Рішення № 53347388, 16.10.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9068/15-ц

Провадження № 2/752/4163/15

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2015 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Мирошниченко О.В.,

при секретарях Криган Л.А., Бурлака Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, Управління державної казначейської служби України в м. Києві, в якому просив стягнути з Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві на його користь матеріальну шкоду в розмірі 634 368 гривень та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

У подальшому позивач в порядку ч. 2 ст. 31 ЦПК України подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві на його користь матеріальну шкоду в розмірі 413 447 гривень 94 копійок та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

На підтвердження зменшення суми позовних вимог надав суду висновк експертного автотоварознавчого дослідження №25-15 від 07 вересня 2015 р. згідно якого, ринкова вартість автомобіля «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням зносу автомобіля, на момент проведення дослідження становить 402 479 гривень 94 копійки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Качурою Л.В. 14.12.2011 року всупереч вимогам ст. ст. 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-371/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитом в розмірі 231 635 грн. 96 коп. та виконавчого листа №2-371/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судового збору в розмірі 577 грн. 77 коп. та 39 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 617 грн. 14 коп..

У вказаних виконавчих листах не було зазначено дату набрання рішення законної сили, у зв'язку з чим, на майно позивача було накладено арешт, що поставило останнього в дискримінаційне положення в порівнянні з іншими боржниками, відносно яких виконавчі листи були повернуті, та призвело до порушення його прав.

10.04.2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Качурою Л.В. винесено постанову про розшук майна боржника, а саме автомобіля марки «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2, з поставленням його на штраф майданчик, що належить боржнику - ОСОБА_1

Беручи до уваги те, що виконавчі провадження ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві 14.12.2011 року розпочаті незаконно, з метою захисту своїх прав, у червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із скаргою про визнання незаконними дій ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві в особі старшого державного виконавця Качури Л.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень про стягнення заборгованості за договором кредиту, на підставі виконавчих листів виданих Голосіївським районним судом м. Києва 18.08.2011 року та скасування зазначених постанов.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконними дій ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві в особі старшого державного виконавця Качури Л.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень про стягнення заборгованості за договором кредиту, на підставі виконавчих листів виданих Голосіївським районним судом м. Києва 18.08.2011 року та скасування зазначених постанов - задоволено.

01.04.2014 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року залишено без змін.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Таким чином рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року має преюдиційне значення згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

07.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві з заявою про зняття арешту з автомобіля «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2.

Листом від 20.05.2015 р. № 12012 ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що арешт з належного йому рухомого майна, а саме: з автомобіля «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2 ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві знято, однак повернути вищевказаний автомобіль неможливо у зв'язку з його відсутністю.

Внаслідок незаконних дій старшого державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Качури Л.В., що полягають в неповерненні ОСОБА_1 належного йому автомобіля «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2 останньому завдано матеріальну шкоду в розмірі 413 447 гривень 94 копійок.

Крім того, позивач зазначає про те, що внаслідок протиправних дії ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві останній пережив надзвичайно велику кількість стресів та душевних переживань, що негативно вплинули на позивача та на його стан здоров'я, оскільки у результаті захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, позивач має проблеми з кінцівками обох ніг та був обмежений у пересуванні, у тому числі й до лікарських закладів для отримання необхідного лікування. Автомобіль був засобом пересування та забезпечення його необхідним, у зв'язку з чим просить стягнути з Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 100 000 гривень.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача - ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві заперечував проти задоволення позову.

В обґрунтування свої заперечень зазначив про те, що повернути ОСОБА_1 належний йому автомобіль «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2 не можливо, у зв'язку з тим, що відповідно до акту опису й арешту транспортного засобу від 12.11.2012 року, автомобіль «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2 описано, арештовано та передано на відповідне зберігання ОСОБА_3, якого повідомлено про матеріальну відповідальність за втрату, відчуження, приховування та підміну описаного майна.

28.01.2015 року державним виконавцем на адресу відповідального зберігача майна ОСОБА_3 направлено вимогу щодо доставки 04.02.2015 року автотранспортного засобу «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2 до відділу ДВС.

04.02.2015 року до відділу заявився ОСОБА_3 та надав пояснення, згідно яких 22.05.2014 року майданчик за адресою: м. Київ, вул. Нова, 1, був захоплений групою осіб, які самовільно вчинили незаконні дії та вивезли автотранспортні засоби, що зберігалися на відповідному зберіганні у ПП «Нива-В.Ш.» в невідомому напрямку, в тому числі і автомобіль «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2, що належав ОСОБА_1

Подальше місцезнаходження описаного майна, а саме: автотранспорту «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2 державному виконавцю невідоме. В зв'язку з чим з чим, державний виконавець звернувся до Голосіївського РУ ГУ МВС України із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 388 КК України, у зв'язку з приховуванням транспортного засобу «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1

З урахуванням цих обставин представник ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, вважає, що завдана майнова шкода ОСОБА_1 повинна бути відшкодована особою, яка її задала, а оскільки відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві не завдано майнової шкоди внаслідок неправомірних дій, то підстав для відшкодування майнової шкоди немає, оскільки належним відповідачем по справі, з якого має бути стягнена сума відшкодування за втрачений транспортний засіб повинен бути ОСОБА_3

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві проти задоволення позову заперечував.

В обґрунтування заперечень зазначив про те, що ГУ ДКС України у м. Києві не уособлює Державу як «Власника» відповідних бюджетних коштів, а тому не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню шкоди, яка була заподіяна позивачу результаті винесення ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві незаконних постанов.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й дослідивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що 14.12.2011 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Качурою Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих листів №2-371/11 від 18.08.2011 року виданих Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1, грошових коштів на користь ПАТ «Дельта Банк» в сумах 231 635 гривень 96 копійок та 617 гривень 14 копійок.

10.04.2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Качурою Л.В. винесено постанову про розшук майна боржника, а саме автомобіля марки «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2, який належав ОСОБА_1

17.09.2012 року співробітниками ДАІ «Клочове» автомобіль «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2, було затримано: Житомирська обл.., Ключове, пост ДАІ, 159 км. а/дМ-07.

15.10.2012 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Качурою Л.В. винесено постанову про перевірку майнового стану боржника, якою доручено ВДВС Коростенського МУЮ провести виконавчі дії щодо опису та арешту майна, а саме автомобіля «SSANG YONG REXTON» , державний номерний знак НОМЕР_2.

12.11.2012 року державним виконавцем ВДВС Коростенського міськрайонного управління юстиції Хоменко М.М. складено акт опису й арешту автомобіля «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2, який належав ОСОБА_1

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконними дій ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві в особі старшого державного виконавця Качури Л.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень про стягнення заборгованості за договором кредиту, на підставі виконавчих листів виданих Голосіївським районним судом м. Києва 18.08.2011 року та скасування зазначених постанов - задоволено.

01.04.2014 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року залишено без змін.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Таким чином рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року має преюдиційне значення згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

28.01.2015 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві на адресу відповідного зберігача майна ОСОБА_3 направлено вимогу щодо доставки 04.02.2015 року автотранспортного засобу «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2 до відділу ДВС.

04.02.2015 року до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві з'явився ОСОБА_3 та надав пояснення, згідно якого державним виконавцем встановлено, що з початку 2014 року ОСОБА_3 в ПП «Нива-В.Ш.» не працює, а даний автотранспортний засіб зберігався на майданчику, що належав ПП «Нив-В.Ш.». При звільненні відповідальний зберігач ОСОБА_5 не передав по акту прийому-передачі даний автотранспортний засіб іншому представнику ПП «Нива-В.Ш.»

22.05.2014 року майданчик за адресою: м. Київ, вул. Нова, 1 захоплений групою осіб, які самовільно вчинили незаконні дії та вивезли автотранспортні засоби, що зберігалися на відповідному зберіганні у ПП «Нива-В.Ш.» в невідомому напрямку.

07.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві з заявою про зняття арешту з автомобіля «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2.

Листом від 20.05.2015 р. № 12012 ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що арешт з належного йому рухомого майна, а саме з автомобіля «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_2 ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві знято, однак повернути вищевказаний автомобіль неможливо у зв'язку з його відсутністю.

У відповідності з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктами 1-2 вказаної статті передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)

Статтею 56 Конституції України закріплено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частина ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачає, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 28 постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Суд звертає увагу, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року дії старшого державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Качури Л.В. щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання листа № 371/11, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 18.08.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів в сумі 231 635 гривень 35 копійок визнано неправомірними, скасовано постанову старшого державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Качури Л.В. від 14.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 371/11, виданого Голосіївським районним судом м. Києва від 18.08.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів в сумі 231 635 гривень 96 копійок та 617 гривень 14 копійок.

01.04.2014 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року залишено без змін.

В обґрунтування своїх заперечені відповідач зазначив, що відповідно до акту опису й арешту транспортного засобу від 12.11.2012 року, автомобіль «SSANG YONG REXTON», 2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 описано, арештовано та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3, якого було повідомлено про відповідальність за розтрату, відчуження, приховування та підміну описаного майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не було надано суду будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58,59 ЦПК України на підтвердження того, що саме ОСОБА_3 є відповідальною особою за розтрату, відчуження, приховування та підміну описаного автомобіля «SSANG YONG REXTON», 2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1.

Враховуючи що, протиправність діяння ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві визнана ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року суд надходить до висновку про те, що позовна вимога позивача щодо відшкодування матеріальної шкоду в розмірі 413 447 гривень 94 копійки підлягає задоволенню.

При визначені суми, що підлягає стягненню суд вважає належним та допустимим в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України висновок експертного авто товарознавчого дослідження №25-15 від 07 вересня 2015 р. згідно якого, ринкова вартість автомобіля «SSANG YONG REXTON», державний номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням зносу автомобіля, станом на момент проведення дослідження становить 402 479 гривень 94 копійки. Судом також взялися до уваги понесені позивачем витрати на проведення експертного авто товарознавчого дослідження в сумі 2500 грн., що підтверджується копією договору №25-12 від 07.09.2015 р. та копією товарного чеку від 07.09.2015 р.

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до абзацу 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначені суми відшкодування моральної шкоди, керуючись засадами розумності і справедливості, беручи до уваги вимоги ст. 313 ЦК України, згідно якої особа не може бути обмежена у праві на свободу пересування суд надходить до висновку, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві на користь ОСОБА_1 становить 10 000 гривень.

Відповідно до вимог п. 9 ст. 25 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень БК України пп. 2 п. 41,42 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним чи юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 41 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в узагальненому вигляді моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає необхідним стягнути 10 000 гривень, оскільки позивачу тривалим невиконанням судового рішення було завдано моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 58, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань матеріальну шкоду у розмірі 413 447 гривень 94 копійки (чотириста тринадцять тисяч чотириста сорок сім гривень дев'яносто чотири копійки) та 10 000 гривень (десять тисяч гривень) моральної шкоди.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя