Рішення № 53356492, 04.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2015 Справа № 905/1995/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1"

до Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ ОСОБА_2"

про стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором №025/0506 від 05.06.2008 року в розмірі 51605390,31грн., з яких заборгованість за основною сумою кредиту 31183132,83грн., сума заборгованості за відсотками за користування кредитом 6117755,31грн., пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом 14254502,17грн., сума штрафу за невиконання зобов'язань 50000,00грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, за довір. №851 від. 30.05.2014р.,

від відповідача: ОСОБА_4 за довір. № 04 від 08.01.2015р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ ОСОБА_2" про стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором №025/0506 від 05.06.2008 року в розмірі 51605390,31грн., з яких заборгованість за основною сумою кредиту 31183132,83грн., сума заборгованості за відсотками за користування кредитом 6117755,31грн., пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом 14254502,17грн., сума штрафу за невиконання зобов'язань 50000,00грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 525-526, 549, 610-611, 614, 629 Цивільного кодексу України, статей 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за генеральним кредитним договором від 05 червня 2008 року №025/0506. Зазначив, що відповідачем не сплачена сума заборгованості за основною сумою кредиту, сума заборгованості за відсотками за користування кредитом відповідно до договору.

Сума заборгованості за договором становить 37300888,14грн., з яких сума заборгованості за основною сумою кредиту 31183132,83грн., сума заборгованості за відсотками за користування кредитом 6117755,31грн.

Відповідно до п.п.12.1, 12.4 генерального кредитного договору від 05 червня 2008 року №025/0506, позивачем нараховано пеню за порушення строків повернення кредиту у сумі 14254502,17грн. та штраф у розмірі 50000 грн.

Загальна сума заборгованості становить 51605390,31грн.

04 квітня 2015 року представником відповідача через канцелярію суду надане клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду адміністративної справи №826/18327/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним розпорядження «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. №1079-р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Проти клопотання про зупинення провадження заперечував. Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження, які долучені до матеріалів справи. Представникам сторін у судовому засіданні розяснені права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявили, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ДОНГОРБАНК» (позивач, ОСОБА_1) та Акціонерним товариством закритого типу "ТОРГОВИЙ ОСОБА_2" (позичальник) укладено Генеральний кредитний договір №025/0506 (далі - кредитний договір).

Згідно статуту ПАТ «Перший український міжнародний банк», Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_1» є правонаступником всіх прав та зобовязань Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» в результаті реорганізації ПАТ «Донгорбанк» шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український ОСОБА_1».

З огляду на вищевикладене, позивачем у даній справі є ПАТ «Перший український міжнародний банк».

Відповідно до п.1.1. Додаткової угоди №28 від 30.11.2011р. до генерального кредитного договору банк зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 34102132,83грн., а позичальник зобовязався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Відповідно до п.1.3 додаткової угоди №31 від 29.10.2013р. до кредитного договору пункт 6.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: Позичальник зобовязався повернути кредит наданий в розмірі 31688132,83грн., відповідно до графіку, зазначеному у цій додатковій угоді, однак, остаточною датою повернення кредиту є 30.06.2014р.

Відповідно до п.1.4 додаткової угоди №31 від 29.10.2013р. до кредитного договору незважаючи на положення статті 7 «Плата за кредит» генерального кредитного договору, проценти за користування кредитом за період з 03.05.2012р. до 31.05.2013р. включно нараховуються банком за ставкою 15% річних (із розрахунку 365 днів на рік) та за період з 01.06.2013р. до дати підписання цієї Додаткової угоди за вавкою 10,9% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

Згідно з п.1.5 додаткової угоди №31 від 29.10.2013р. до кредитного договору, зокрема, пункт 7.2.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: проценти за користування кредитом нараховуються позивачем за ставкою у розмірі 10,9% річних (із розрахунку 365 днів на рік); пункт 7.2.2. у випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав одного з зобовязань/умов, встановлених п. 10.3.6.1 або п. 10.3.6.2. або п. 10.3.6.3 або п. 10.3.6.9 договору, незважаючи на положення п.7.2.1 договору, процентна ставка за користуванням кредитом становить 11,9% річних (із розрахунку 365 днів на рік); пункт 7.2.3. у випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав одночасно двох з зобовязань/умов, встановлених п. 10.3.6.1 або п. 10.3.6.2. або п. 10.3.6.3 або п. 10.3.6.9 договору, незважаючи на положення п.7.2.1 та п.7.2.2 договору, процентна ставка за користуванням кредитом становить 12,9% річних (із розрахунку 365 днів на рік).

Період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший Банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком дата надання кредиту та/або перший Банківський день після 10 числа (з його урахуванням). Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом. Нараховані проценти повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше 1 Банківського дня, наступного за 10 числом кожного місяця (п.1.5 додаткової угоди №31 від 29.10.2013р. до кредитного договору, зокрема, зміни в пункти 7.2.6, 7.2.7, 7.2.8 кредитного договору).

Відповідно до п.12.1 додаткової угоди №28 від 30.11.2011р. до кредитного договору, у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобовязань банк має право нараховувати, а позичальник зобовязаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобовязання за весь час прострочення.

Відповідно до п.1.17 додаткової угоди №31 від 29.10.2013р. до кредитного договору, зокрема, пункт 12.4 кредитного договору викладено в наступній редакції: у випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав позичальником обовязку, наведеному у п.10.3.6.7 цього договору, банк має право стягнути за кожен випадок невиконання/неналежного виконання наведеного вище обовязку позичальника, а позичальник зобовязаний сплатити на користь банка штраф у розмірі 50000грн. такий штраф має бути сплачений позичальником у день відповідного невиконання чи неналежного виконання зазначеного обовязку.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі (п.14.5 додаткової угоди №28 від 30.11.2011р. до кредитного договору).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору, відсутні докази його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним. Отже, кредитний договір є чинним, дійсним та обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням приписів наведених норм, позивач на виконання умов генерального кредитного договору №025/0506 від 05.06.2008р. надав відповідачу кредит в розмірі 33272132,83грн. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, кредитні кошти у визначені договором порядку та строки не повертав, проценти за користування кредитом не сплачував.

Як вбачається з матеріалів справи позичальником частково сплачено заборгованість за кредитом у розмірі 2089000грн., з оглядну на що, заборгованість за кредитним договором складає 31183132,83грн.

Як зазначає позивач, станом на 28.08.2015р. у відповідача наявна заборгованість за генеральним кредитним договором №025/0506 від 05.06.2008р., яка складається з суми заборгованості за основною сумою кредиту 31183132,83грн., з суми заборгованості за відсотками за користування кредитом 6117755,31грн.

Позивачем до матеріалів справи №905/1995/15 надані документи первинного бухгалтерського обліку меморіальні ордери, банківські виписки, які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують наявність у відповідача заборгованості у вищевказаних сумах.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Доказів погашення заборгованості за кредитним договором відповідач не надав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою кредиту 31183132,83грн. та суми заборгованості за відсотками за користування кредитом 6117755,31грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У разі порушення зобовязання за приписами статті 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

У відповідності до частини 4 статті 213 ГК України штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.12.1 додаткової угоди №28 від 30.11.2011р. до кредитного договору, у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобовязань банк має право нараховувати, а позичальник зобовязаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобовязання за весь час прострочення.

Відповідно до п.1.17 додаткової угоди №31 від 29.10.2013р. до кредитного договору, зокрема, пункт 12.4 кредитного договору викладено в наступній редакції: у випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав позичальником обовязку, наведеному у п.10.3.6.7 цього договору, банк має право стягнути за кожен випадок невиконання/неналежного виконання наведеного вище обовязку позичальника, а позичальник зобовязаний сплатити на користь банка штраф у розмірі 50000грн. такий штраф має бути сплачений позичальником у день відповідного невиконання чи неналежного виконання зазначеного обовязку.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом 14254502,17грн. за період з 05.09.2014р. по 05.08.2015р., суми штрафу за невиконання зобов'язань 50000,00грн.

За приписами частини 2 статті 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (набрав чинності з 15 жовтня 2014 року) на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Нормами зазначеного спеціального Закону визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, а його дія поширюється лише на певне коло субєктів.

Згідно положенням статті 1 Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено, зокрема, м. Краматорськ.

Між тим дію цього розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р.

Правові та організаційні основи боротьби з тероризмом повноваження і обов'язки органів виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв'язку із участю у боротьбі з тероризмом визначені нормами Закону України від 20 березня 2003 року № 638-ІV «Про боротьбу з тероризмом», в статті 4 якого зазначено, що субєктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, зокрема, є служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю. Координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Відповідно до статей 10, 11 цього Закону антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція (ст. 1 Закону).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 відповідно до статей 107, 112 Конституції України уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Наказом голови Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначені такі райони антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Входження міста Краматорська до складу Донецької області є загальновідомим фактом та не потребує доказування.

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ ОСОБА_2" є місто Краматорськ.

Прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження №1079-р від 05 листопада 2014 року не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який є чинним, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Листом від 27 жовтня 2014 року №18-112/64138 Національний банк України повідомив усім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та вказав на те, що невиконання законних вимог є підставою для застосування до порушників адекватних заходів впливу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України.

Закріплене в статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання не може носити декларативний характер.

У розумінні положень статті 58 Конституції України приписи статті 2 зазначеного закону відносно заборони нарахування пені та штрафу з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо можливості їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, положення статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо введення мораторію на нарахування пені та штрафу підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в частині стягнення суми пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом 14254502,17грн., сума штрафу за невиконання зобов'язань 50000,00грн.

Що стосується клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на те, що у разі встановлення в рішенні суду у справі №826/18327/14 обставин, які можуть мати суттєве значення для вирішення даного спору, відповідач відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України не позбавлений права звернутись до господарського суду із заявою про перегляд рішення суду у даній справі №905/1995/15 за нововиявленими обставинами.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1" до Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ ОСОБА_2" про стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором №025/0506 від 05.06.2008 року в розмірі 51605390,31грн., з яких заборгованість за основною сумою кредиту 31183132,83грн., сума заборгованості за відсотками за користування кредитом 6117755,31грн., пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом 14254502,17грн., сума штрафу за невиконання зобов'язань 50000,00грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ ОСОБА_2" (84301, м. Краматорськ, вул. Двірцева, буд. 10, оф. 64, відомості про р/р матеріали справи не містять, код ЄДРПОУ 20387067) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, відомості про р/р матеріали справи не містять, код ЄДРПОУ 14282829) суму заборгованості за основною сумою кредиту 31183132,83грн., суму заборгованості за відсотками за користування кредитом 6117755,31грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 52822,22грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 04 листопада 2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 06 листопада 2015 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява