Постанова № 53361106, 10.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року № 813/3596/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до приватного підприємства ОККО-НАФТОПРОДУКТ про застосування заходів реагування, -

Встановив:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - ГУ ДСНС у м. Києві, позивач) звернулось з адміністративним позовом до приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» (далі ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», відповідач) про застосування заходів реагування щодо державного нагляду у вигляді повного зупинення роботи АЗС №49 ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» (код 36670361) за адресою: Наддніпрянське шосе, 10 у Печерському районі міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 №317-р «Про надання дозволу на проведення планових перевірок стану пожежної та техногенної безпеки», на підставі Закону України «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Печерським районним управлінням ГУ ДСНС у м. Києві в період 17.06.2015-19.06.2015 проведено планову перевірку субєкта господарювання з додержання та виконання вимог чинного законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки на АЗС №49 за адресою: Наддніпрянське шосе, 10 у Печерському районі міста Києва, яка належить відповідачу. За результатами перевірки державними інспекторами було складено акт від 19.06.2015 №20/45, в якому зафіксовано ряд порушень пожежної та техногенної безпеки. Оскільки виявлені в ході проведення перевірки порушення пожежної та техногенної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють та перебувають на підприємстві, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі, тому позивач просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного зупинення подальшої роботи АЗС №49 за адресою: Наддніпрянське шосе, 10 у Печерському районі міста Києва.

Представник позивача подав клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що позов не визнає та покликається на те, що частково усунув виявлені позивачем порушення, в обґрунтування чого посилався на долучені до матеріалів справи документи. З іншими порушеннями відповідач не погоджується, з викладених у відзиві підстав. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, вказаних в запереченні на позовну заяву, просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 №317-р «Про надання дозволу на проведення планових перевірок стану пожежної та техногенної безпеки» Державній службі України з надзвичайних ситуацій та її територіальним органам надано дозвіл на проведення протягом квітня-червня 2015 року планових перевірок стану дотримання пожежної та техногенної безпеки, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, у власності і користуванні яких перебувають об'єкти підвищеної небезпеки.

На підставі наказу Печерського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві від 20.05.2015 №93 та посвідчення від 08.06.2015 №20/68в в період 17.06.2015-19.06.2015 посадовими особами органів ДСНС України проведено планову перевірку субєкта господарювання з додержання вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки на АЗС №49 за адресою: Наддніпрянське шосе, 10 у Печерському районі міста Києва.

За наслідками даної перевірки складено акт від 19.06.2015 №20/45, яким встановлено ряд порушень вимог законодавства, а саме: 1) розташування АЗС не відповідає вимогам п.2.1.2, 2.1.4 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом МНС України від 06 грудня 2005 року №376, зареєстрованим у Мінюсті 20 березня 2006 року за №291/12165, а саме п.8.31 ДБН В.2.3-4-2000 «Споруди транспорту Автомобільні дороги» та додатку 8.3 ДБН 360-92** «Планування і забудова міських та сільських поселень», а саме відстань від АЗС менша ніж 100 метрів до шляхопроводів та мостів; 2) не надані акти приймання системи автоматичної пожежної сигналізації, системи автоматичного пожежогасіння в експлуатацію з підписами представників органів державного пожежного нагляду у відповідності до вимог ДБН В.2.5-56-2010 «Системи протипожежного захисту» п.6.3 додатку «К»; 3) шляхи евакуації зі службових приміщень захаращено матеріальними цінностями; 4) на шляхах евакуації встановлено електрощити, які перешкоджають вільній евакуації персоналу у разі виникнення пожежі; 5) електрощити не захищені автономною системою пожежогасіння; 6) АЗС не відповідає вимогам п.3.1.4 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом МНС України від 06 грудня 2005 року №376, зареєстрованим у Мінюсті 20 березня 2006 року за №291/12165, а саме не надано сертифікат відповідності щодо горючості, займистості, поширення полумя поверхнею, димоутворюючої здатності та токсичності продуктів горіння внутрішнього шару (утеплювача) зовнішнього облицювання; 7) не надано акти щорічної перевірки огляду пристроїв блискавкозахисту та надійності їх роботи у відповідності до вимог п.9.3.2 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд»; 8) АЗС не відповідає вимогам п.4.3 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом МНС України від 06 грудня 2005 року №376, а саме не визначено місця розташування найближчих пожежних гідрантів (на території АЗС відсутній зовнішній протипожежний водогін), які необхідно позначити покажчиками згідно норм; 9) не проведено ідентифікацію щодо визначення потенційної небезпеки АЗС і не погоджено її з державним інспектором з нагляду у сфері техногенної безпеки та цивільного захисту м.Києва; 10) не зареєстровано потенційно небезпечний обєкт у Державному реєстрі потенційно небезпечних обєктів; 11) не розроблено проектну документацію на встановлення системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення і локальною (обєктовою) системою оповіщення, згідно з технічним завданням, розробленим відповідними службами обєкта за участю проектної організації, узгодженим уповноваженим підрозділом ДСНС України та іншими заінтересованими організаціями і затвердженим керівником обєкта; 12) АЗС не обладнано системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення і локальною (обєктовою) системою оповіщення; 13) АЗС не обладнано прямим телефонним звязком з черговим диспетчером і керівником підприємства, а чергового диспетчера прямим телефонним звязком з оперативним черговим структурного підрозділу з питань НС місцевого органу виконавчої влади, відповідного територіального органу ДСНС, органу МВС; 14) не створена обєктова комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; 15) не розроблено та не затверджено керівником обєкта Положення про обєктову комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і її персональний склад; 16) не визначено наказом персональний склад евакуаційних органів; 17) не заведено необхідні документи щодо планування евакуації працівників АЗС та членів їх сімей у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; 18) не погоджено та не затверджено за встановленим порядком необхідну плануючу документацію з питань цивільного захисту (цивільної оборони), а саме план розвитку й удосконалення цивільної оборони; план цивільної оборони (дій органів управління та сил у разі надзвичайної ситуації); 19) не проведено розрахунків потреби та не забезпечено працюючий персонал засобами індивідуального захисту; 20) не розроблені та не вивішені на видимому місці відповідні інструкції щодо виконання вимог техногенної безпеки та порядку дій працівників в разі виникнення аварійної ситуації (аварії).

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Згідно із пунктами 1, 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Частиною другою статті 68 цього Кодексу визначено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України, встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Частиною другою статті 70 вказаного Кодексу визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Згідно з Указом Президента України «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» від 16.01.2013 №20/2013 державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки здійснює Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України та входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Тобто, підставами для повного або часткового зупинення діяльності підприємства є факт створення відповідачем реальної загрози життю та здоров'ю людей у зв'язку з експлуатацією об'єкта, і цей факт має бути доведений належними та допустимими доказами.

На думку суду, вказане позивачем не доведено, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» здійснює експлуатацію АЗС за адресою: Наддніпрянське шосе, 10 у Печерському районі міста Києва на підставі договору оренди №2015/05-15 від 08.04.2015.

Згідно експертного звіту від 06.03.2013 №3-014-13-ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за результатами розгляду проектної документації за проектом «Будівництво автозаправної станції по Наддніпрянському шосе у Печерському районі міста Києва» встановлено, що зазначена документація розроблена з дотриманням вимог, зокрема, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; пожежної безпеки; техногенної безпеки і може бути затверджена в установленому порядку.

Згідно додатку до експертного звіту №3-014-13-ЕП/КО від 06.03.2013 в частині опису протипожежного захисту АЗС вказано наступне: передбачено обладнання будинку операторної системою пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу, автономною системою пожежогасіння, технологічного обладнання блискавкозахистом. Проектом передбачено укомплектування АЗС первинними засобами пожежогасіння згідно з нормами належності; установлюються газоаналізатори у технологічних колодязях. Сигнали про довибухонебезпечну концентрацію виведено в операторну, тощо.

Вказаний експертний висновок погоджений відповідним експертом відповідальним за стан пожежної безпеки.

Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів передбачена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011.

Згідно п.3 Порядку №461 прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами сертифіката.

Пунктом 9 Порядку встановлено, що на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання. На об'єкті виробничого призначення, на якому встановлено технологічне обладнання, повинні бути проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, передбаченим проектом будівництва, створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, пожежної та техногенної безпеки, екологічних і санітарних норм.

02.12.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат серії ІУ №165143370038, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Будівництво автозаправної станції по Наддніпрянському шосе у Печерському районі міста Києва» проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Отже, вказаними актами підтверджено відповідність об'єкта проектній документації та його готовність до експлуатації, тобто на момент введення в експлуатацію перевіреного об'єкта він повністю відповідав вимогам законодавства у сфері протипожежної і техногенної безпеки.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що встановлені обставини спростовують наявність порушень, зазначених в акті від 19.06.2015, що стосуються надання позивачем оцінки відповідності проектування та будівництва обєкта перевірки нормам, стандартам та правилам, зокрема у сфері пожежної і техногенної безпеки. Доказів невідповідності збудованого обєкта, а саме вказаної вище АЗК, проектній документації позивачем не надано.

Додатковим підтвердженням неправомірності висновків позивача в частині порушень, зазначених в акті під №4 є зокрема, те, що згідно з п.2.23 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні та п.9.1.3 ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди» ширину проходів, коридорів та інших горизонтальних шляхів евакуації в залежності від виду громадського будинку слід приймати згідно з будівельними нормами за видами будинків та споруд у всіх випадках з урахуванням: одномоментної щільності потоку людей, що евакуюються, не більше 5 осіб на 1 м2; мінімальної ширини проходів 1м; мінімальної ширини коридору чи переходу, що веде до іншого будинку, 1,4 м та у відповідності з п.5.27 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека обєктів будівництва» висота та ширина шляхів евакуації встановлюється НД відповідно до призначення будинку. При цьому, висота шляхів евакуації повинна бути не меншою як 2,0 м, а їхня ширина 1,0 м. Відтак, ширина коридору автозаправної станції повинна становити не менше 1,0 м, а як вбачається з плану поверху на АЗС №49 ширина шляху евакуації (коридору) від стіни до електрощита становить 1,45 м.

Порушення, зазначені в ОСОБА_1 під №2 спростовуються актом прийняття до експлуатування систем протипожежного захисту, з якого вбачається, що вказаний акт підписав представник державного пожежного нагляду головний фахівець ОСОБА_2

Порушення, зазначені в акті під №3 було усунуто відповідачем в ході проведення перевірки (шляхи евакуації звільнені від матеріальних цінностей, що підтверджується доданими фотоматеріалами).

Наданими до матеріалів справи належними доказами відповідачем підтверджено усунення порушень, зазначених в ОСОБА_1 під номером 6.

Так, зокрема копією ОСОБА_1 прийняття виконаних робіт з вогнезахисного обробляння від 12.09.2014, копією листа ДСНС України від 25.04.2014 №26-5518/261, копією Проекту проведення робіт «Виконання робіт з вогнезахисного обробляння металевих конструкцій на обєкті: Автозаправна станція з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів по Наддніпрянському шосе у Печерському р-ні м. Києва», копією сертифіката відповідності, зареєстрованим в реєстрі за №UA1.016.0179222-12 з додатками, копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 28.11.2005 №05.03.02-04/54452, копією Регламента работ по огнезащите состав для огнезащитного покрытия «ЭНДОТЕРМ 400202» ТУ У 13481691.005-2001 від 22.11.2012 підтверджено відсутність порушення п.3.1.4 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом МНС України від 06 грудня 2005 року №376, зареєстрованим у Мінюсті 20 березня 2006 року за №291/12165.

Спростовуються належними доказами й порушення викладене під №7 в ОСОБА_1 перевірки. Так, з долученого відповідачем до матеріалів справи Технічного звіту (протоколу) по вимірюванню мереж електроживлення та електрообладнання за 2015 рік вбачається, що на виконання вимог п.1.21 р.IV Правил пожежної безпеки в Україні, затвердженого наказом МВС України від 30.12.2014, п.п. 8.4.1, 9.3.2, 9.3.5 ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» щорічно спеціалізованою організацією, яка має відповідну ліцензію, проводиться перевірка стану блискавкозахисту, розташованих на території АЗС та проводяться роботи по вимірюванню опору розтікання струму заземлювачів блискавкозахисту.

На підтвердження усунення порушень викладених під №9, 10 в акті перевірки, відповідачем надано відповідне повідомлення про результати ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки від 27.08.2015 №65/1/6783 та свідоцтво про реєстрацію потенційно небезпечного обєкта від 14.08.2015.

Що стосується відсутності проектної документації на встановлення системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та не обладнання АЗК системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій (пункти 11,12 акту), то згідно Наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.08.2011 року №793 та Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення», затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 15.05. 2006 року N 288 з Переліку об'єктів, що підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій виключені автозаправні станції.

У відповідності до «Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях», затверджених наказом МНС України №557 від 15.08.2007 та Кодексу цивільного захисту України, оповіщення про виникнення надзвичайних ситуацій на АЗС здійснюється, у відповідності до схеми оповіщення про виникнення надзвичайних ситуацій (аварій, аварійних ситуацій, пожежі) в якій вказанні номери телефонів аварійних служб області, міста, району, селища та посадових осіб ПП «ОККО-Нафтопродукт», по засобах звязку, який використовується на території України. Відтак, порушення зазначене в п.13 спростовується наданою відповідачем до матеріалів справи Схемою оповіщення, звязку та взаємодії на випадок виникнення надзвичайної ситуації (аварійної ситуації, аварії) на автозаправній станції, яка затверджена 21.01.2015.

Спростовуються належними доказами порушення, зазначені під №14, 15, 16. Зокрема, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 №11 «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту» в Київському регіональному відділенні ПП «ОККО-Нафтопродукт» розроблено Положення про спеціальну комісію (обєктову комісію) з питань надзвичайних ситуацій на підприємстві та на підставі наказу №20 від 22.08.2014 створена обєктова комісія з питань надзвичайних ситуацій, а також у відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 30.10.2013 №841 «Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» в Київському регіональному відділенні ПП «ОККО-Нафтопродукт» наказом №31 від 01.10.2014 створена евакуаційна комісія та визначено її персональний склад.

Не відповідає дійсності й спростовується належними та допустимими доказами доводи позивача про те, що на АЗС №49 в порушення п.26 постанови КМУ №1432 від 26.10.2001 «Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» не заведено необхідні документи щодо планування евакуації працівників АЗС та членів їх сімей у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Зокрема, постанова КМУ №1432 втратила чинність на підставі постанови КМУ №841 від 30.10.2013 «Про затвердження порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», а згідно вказаної постанови КМУ в Київському регіональному відділенні ПП «ОККО-Нафтопродукт» розроблений наказ №31 від 01.10.2014 про створення евакуаційної комісії та план евакуації працівників АЗС/АЗК.

Необґрунтованим є твердження позивача про те, що всупереч п.4 постанови КМУ №299 від 10.05.1994 «Про затвердження положення про Цивільну оборону України» ПП «ОККО-Нафтопродукт» не погоджено та не затверджено за встановленим порядком необхідну плануючу документацію з питань цивільного захисту (цивільної оборони), а саме план розвитку й удосконалення цивільної оборони та план цивільної оборони (дій органів управління та сил у разі надзвичайної ситуації), оскільки постанова КМУ на яку посилається позивач втратила чинність на підставі постанови КМУ №11 від 09.01.2014 «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту». А, згідно з п.28 постанови КМУ №11 від 09.01.2014 субєктами господарювання із чисельністю працюючого персоналу більш як 50 осіб розробляються плани реагування на надзвичайні ситуації. Такий план реагування у Київському регіональному відділенні ПП «ОККО-Нафтопродукт» розроблений та згідно з постановою КМУ №1567 від 16.11.2001 «Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня» не потребує погодження з органами державного нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки, а розроблення плану розвитку й удосконалення цивільної оборони та плану цивільної оборони (дій органів управління та сил у разі надзвичайної ситуації) не вимагається. Також, не вимагається розроблення плану розвитку й удосконалення цивільної оборони та плану цивільної оборони (дій органів управління та сил у разі надзвичайної ситуації) ст. 130 Кодексу цивільного захисту України.

Наданими до матеріалів справи належними доказами відповідачем підтверджено усунення порушень, зазначених в акті перевірки під №19,20. Зокрема, копією видаткової накладної від 23.07.2015 №РН-0000120 та копією видаткової накладної від 24.07.2015 №4908/1 підтверджено забезпечення працюючого персоналу засобами індивідуального захисту та придбання інформаційно-довідкового куточка цивільного захисту, який містить інформацію щодо дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Крім того, судом взято до уваги Експертний висновок протипожежного стану обєкту від 30.07.2015 №107, який засвідчує відсутність порушень протипожежної безпеки на АЗС за адресою: Наддніпрянське шосе, 10 у Печерському районі міста Києва

Отже, порушення, зазначені в акті перевірки від 19.06.2015, є спростованими відповідними доказами, усунутими під час проведення перевірки, або ґрунтуються на нормативних актах, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Відтак, позивачем не доведено наявності правових підстав, передбачених частиною 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи.

При вирішенні спірних правовідносин суд також враховує наступне.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень.

Частиною першою статті 69 Кодексу встановлено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови: з питань пожежної безпеки у разі: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

Тобто, у разі встановлення порушень законодавства у сфері забезпечення пожежної та техногенної безпеки, які не становлять реальної загрози життю та здоров'ю людей, позивач мав право вказати на виявлені порушення, винести припис та надати добровільний строк на його виконання. І лише у разі невиконання припису, на думку суду, до підприємства можливо б було застосувати примусові заходи реагування у вигляді зупинення діяльності.

Водночас згідно із частиною сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 7 цього Закону встановлено, що припис обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.

Тобто, при виявленні порушення уповноваженим органом повинен виноситься припис чи інший документ, який підлягає виконанню у встановлені строки. Такі документи позивачем за результатами перевірки не виносились.

Статтею 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що у разі невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Таким чином, суд зазначає, що при застосуванні санкцій до суб'єкта господарювання, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, повинен враховуватися принцип пропорційності порушення і покарання.

Зупинення роботи певного об'єкту є крайнім заходом покарання і повинен застосовуватися у виключних випадках, коли виявленні порушення дійсно становлять реальну загрожує життю і здоров'ю людей, чого в даному випадку судом не встановлено.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів щодо підтвердження позовних вимог та обґрунтування вимог щодо застосування заходів реагування у вигляді зупинення діяльності АЗС за адресою: Наддніпрянське, 10 у Печерському районі у місті Києві.

Отже, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

Постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяР. Брильовський