Постанова № 53361061, 09.11.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2093/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Потурнак А.М.,

за участю сторін:

-представника позивача - ОСОБА_1С.(діє за довіреністю від 14.11.2014р. №20/7-1589),

-представника відповідача- Мальцева Д.В.(діє за довіреністю від 23.12.2014р. №953/15-70-10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом Державного підприємства Одеський морський торговельний порт до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Сівей, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013р. №22,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Одеський морський торговельний порт (далі ДП ОМТП) звернулось до ОСОБА_2 митниці з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013р. №22.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із прийнятим відповідачем податковим повідомленням рішенням оскільки, судна «Рута» та «INZHENER VALCHUK» належать до категорії товарів «транспортні засоби», щодо яких застосовується митний режим тимчасового вивезення (ввезення) із умовним повним звільненням від оподаткування, тобто мито, як при вивезенні, так і при зворотному ввезенні не стягується. Зазначене, на думку позивача, спростовує висновки ОСОБА_2 митниці, викладені у акті перевірки, та підтверджує відсутність правових підстав для нарахування грошового зобов'язання Одеському морському торговельному порту і штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013р. №22. Крім того, позивач зазначав, що ОСОБА_2 митницею у порушення процедури проведення перевірки було повідомлено порт про проведення перевірки, яка розпочинається з 15.01.2013р., лише 21.01.2013р., тобто вже після її проведення, без додання копії відповідного наказу митного органу про проведення такої перевірки, як визначеної законом підстави для здійснення такої форми митного контролю.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у адміністративному позові.

Відповідач згідно наданих до суду письмових заперечень заперечував проти задоволення позовних вимог ДП ОМТП, посилаючись на те, що статтею 206 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-ІV (чинний на час митного оформлення суден) визначено перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування, зокрема, транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. Проте, представник відповідача зазначив, що тимчасове вивезення морських транспортних суден здійснювалося на підставі договорів оренди-фрахту, а не як транспортних засобів у розумінні Додатку С до Конвенції та статті 206 Митного кодексу, у звязку з чим вказані морські транспортні засоби не входили до переліку товарів та транспортних засобів, щодо яких надавалося умовне повне звільнення від оподаткування. Представником відповідача наголошено, що про початок проведення невиїзної документальної перевірки платника податків ДП «ОМТП», повідомлено у встановленому порядку листом від 15.01.2013р. № 11/4.2-14/610 з повідомленням про вручення, яке отримане ДП «ОМТП» 21.01.2013р. Крім того, представником позивача наголошено, що Митним кодексом України не передбачено передчасне направлення повідомлення про здійснення митним органом невиїзної документальної перевірки та присутність уповноважених посадових осіб підприємства, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

Ухвалою суду від 01.04.2013р., яка занесена до журналу судових засідань, до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено ТОВ Сівей.

ТОВ Сівей повідомлялось про день час та місце слухання справи, проте у судове засідання його представник не зявився.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. було відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП Одеський морський торговельний порт повністю (а.с.174-181 т.1)

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. було залишено без змін (а.с.221 т.1)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.07.2015р., з урахуванням ухвали ВАСУ від 11.08.2015р. про виправлення описки, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014р. скасовано та направлено справу на новий розгляд (а.с.279-283, 284 т.1).

Вищим адміністративним судом України було замінено відповідача ОСОБА_2 митницю Міндоходів його правонаступником Одеською митницею ДФС.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012р., встановлено, що з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ст.336 зазначеного кодексу України, однією з форм митного контролю є проведення митними органами документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 345 Митного кодексу України №4495-VI документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 351 Митного кодексу України №4495-VI, встановлено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

Як встановлено у ході офіційного зясування обставин справи, тимчасово виконуючим обовязки начальника ОСОБА_2 митниці ОСОБА_3 15.01.2013р. було прийнято наказ №15, згідно якого відповідно до ст.351 Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (який був чинним на той час) з метою проведення невиїзної документальної перевірки на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України в зоні діяльності ОСОБА_2 митниці ДП «Одеський морський торговельний порт» товару «судно морського типу танкер бункеровщик «Рута» та «судно морського типу танкер бункеровщик «INZHENER VALCHUK», ввезених за митними деклараціями від 19.08.2011р. №500040505/2011/000311 та № 500040505/2011/000312, було наказано уповноважити ОСОБА_4 головного інспектора відділу митного аудиту ОСОБА_2 митниці на проведення документальної перевірки ДП «Одеський морський торговельний порт» при митному оформленні товару за митними деклараціями від 19.08.2011р. №500040505/2011/000311 та №500040505/2011/000312, провести вказану перевірку у термін з 15.01.2013р. по 18.01.2013р. (а.с.73-74 т.2)

Підставою для прийняття вказаного наказу стала службова записка начальника відділу митних платежів ОСОБА_2 митниці ОСОБА_5 від 05.12.2012р. №8/2309 (а.с.71-72 т.2). Так, відповідно до зазначеної службової записки начальником відділу митних платежів ОСОБА_2 митниці було повідомлено начальника ОСОБА_2 митниці про виявлені у ході проведення аналізу зворотного ввезення за ВМД №500040505/2011/000311 та №500040505/2011/000312 морських транспортних засобів можливих порушень та запропоновано надати доручення відділу митного аудиту щодо проведення невиїзної документальної перевірки митного оформлення за цими ВМД.

Також, судом встановлено, що наказом начальника ОСОБА_2 митниці від 29.01.2013р. №45 у звязку із перебуванням на лікарняному ОСОБА_4, внесено зміни до наказу ОСОБА_2 митниці від 15.01.2013р. №18 та уповноважено начальника сектору контрольно-перевірочної роботи відділу митного аудиту ОСОБА_6 на проведення невиїзної документальної перевірки ДП «Одеський морський торговельний порт» при митному оформленні товару за митними деклараціями від 19.08.2011р. №500040505/2011/00311 та від 19.08.2011р. №500040505/2011/00312 та зобовязано доповісти про результати перевірки до 04.02.2013р. (а.с.75 т.2).

Листом від 15.01.2013р. за №11/4.2-14/610 ДП «Одеський морський торговельний порт», отриманий позивачем 21.01.2013р., було повідомлено про початок проведення невиїзної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів при митному оформленні у зоні діяльності ОСОБА_2 митниці ДП «Одеський морський торговельний порт» товару «судно морського типу танкер бункеровщик «Рута» та «судно морського типу танкер бункеровщик «INZHENER VALCHUK», ввезених за митними деклараціями від 19.08.2011р. №500040505/2011/000311 та № 500040505/2011/000312 (а.с.14-16 т.1).

Судом встановлено, що уповноваженим на проведення перевірки ДП «Одеський морський торговельний порт» начальником сектору контрольно-перевірочної роботи відділу митного аудиту ОСОБА_6 було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства з питань державної митної справи ДП Одеський морський торговельний порт, за результатами якої складено акт перевірки №н0002/3/500000000/НОМЕР_1 від 01.02.2013р. (а.с.20-26 т.1)

Відповідно до вказаного акту перевіркою було встановлено порушення ДП«Одеський морський торговельний порт» статті 88, 206 Митного кодексу України від 11.07.2002р. при митному оформленні переміщення товарів через митний кордон України за митними деклараціями від 19.08.2011р. №500040505/2011/000311 і №500040505/2011/000312 та зазначено, що сума податкового зобовязання ДП Одеський морський торговельний порт зі сплати ввізного мита за МД від 19.08.2011р. №500040505/2011/000311 становить 93088,35 грн., сума податкового зобовязання зі сплати ввізного мита за МД від 19.08.2011р. №500040505/2011/000312 становить 39473,70грн., загальна сума податкового зобовязання з ввізного мита, визначеного митницею внаслідок перевірки склала 132 562,05 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ОСОБА_2 митницею було прийнято податкове повідомлення рішення від 28.02.2013р. № 22, яким ДП Одеський морський торговельний порт визначено грошове зобов'язання з ввізного мита у розмірі 165702,56грн.,у тому числі основний платіж 132 562,05грн. та штраф згідно зі ст. 123 Податкового кодексу України - 33140,51 грн. (а.с.39-40 т.1)

Таким чином, суд вважає, що зазначена перевірка була призначена митним органом правомірно відповідно до ст.351 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012р., який діяв на час виявлення підстав для її проведення та підлягав застосуванню, у звязку з виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами моніторингу та аналізу електронних копій митних декларацій що стосується товарів, митне оформлення яких завершено.

Також, як зазначено вище, судом встановлено, що перевірка проводилась на підставі наказу про її проведення від 15.01.2013р. №18 та наказу про внесення змін до вказаного наказу №45 від 29.01.2013р., про проведення перевірки ДП Одеський морський торговельний порт було повідомлено до початку її проведення. При цьому, судом встановлено, що відповідно до наказу від 15.01.2013р. №18 перевірка повинна була бути проведена у період з 15.01.2013р. по 18.01.2013р., наказом №45 від 29.01.2013р. було внесено зміни лише щодо визначення уповноваженої особи на проведення перевірки, змін щодо строків проведення перевірки не вносилось, а акт перевірки складено 01.02.2013р. Однак, суд вважає, що вказане порушення щодо строків проведення перевірки не впливає на висновки митного органу за наслідками цієї перевірки та не можуть слугувати підставою для визнання протиправним прийнятого за її наслідками рішення з огляду на наступне.

Так, перевіркою встановлено, що відповідно до МД від 19.08.2011р. №500040505/2011/000311 ДП ОМТП було здійснено митне оформлення товару судно морського типу танкер-бункеровщик РУТА 1989 року побудови, порт приписки - ОСОБА_6, номер свідоцтва РF №00912. Країна виробництва Болгарія та відповідно до МД від 19.08.2011р. №500040505/2011/000312 - товару судно морського типу танкер-бункеровщик INZHENER VALCHUK 1988 року побудови, порт приписки - ОСОБА_6, номер свідоцтва РF №00983. Країна виробництва Болгарія, у режимі зворотного ввезення з повним умовним звільненням від оподаткування.

Крім того, було встановлено, що оскільки вказані морські транспортні засоби не входили до переліку товарів та транспортних засобів щодо яких надавалося умовне повне звільнення від оподаткування, визначене статтею 206 Митного кодексу України, при їх зворотному ввезенні на митну територію України ввізне мито підлягало сплаті на загальних підставах.

Сума податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита за МД від 19.08.2011р. №500040505/2011/000311 становить 93 088,35 грн, сума податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита за МД від 19.08.2011р. № 500040505/2011/000312 становить 39473,70грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 митницею визначено зобов'язання з ввізного мита у сумі 132 562,05 грн.

Судом встановлено, що 18.12.2001р. між Державним підприємством Одеський морський торговельний порт та Компанією Манчестер ОСОБА_7А. (Фрахтувальник) було укладено договір бербоут-чартеру №КД-39 судна INZHENER VALCHUK, власником якого є Одеський порт.(а.с.48-49 т.1)

22.08.2005р. Одеським портом Фрахтувальнику у бербоут-чартер було передано судно Дунай (змінено назву судна на Рута), власником якого є Одеський порт, на підставі договору № КД-7772.(а.с.91-92 т.1)

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України на час здійснення вказаних операцій та їх митного оформлення регулював Митний кодекс України від 11.07.2002р. № 92-IV.

Відповідно до п. 59 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України від 11.07.2002р. України, транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту b статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення від 24.03.2004р. № 1661-IV, комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів; приватне використання означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь якого комерційного використання.

Отже, відповідно до положень статті 2 глави II Додатку С до Конвенції користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції транспортні засоби комерційного чи приватного використання.

Судом встановлено, що тимчасове вивезення суден здійснювалося за ВМД типу ЕК 32 (експорт) від 21.01.2011р. № 500040505/2011/000037 та ВМД типу ЕК 31 від 07.04.2007р. № 5110000105/2007/000037 на підставі договорів бербоутного - чартеру, про що у графі 44 цих ВМД міститься відповідна інформація.

Згідно приписів ст.203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Статтею 206 Митного кодексу України, визначено перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування, зокрема, транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Як встановлено судом, судно морського типу танкер бункеровщик РУТА за договором бербоут-чартера КД 39 від 18.12.2001р. та судно морського типу танкер бункеровщик INZHENER VALCHUK за договором бербоут-чартера КД 7772 від 22.08.2005р., були вивезені за митну територію України. Після чого, зазначені суда більше не перетинали митний кордон України до дати ввезеня вказаних транспортних засобів зазначених у ВМД від 21.01.2011р. № 500040505/2011/000037 та ВМД 07.04.2007р. №5110000105/2007/000037.

З урахуванням чого судна морського типу танкер бункеровщик INZHENER VALCHUK та судна морського типу танкер бункеровщик РУТА не входять до переліку товарів та транспортних засобів, щодо яких надавалося умовне повне звільнення від оподаткування.

Крім того, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтування на умовах бербоут-чартеру (bareboat charter) - це наймання судна без екіпажу; фрахтувальник бере на себе всі витрати щодо його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Бербоут-чартер є договором найму на відміну від чартера, якій є договором перевезення.

За договором фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартеру) судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати фрахтувальнику в користування і у володіння на певний строк не укомплектований екіпажем і не споряджене судно для перевезень вантажів, пасажирів або для інших цілей торгового мореплавання.

Договір фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер) - різновид оренди транспортного засобу, оренда без надання послуг з управління транспортним засобом і його технічної експлуатації.

Отже, тимчасове вивезення морських транспортних суден здійснювалося на підставі договорів оренди-фрахту, а не як транспортних засобів у розумінні Додатку С до Конвенції та статті 206 Митного кодексу України. А вказані морські транспортні засоби не входили до переліку товарів та транспортних засобів, щодо яких надавалося умовне повне звільнення від оподаткування, визначене статтею 206 Митного кодексу України, при їх зворотному ввезенні на митну територію України ввізне мито підлягало сплаті на загальних підставах.

Приписами ст. 209 Митного кодексу України визначено, що звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно податковими законами України.

Підпункту 206.4.2 пункту 206.4 статті 206 Податкового кодексу України, повне умовне звільнення від сплати ПДВ застосовується у разі тимчасового вивезення товарів з митної території України та їх подальшого ввезення до закінчення строку тимчасового вивезення.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України від 05.02.1992р. № 2097-XII Про Єдиний митний тариф, товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені до зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді, а також товари та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію у встановлені строки у незмінному стані, пропускаються через митний кордон України без сплати мита. Строки умовно-безмитного ввезення та вивезення визначаються Митним кодексом України.

Також, приписами Митного кодексу України встановлений загальний граничний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів один рік з дня ввезення на митну територію України, крім випадків передбачених ст.298 МК України. В межах цього терміну митні органи, при розміщенні товарів в зазначений митний режим, встановлюють конкретний термін, протягом якого товар, виходячи з мети й обставин його переміщення, може тимчасово знаходитися на (поза) митній території України. Поряд з цим Митним кодексом передбачена можливість продовження встановленого строку перебування товарів в режимі тимчасового ввезення (вивезення). В цьому випадку подовження терміну повинно розглядатися як виняткова міра. У разі подовження терміну застосування коментуємого митного режиму митне оформлення вантажної митної декларації повторно не здійснюється.

Зазначені положення, крім того були визначені Порядком застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), затвердженим Наказом ДМС України від 28.03.2000р. № 173.

Зазначений Порядок розроблено відповідно до статей 187, 117, 204 - 211 Митного кодексу України, Конвенції про тимчасове ввезення, учиненої у м. Стамбулі 26.06.90 (далі - Стамбульська конвенція), Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції, зміненій Протоколом про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненим 26.06.99р. у м. Брюсселі), постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2002р. № 1855 Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення).

Цей Порядок визначає механізм застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) до товарів, що переміщуються через митний кордон України в порядку, установленому для підприємств відповідно до законодавства, а також особливості здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідно до зазначеного митного режиму.

Розділом VI Строк тимчасового ввезення (вивезення) та його продовження, Порядку встановлено, строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів зумовлюється метою такого ввезення (вивезення) та повинен бути достатнім для досягнення цієї мети, але не перевищувати загального строку тимчасового ввезення (вивезення), установленого статтею 208 Кодексу.

Для товарів, визначених у додатках до Стамбульської конвенції, цей строк обумовлюється окремо в кожному додатку до цієї Конвенції. З урахуванням мети ввезення товарів, що поміщуються в режим тимчасового ввезення, митним органом може бути надано строк більший, ніж обумовлений у відповідному додатку до Стамбульської конвенції.

Строк тимчасового ввезення на митну територію України товарів, що мають обмежений термін зберігання, не повинен перевищувати термін їх придатності з врахуванням часу, потрібного для їх зворотного вивезення.

Строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів установлюється митним органом у кожному конкретному випадку під час прийняття рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) з урахуванням пропозиції відповідної особи.

Враховуючи викладене та оскільки морські транспортні засоби не входили до переліку товарів та транспортних засобів, щодо яких надавалося умовне повне звільнення від оподаткування, визначене статтею 206 Митного кодексу України, а також при їх зворотному ввезенні на митну територію України ввізне мито підлягало сплаті на загальних підставах, суд прийшов до висновку щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013р. №22.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов Державного підприємства Одеський морський торговельний порт про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013р. №22 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Одеський морський торговельний порт до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013р. №22 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 09.11.2015р.

Суддя К.О. Танцюра

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства Одеський морський торговельний порт до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013р. №22 - відмовити.

09 листопада 2015 року.