Рішення № 53352063, 10.11.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

10.11.2015 справа №489/5602/15-ц

номер провадження 2/489/2609/15

Рішення Іменем України

10 листопада 2015 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря Коденко К.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), третя особа - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ примусового виконання рішень) про скасування арешту та виключення запису з державного реєстру

встановив:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 та виключити його з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

В обґрунтування вимог вказала, що через помилку паспортиста до довідково-адресної служби внесені помилкові дані про місце реєстрації ОСОБА_5, до боргових зобов'язань якого вона не має жодного відношення.

Через вказану помилку в її квартирі 27.05.2011 незаконно було проведено обшук та періодично на надходять постанови державного виконавця, винесені відносно ОСОБА_5

У судовому засіданні позивач вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідачів Міністерства юстиції України та ПАТ «Дельта Банк» проти задоволення вимог заперечували, так як державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_5, без зазначення конкретного об'єкту нерухомості.

Інші учасник процесу в судове засіданні не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що на виконанні в відділ примусового виконання рішень знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2422, виданого Ленінським районним судом м.Миколаєва 15.02.2012, про стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», право вимоги від якого перейшло до ПАТ «Дельта Банк», про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № 02/079/08-КЛТ від 16.07.2008 в сумі 14295591,15 грн. та судові витрати.

До цього виконавче провадження знаходилося на виконанні в Ленінському відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Довідками Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ольвія» позивач підтвердила, що вона з дочкою ОСОБА_6 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_2, що відповідає відомостям адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Миколаївській області.

Позивач пояснила, що 2011 році в її квартирі слідчими було проведено обшук по кримінальній справі, порушеній відносно ОСОБА_5, дії слідчого по якій було оскаржено до прокуратури. У ході перевірки було встановлено про помилкове подання паспортистом до довідково-адресної служби відомостей щодо реєстрації ОСОБА_5 Після обшуку, на її адресу постійно надходять постанови державної виконавчої служби, які стосуються ОСОБА_5, до боргових зобов'язань вона не має жодного відношення.

В останнє отримала постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2015 відповідно до якої накладено арешт на все майно ОСОБА_5 та вказана адреса його проживання: АДРЕСА_1, яка фактично є її адресою, а вказана квартира її власністю.

Позивач вважає, що вказаною постановою накладено арешт в т.ч. і на її квартиру, що порушує її права.

Між тим, з доводами позивача про накладенні державною виконавчою службою арешту на її власність суд не погоджується, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Як вказано вище постанова про арешт майн боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена державним виконавцем відносно боржника, а не конкретного об'єкту майна, а вказана помилково в постанові адреса боржника не дає підстав вважати про накладення арешту саме на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності позивачу та її дочці ОСОБА_6, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Крім того, судом встановлено, що на дату ухвалення цього рішення будь-які обмеження в державних реєстрах відносно квартири АДРЕСА_1 відсутні.

Стаття 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями частини першої статті 16 наведеного Кодексу статті 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Між тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи право власності позивача не порушено, оскільки арешт та інші обтяження щодо її квартири державним виконавцем не застосовувалися, а помилкове направлення на адресу позивача документів виконавчого провадження не може вважатися порушенням її права власності.

У зв'язку із наведеним, враховуючи відсутність порушення права власності позивача, вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 10, 11, 14, 60-62, 88, 212-214 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування арешту з квартири та виключення з державного реєстру запису про арешт квартири - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя І.В.Коваленко

Повний текст рішення

підписано 11.11.2015.