизельного палива на загальну суму 2 602 741,50 грн. у т.ч. ПДВ 433 790,25 грн. Суму сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Реальність виконання даної угоди підтверджено належним чином сформованою первинною документацією, а саме: копією угоди від 26.12.2014 року №ДГ-0327, податковою накладною №155 від 31.12.2014 року, актом приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2014 року №1412310000000164, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та іншими документами на відпуск нафтопродуктів.

22.12.2014 року між позивачем (Поклажодавець) та ПАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігач) укладено договір зберігання №4485, відповідно до умов якого поклажодавець надає та сплачує, а зберігач приймає та зобов'язується зберігати та за першою вимогою повернути поклажодавцю визнаний умовами угоди предмет зберігання. Даною угодою позивач забезпечив зберігання придбаних у ТОВ «Донмас» нафтопродуктів. Згідно до первинних документів, позивачем придбано послуг зі зберігання нафтопродуктів на загальну суму 8 300 грн. у т.ч. ПДВ 1 383,33 грн. Суму сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Реальність виконання даної угоди підтверджено належним чином сформованою первинною документацією, а саме: копією угоди від 22.12.2014 року №4485, актом №12265 приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2014 року, актом №12/14 прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання, податковою накладною №265 від 31.12.2014 року. Транспортування товару підтверджено товарно-транспортними накладними, угодою про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

21.12.14 року між ТОВ «Мовекс К» (покупець) та ТОВ «Біотрейд» (постачальник) укладено договір поставки №8/1, відповідно до умов якого постачальник постачає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (мінеральна вола, безалкогольні напої, соки, тощо). Суму сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Реальність виконання даної угоди підтверджено належним чином сформованою первинною документацією, а саме: копією угоди від 21.12.2014 року №8/1, податковими накладними, актом видатковими накладнимим, платіжними дорученнями.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Донмас», ПАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Біотрейд».

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених договорів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував, що згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину. Відсутність у постачальника основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Донмас», ПАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «Біотрейд» укладено угоди поставки та зберігання. При укладенні договорів, його сторонами досягнуто усіх істотних умов, договора укладено у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовано на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст. 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.

Доводи скаржника щодо безпідставного відхилення доказів сумнівності контрагента, й відповідно нереальності здійснення господарської діяльності судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту зустрічної перевірки чи довідки, в котрих викладені певні висновки про вчинення контрагентом платника порушень податкового законодавства, або відсутність за місцезнаходженням, не звітуванням, та вчинення нікчемних, безтоварних правочинів, які не відбулися, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному виявленню та доведенню факту вчинення платником податків порушень закону.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, порушення контрагента позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками виконання робіт на користь позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

Твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами та не спростовує реальності операцій виконання робіт (надання послуг) позивачу.

В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагента позивача не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг.

Доводи скаржника щодо неможливості перевезення придбаних нафтопродуктів раніше факту їх придбання колегія суддів відхиляє, оскільки в акті приймання-передачі нафтопродуктів від 31.12.2014 року зазначено, що нафтопродукти загальним тоннажем передано протягом грудня 2014 року, а не 31.12.2014 року. Так само, акти приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання містять вказують на те що нафтопродукти на зберігання прийнято протягом періоду з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року.

Відповідачем не спростовано фактичного здійснення позивачем господарських операцій, з яких сформовано спірний податковий кредит. Зауважень до податкових накладних, які в силу податкового закону є підставою для формування податкових показників, відповідачем не зазначено.

Отже, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, та правомірне формування податкового кредиту, а тому зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є безпідставним.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 р. у справі № П/811/1825/15 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2015 р. у справі № П/811/1825/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко