Постанова № 53363196, 10.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2015 року № 826/7190/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 р.:

- № 0041191701, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 134 000 грн. за основним платежем та на 33 500,06 грн. за штрафними санкціями;

- № 0041201701, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 67 475 грн. за основним платежем та на 16 868,75 грн. за штрафними санкціями;

- вимоги № Ф-0033561701 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 177 632,77 грн., вимоги щодо чого заявлені у заяві позивача від 14.08.2015 р.

Не погоджуючись з прийнятими ДПІ рішеннями, позивач зазначає, що здійснює вантажні перевезення автомобільним транспортом по території України та за кордоном, надає експедиційні послуги, та не є платником ПДВ. Про перевірку, яка проведена в червні 2014 року, йому стало відомо в кінці березня 2015 року. Однак, як зазначає позивач, його не було повідомлено, ніхто з інспекторів не виїжджав на місце роботи позивача і ніякої перевірки у присутності позивача не проводив. З місця проживання в 2014 році, як зазначає позивач, він не виїздив. Позивач зазначає, що його не було проінформовано за який час проводиться перевірка, які необхідно надати документи для неї. Позивач також звертає увагу, що акт перевірки виписаний без його присутності, ним не підписаний та не узгоджений.

Позивач зазначає, що акт перевірки від 01.07.2014 р. та податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014 р. був вручений його дружині на пошті лише 15.04.2015 р.

Щодо суті висновків ДПІ, позивач зазначає, що ним надавались посередницькі послуги при організації перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Враховуючи те, що позивач не має вантажних автомобілів, тому для перевезення вантажів замовників у міжнародному сполученні були залучені автомобілі перевізника ФОП ОСОБА_2 - автомобілі Вольво та Рено. При цьому, як зазначає позивач, в 2013 році замовниками виступали виключно іноземні компанії. Після надходження коштів від іноземних компаній, звертає увагу позивач, кошти перераховувались перевізнику ФОП ОСОБА_2 Різниця між загальним надходженням коштів та коштами, перерахованими перевізнику ФОП ОСОБА_2, складала дохід позивача. Позивач пояснює, що дохід, це кошти, які надійшли на його рахунок від продажу іноземної валюти, а витрати, - вартість придбаних товарів, робіт - це кошти, перераховані за надані міжнародні транспортні послуги перевізнику, комісія банку за РКО, за надання виписок банку, інформаційні послуги.

Відносно донарахування ПДВ позивач зазначає, що не є платником ПДВ, податок нарахований при експорті транспортних послуг, не враховано до уваги міжнародні транспортні накладні, які прямо підтверджують той факт, що перевезення здійснювалось за кордон, а отже при нульовій ставці ПДВ, у зв'язку з чим позивач у позові посилається на положення п. 6.2. Закону України «Про податок на додану вартість»

Відносно ПДФО позивач звертає увагу, що декларує та сплачує цей податок. Витрати, які не буди враховані під час перевірки, як зазначається по суті у позові, підтверджуються документами, наданими до позовної заяви.

Відносно вимоги про сплату єдиного внеску позивач по суті зазначає, що вказана вимоги є похідною від висновків про відсутність підтверджень понесених витрат, а відтак, оскільки позивач надав суду ці документальні підтвердження, позивач також просить скасувати зазначену вимогу.

Таким чином, вважаючи спірні рішення безпідставними, такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства, позивач просить визнати протиправними спірні рішення та скасувати їх.

ДПІ проти позову заперечує з підстав, викладених в акті перевірки, вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими. Відповідач наголошує, що відносно організації та проведення перевірки ДПІ були вжиті відповідні заходи щодо повідомлення позивача за його податковою адресою, однак, повідомлення, кореспонденція не отримувалась у зв'язку з чим позивач вважається належним чином повідомленим про проведення перевірки, однак, первинної документації, на підтвердження понесених витрат не надав, у зв'язку з чим та в силу відповідних положень ПК України вважається, що такі документи були відсутні. Оскільки під час перевірки не було надано документальних підтверджень понесених витрат, ДПІ вважає правомірними проведені донарахування податків і єдиного внеску.

Враховуючи заяву ДПІ про розгляд справи без участі представника та на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, у судовому засіданні 20.10.2015 р. ухвалено про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 01.07.2014 р. № 1885/26-52-17-01/НОМЕР_3 (далі - Акт перевірки).

Перевірка проведена на підставі наказу від 28.05.2014 р. № 775, направлень на перевірку від 10.06.2014 р. № 595/26-52-17-01 та № 596/26-52-17-01, згідно плану-графіку документальних перевірок на 2 кв. 2014 р.

Перевірка проводилась з 10.06.2014 р. по 23.06.2014 р.

Зазначається в Акті перевірки, що про проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 проінформовано письмовим повідомленням від 28.05.2014 р. № 39/26-52-17-01. Повідомлення та копію наказу № 775 від 28.05.2014 р. направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 28.05.2014 р. на податкову адресу позивача - АДРЕСА_1. Відправлення за № 0221704616240 на момент перевірки згідно офіційного сайту «ukrposhta.com» не було вручено під час доставки об'єктом поштового зв'язку. Перевірку проведено в приміщенні ДПІ. Перевірка проводилась з 10.06.2014 р. по 23.06.2014 р.

Перевіркою встановлено, що позивач зареєстрований у статусі підприємця 22.03.1999 р., на податковому обліку перебуває з 14.05.1999 р.

За період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. платником податку на додану вартість позивач не реєструвався.

Згідно податкових декларацій позивач здійснював діяльність у сфері організації перевезень вантажів.

ДПІ зазначає в Акті перевірки, що позивач не надав до перевірки документи щодо здійснення господарської діяльності.

Під час перевірки використовувались відомості, що містяться в базах даних та в податкових деклараціях. За даними декларацій позивач не мав від'ємного значення чистого річного доходу.

Встановлено, що у період, який перевірявся, позивач знаходився на загальній системі оподаткування відповідно до розділу 4 ПК України.

Транспорті засоби у власності відсутні.

Відносно податку з доходів фізичних осіб в Акті перевірки за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. зазначено: сума валового доходу 55 084,03 грн. (за даними платника); сума витрат: 54 500 грн. - за даними СПД, за даними перевірки - 0 грн.; сума чистого оподатковуваного доходу: 584,03 грн. - за даними платника, за даними перевірки - 55 084,03 грн.; відхилення - 54 500 грн. Зазначається ДПІ про ненадання платником до перевірки документів, пов'язаних із здійсненням діяльності (книг обліку доходів і витрат, рух коштів по рахунка, акти виконаних робіт (послуг), накладні, договори та ін.). Вказується в Акті перевірки, що неможливо підтвердити витрати, пов'язані з господарською діяльністю на момент перевірки. За результатами перевірки визначено чистий дохід - 55 084,03 грн., розбіжність - 54 500 грн. Виходячи із ставки ПДФО 15 % (п. 167.1. ПК України), а також ґрунтуючись на положеннях п. 177.2., п. 177.4., п. 177.10, ст. 138 ПК України сума донарахованого ПДФО склала 8175,00 грн.

За період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. встановлено: сума валового доходу - 438 415,84 грн. (за даними платника); сума витрат: 435 915,84 грн. - за даними СПД, за даними перевірки - 0 грн.; сума чистого оподатковуваного доходу: 2 500,00 грн. - за даними платника, за даними перевірки - 438 415,84 грн.; відхилення - 435 915,84 грн. Зазначається ДПІ про ненадання платником до перевірки документів, пов'язаних із здійсненням діяльності (книг обліку доходів і витрат, рух коштів по рахунка, акти виконаних робіт (послуг), накладні, договори та ін.). Вказується в Акті перевірки, що неможливо підтвердити витрати, пов'язані з господарською діяльністю на момент перевірки. За результатами перевірки визначено чистий дохід - 438 415,84 грн., розбіжність - 435 915,84 грн. Виходячи із ставки ПДФО за правилами п. 167.1. ПК України, а також ґрунтуючись на положеннях п. 177.2., п. 177.4., п. 177.10, ст. 138 ПК України сума донарахованого ПДФО склала 71 580,50 грн.

За період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. встановлено: сума валового доходу - 337 378,00 грн. (за даними платника); сума витрат: 335 000 грн. - за даними СПД, за даними перевірки - 0 грн.; сума чистого оподатковуваного доходу: 2378,00 грн. - за даними платника, за даними перевірки - 337 378 грн..; відхилення - 335 000 грн. Зазначається ДПІ про ненадання платником до перевірки документів, пов'язаних із здійсненням діяльності (книг обліку доходів і витрат, рух коштів по рахунка, акти виконаних робіт (послуг), накладні, договори та ін.). Вказується в Акті перевірки, що неможливо підтвердити витрати, пов'язані з господарською діяльністю на момент перевірки. Виходячи із ставки ПДФО за правилами п. 167.1. ПК України, а також ґрунтуючись на положеннях п. 177.2., п. 177.4., п. 177.10, ст. 138 ПК України сума донарахованого ПДФО склала 54 244,74 грн.

Відносно податку на додану вартість, в Акті перевірки зазначено, що позивач не реєструвався платником ПДВ.

Між тим, враховуючи задекларовані обсяги валового доходу, положення статей 180 - 183 ПК України (щодо правил реєстрації платників ПДВ) та, зокрема, положення п. 181.1. ПК України, ДПІ звертає увагу, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У взаємозв'язку з наведеним ДПІ зазначає в Акті перевірки, що відповідно у наведених вище випадках зобов'язана зареєструватися платником ПДВ після моменту фактичного здійснення операцій з постачання товарів/послуг, сума яких сукупно перевищує 300 000 грн.

Надалі ДПІ зазначається, що за результатами перевірки податкових декларацій про майновий стан та доходи встановлено, що сума одержаного доходу склала 438 415,84 грн. за 2012 рік, тобто позивач підлягав обов'язковій реєстрації платником ПДВ та повинен був надати до ДПІ реєстраційну заяву не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, визначений у ст. 181 ПК України.

Відповідач в Акті перевірки у зв'язку з цим зазначає, що відповідно до п. 183.10. ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на наведене у сукупності ДПІ зазначає також, що заява про реєстрацію платником ПДВ в порушення п. 181.1., 183.2. ПК України не була подана позивачем, у зв'язку з чим реєстрація платником ПДВ у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. відсутня, декларації з ПДВ не подавалися.

Водночас, за результатами перевірки податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік та довідки про доходи за формою 1-ДФ, як вказується в Акті перевірки, обсяги поставки продукції (робіт, послуг) протягом 2013 року склали 337 378,00 грн., податкові зобов'язання з урахуванням ставки у розмірі 20% визначені у сумі 67 475,60 грн., обсяги придбання - в сумі 0 грн., податковий кредит 0 грн., різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ на кінець звітного періоду склала 67 475 грн.

Таким чином, як зазначає ДПІ, за результатами перевірки та внаслідок допущених позивачем порушень п. 181.1., п. 183.2., п. 187.1. ПК України донараховано до бюджету ПДВ у сумі 67 475 грн.

Відносно дотримання позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон про єдиний внесок), ДПІ зазначає, що сума чистого доходу за період 2011 року складає 55084,03 грн., що занижено на 54500,00 грн. Відповідно до листа Управління ПФУ в Деснянському районі м. Києва за № 3496/04 від 18.06.2014 р., станом на 01.010.2013 р. кошти на рахунок управління від позивача не надходили, звіти не подавались.

На стор. 15 Акту перевірки наведена таблиця, відповідної до якої сума чистого доходу (прибутку), виходячи з якої нараховується єдиний внесок (з урахуванням максимальної величини) за даними перевірки складає 4 590,34 грн. щомісячно за період січня грудня 2011 року, всього - 55084,03 грн. Сума внеску за ставкою 34,7% складає щомісячно за вказаний період (за даними перевірки) по 1592,85 грн., а всього - 19114,16 грн.

Відносно нарахування єдиного внеску за період 2012 року, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що відповідно до декларації про доходи за 2012 рік, сума чистого доходу складає 2500 грн., відповідно до результатів перевірки - 438 415,84 грн., що занижено на суму 435 915,84 грн.

Зазначається ДПІ у зв'язку з цим, що максимальна величина доходів, на яку нараховується єдиний внесок у 2012 році: з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. - 18241 грн., з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р. - 18598 грн., з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р. - 18 734 грн., з 01.10.2012 р. по 30.11.2012 р. - 19006 грн., з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. - 19278 грн.

Відповідно до повідомлення УПФУ від 18.05.2014 р. кошти на рахунок не надходили, звіти не подавались.

Між тим, на стор. 16 Акту перевірки сума чистого доходу з урахуванням максимального значення максимальної величини складає: помісячно за період січня - березня 2012 року - 18241 грн., квітня - червня 2012 р. - 18 598 грн., липня - вересня - 18 734,00 грн., жовтня - листопада 2012 р. - 19 006,00 грн., грудня 2012 р. - 19 278,00 грн, а за вказаний період - 224 009,00 грн. У зв'язку з цим та виходячи із ставки у розмірі 34,7 % сума єдиного внеску за вказаний період за розрахунком ДПІ склала 77 731,12 грн.

За період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., як надалі зазначається на стор. 17 Акту перевірки, позивачем у цьому періоді також було обрано загальну систему оподаткування. Згідно із поданою декларацією про доходи за 2013 рік, сума чистого доходу, що підлягає оподаткуванню, склала 2 378 грн., а відповідно до результатів перевірки - занижено на 335 000 грн. Максимальна величина доходів, на яку нараховується єдиний внесок у 2013 році: з 01.01.2013 р. по 30.11.2013 р. - 19499 грн, з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. - 20 706 грн. Зазначено, що позивач не подавав звіти та не сплачував єдиний внесок. Між тим, зазначено, що звіт за 2013 рік поданий позивачем до ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Нараховано та сплачено єдиного внеску у розмірі 825,17 грн.

У взаємозв'язку з наведеним на стор. 17 Акту перевірки зазначається таблиця, відповідно до наведених в якій відомостей: сума чистого доходу: за даними звітів - по 400 грн. за березень квітень, червень, липень 2013 р., за серпень 2013 р. - 378 грн., за листопад 2013 р. - 300 грн., за грудень 2013 р. - 100 грн.; між тим, сума чистого доходу за даними перевірки: по 19499 грн. щомісячно за січень - листопад 2013 р., за грудень - 20 706 грн.; відповідно відхилення помісячно склало: 19499 грн. за січень - лютий, травень, вересень, жовтень 2013 р., 19099 грн. - за березень - квітень, червень - липень 2013 р., 19199 грн. за листопад 2013 р. - 19199 грн., за грудень 2013 р. - 20 606 грн.

Враховуючи наведене, сплачені позивачем суми внесків, а також ставку у розмірі 34,7 %, ДПІ під час перевірки визначила донараховану суму єдиного внеску у розмірі 80787,49 грн.

При цьому, як вбачається з Акту перевірки, ДПІ виходила із положень ст. 4 Закону про єдиний внесок (щодо визначення платника), п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону (щодо обов'язків платника), п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону (щодо нарахування єдиного внеску на суму доходу (прибутку) отриманого від діяльності СПД, що підлягає обкладанню ПДФО), п. 4 та п. 5 ст. 1 Закону (щодо величин бази нарахування), п. 11 ст. 8 Закону (щодо ставки у розмірі 34,7%), п. 8 ст. 9 Закону (щодо строків сплати єдиного внеску).

Загалом у зв'язку з не нарахуванням та несплатою позивачем єдиного внеску ДПІ донараховано єдиного внеску: за 2011 рік - 19 114,16 грн., за 2012 р. - 77 731,12 грн., за 2013 р. - 80 787,49 грн., а всього - 177 632,77 грн.

У зв'язку з цим ДПІ сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу з ЄСВ № Ф-0033561701 від 01.07.2014 р. на суму 177 632,77 грн.

Акт перевірки, вимога про сплату ЄСВ № Ф-0033561701 від 01.07.2014 р. та рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ № 0033551701 від 01.07.2014 р. надіслані позивачу 01.07.2014 р. рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, відносно чого надано фіскальний чек, копію конверту. Таким чином, ДПІ дотримано вимоги п. 86.3. ПК України щодо надіслання акту перевірки позивачу.

Однак, згідно із довідкою пошти від 03.08.2014 р. поштове відправлення не вручено позивачу у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.08.2015 р. надіслані на адресу позивача 14.08.2014 р., що підтверджується відмітками пошти, однак, згідно із довідкою пошти від 17.09.2014 р. поштове відправлення не вручено позивачу та повернуто до ДПІ у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання. В силу положень п. 58.3. ПК України вказані рішення вважаються врученими позивачу.

Між тим, 01.04.2015 р. позивачем подано до ДПІ заяву про надання акту перевірки, податкових повідомлень-рішень. На вказану заяву на адресу позивача 06.04.2015 р. ДПІ повторно надіслано копію акту перевірки, та податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи спір по суті та виходячи з мотивів прийняття ДПІ оскаржуваних рішень, які зводяться до того, що позивачем під час перевірки не надано первинних документів на підтвердження понесених витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.2. ПК України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п. 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п/п. 177.10. ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п/п. 16.1.3. ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (п. 177.5. ПК України).

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 177.11. ПК України).

Відповідно до п/п. 16.1.5. ПК України платники податків зобов'язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 85.2. ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

У свою чергу, положеннями пункту 44.6. ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В даному випадку, 28.05.2014 р. ДПІ прийнято наказ № 775 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_3) з 10.06.2014 р. тривалістю 10 робочих днів.

У зв'язку з цим сформовано повідомлення про проведення перевірки від 28.05.2014 р. № 39/26-52-17-01.

У повідомленні на підставі п. 85.2. ПК України зазначено про необхідність надання позивачем у період проведення перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням та сплатою податків і зборів, нарахування, обчислення та сплату ЄСВ.

Вказані документи надіслані рекомендованим поштовим відправлення з повідомленням про вручення на ім'я позивача, однак, згідно до довідкою пошти від 27.06.2015 р. поштове відправлення повернуто з причин закінчення терміну зберігання. На підтвердження надіслання цих документів позивачу з боку ДПІ надано копію фіскального чеку, копію конверту та довідки пошти про причини повернення поштового відправлення.

10.06.2015 р. ДПІ складено акт, в якому зафіксовані обставини надіслання вищезгаданих документів та повернення поштових відправлень.

Крім того, 10.06.2014 р. ДПІ сформовані також направлення працівникам ДПІ на перевірку за № 595/26-52-17-01 та № 596/26-52-17-01, які 10.06.2015 р. також направлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення на адресу позивача АДРЕСА_2, що відповідає податковій адресі позивача.

Однак, згідно з довідкою поштового відділення, вказані направлення також повернуті у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 77.4. ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення: копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У свою чергу, згідно з положеннями п. 81.1. ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до п. 42.2. ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

В даному випадку відсутні відомості щодо зміни позивачем податкової адреси, як і відомості про втрату чи викрадення первинних документів та наявності у зв'язку з цим кримінального провадження.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини, вбачається, що ДПІ дотримано вимоги щодо надіслання позивачу копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, а також направлень на перевірку, які не були отримані позивачем з незалежних від ДПІ причин, а відтак, вказані документи в силу закону вважаються належним чином врученими позивачу, а позивач належним чином повідомленим про проведення перевірки, а також про необхідність подання первинних документів, які підтверджують витрати, пов'язані із проведенням господарської діяльності.

Однак, не дивлячись на право ДПІ на проведення перевірки та обов'язок позивача в період перевірки надати документи, що підтверджують показники звітності, позивачем не надано до перевірки документи, що стосуються предмета перевірки, у т.ч. Книги обліку доходів і витрати, у зв'язку з чим формуючи висновки акту перевірки ДПІ правомірно виходила з тієї податкової інформації, яка була у неї наявна.

У свою чергу, враховуючи ненадання позивачем під час перевірки первинних документів, у т.ч. Книги обліку доходів та витрат, в силу положень п. 44.6. ПК України вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Надання цих документів згодом, у т.ч. під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час складання звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Слід зазначити, що Книга обліку доходів і витрат не надана і під час розгляду справи у суді.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти до висновку, що позивачем не підтверджено під час перевірки задекларовані витрати, а відтак ДПІ правомірно сформовано висновок щодо заниження оподатковуваного ПДФО доходу на суму непідтверджених витрат та застосування у зв'язку з цим положень п. 167.1., п. 177.2., п. 177.4., п. 177.10, ст. 138 ПК України шляхом донарахування суми ПДФО за спірним рішенням.

Під час розгляду справи не встановлено з урахуванням вищевикладеного допущення ДПІ арифметичних або методологічних помилок при проведенні донарахування ПДФО.

Окрім того, нарахування ЄСВ є похідним від встановлення обґрунтованості формування витрат та формування оподатковуваного доходу, які в даному випадку позивачем не були підтверджені під час перевірки, у зв'язку з чим є обґрунтованим та правомірним застосування ДПІ при донарахуванні ЄСВ положень ст. 4, п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 4 та п. 5 ст. 1, п. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Що стосується донарахування ПДВ, слід зазначити, що відповідно до п/п. 2 п. 180.1. ПК України, в редакції, що діяла у період, який перевірявся, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до п. 181.1. ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з п. 183.10. ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, у зв'язку із декларуванням позивачем у період 2012 року операцій з постачання на суму, що перевищує 300 000 грн., ненаданням під час перевірки доказів щодо підтвердження понесених витрат, враховуючи те, що платником податку є, крім іншого, особа, яка підлягає реєстрації як платник ПДВ, беручи до уваги факт не реєстрації позивачем платником ПДВ з 2013 року, слід дійти висновку про правомірність доводів ДПІ відносно того, що починаючи з 2013 р. позивач в силу закону набув статусу платника ПДВ та, відповідно, ніс обов'язок щодо нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання.

Враховуючи викладене, а також положення п. 185.1., п. 187.1. п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, п. 49.18.1. ПК України не вбачається підстав для висновку про протиправність донарахування ДПІ податкових зобов'язань з ПДВ за період 2013 року за операціями з постачання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що висновки ДПІ, викладені в Акті перевірки, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень, а відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивачем наведене не спростовано та не доведено зворотне.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено судовий збір в рамках чинних на той час положень Закону України «Про судовий збір», а саме: сплачено загалом 488,08 грн. (частина ставки), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», що регулювали у тому числі порядок сплати решти суму судового збору, ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, враховуючи розмір вимог за оскаржуваним рішенням (429 476,58 грн.) та виходячи з положень зазначеного закону, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 4872,00 грн. (максимальний розмір ставки судового збору). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 383,92 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 383,92 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов