Рішення № 53357451, 06.11.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2015 р. Справа № 911/4484/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ ДІСТРІБ’ЮШН»

до Малого приватного підприємства «Гетьман»

про стягнення 46 455,92 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не з’явилися;

від відповідача не з’явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ ДІСТРІБ’ЮШН» (далі – позивач) звернулося з позовом до Малого приватного підприємства «Гетьман» (далі – відповідач) про стягнення 46 455,92 грн заборгованості, з яких: 32 963,22 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 9 від 03.01.2013 товар, 9 850,79 грн пені та 3 641,91 грн 22 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого згідно договору поставки № 9 від 03.01.2013 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2015 порушено провадження у справі № 911/4484/15, розгляд справи призначено на 30.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2015 розгляд справи відкладено на 06.11.2015.

Позивач та відповідач в судове засідання 06.11.2015 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ ДІСТРІБ’ЮШН» (Постачальник) та Малим приватним підприємством «Гетьман» (Покупець) укладено договір поставки № 9, згідно якого постачальник зобов’язався в обумовлений договором строк поставити та передати у власність, а покупець – прийняти та оплатити товар (продукти харчування) в асортименті відповідно до Специфікації постачальника та накладних, на умовах та в порядку, визначених договором.

Згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору ціна договору складається із сум накладних на товар, який постачається за договором окремими партіями. Покупець сплачує за товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом, незабороненим чинним законодавством. Покупець зобов’язаний здійснювати оплату товару не пізніше 10 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Відповідно до п. 10.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2013.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 9 від 03.01.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на суму 50 777,93 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 27-92), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач, в порушення п. 4.3 договору за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу 17 814,71 грн, що підтверджується довідкою ПАТ «Перший український міжнародний банк» № КІЕ-52/1537 від 27.10.2015 (а.с. 126), решту боргу у сумі 32 963,22 грн не сплатив, внаслідок чого на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 9 від 03.01.2013 товар склав 32 963,22 грн (50 777,93 грн – 17 814,71 грн), що підтверджується довідкою ПАТ «Перший український міжнародний банк» № КІЕ-52/1537 від 27.10.2015 (а.с. 126) та не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимоги про стягнення 32 963,22 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 9 від 03.01.2013 товар, 9 850,79 грн пені та 3 641,91 грн 22 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 9 від 03.01.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на суму 50 777,93 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 27-92), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач, в порушення п. 4.3 договору за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу 17 814,71 грн, що підтверджується довідкою ПАТ «Перший український міжнародний банк» № КІЕ-52/1537 від 27.10.2015 (а.с. 126), решту боргу у сумі 32 963,22 грн не сплатив, внаслідок чого на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 9 від 03.01.2013 товар склав 32 963,22 грн (50 777,93 грн – 17 814,71 грн), що підтверджується довідкою ПАТ «Перший український міжнародний банк» № КІЕ-52/1537 від 27.10.2015 (а.с. 126) та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 32 963,22 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 32 963,22 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 9 від 03.01.2013 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором поставки № 9 від 03.01.2013, позивачем за період з 26.03.2015 по 21.09.2015 нараховано 9 850,79 грн пені.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 22 % річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 9-11), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 26.03.2015 по 21.09.2015 складає 9 850,79 грн пені. Відтак, вимога про стягнення 9 850,79 грн пені підлягає задоволенню судом повністю.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором поставки № 9 від 03.01.2013, позивачем за період з 26.03.2015 по 21.09.2015 нараховано 3 641,91 грн 22 % річних.

Суд, встановив, що п. 7.2 договору встановлений обов’язок покупця сплатити постачальнику 22 % річних у випадку несвоєчасної оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 22 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 22 % річних (а.с. 11-14), арифметично вірний розмір 22 % річних, нарахованих за період з 26.03.2015 по 21.09.2015 становить 3 641,91 грн 22 % річних. Відтак, вимога про стягнення 3 641,91 грн 22 % річних підлягає задоволенню судом повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 32 963,22 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 9 від 03.01.2013 товар, 9 850,79 грн пені та 3 641,91 грн 22 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Гетьман» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Кулішова, буд. 18-Б; ідентифікаційний код 21635903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ ДІСТРІБ’ЮШН» (02121, м. Київ, Харківське шосе, 23 км., буд. 4; ідентифікаційний код 30468065) 32 963 (тридцять дві тисячі дев’ятсот шістдесят три гривні) 22 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки № 9 від 03.01.2013 товар, 9 850 (дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят гривень) 79 коп. пені, 3 641 (три тисячі шістсот сорок одну гривню) 91 коп. 22 % річних та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 10.11.2015

Суддя П.В.Горбасенко