Рішення № 53345403, 04.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження № 22ц/790/7648/15 Головуючий 1 інст. - Шарко О.П.

Справа № 645/7189/14

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 лютого 2015 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про звернення стягнення на майно, яке було передано спадкоємцю в натурі та перебуває в іпотеці та за зустрічним позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення безпідставно списаних коштів, скасування заборони відчуження, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про звернення стягнення на майно, яке було передано спадкоємцю в натурі та перебуває в іпотеці.

В обгрунтування позову Банк вказував, що 30 травня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним Банком «Аваль», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_3, укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 178 700 доларів США строком до 30 травня 2013 року. 31 серпня 2007 року між вищевказаними сторонами також укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_3 отримав 74 562 доларів США строком до 31 серпня 2017 року. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань укладені також іпотечні договори предметом яких стала квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року у ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4, мати якого ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. Єдиним спадкоємцем квартири, яка є предметом іпотеки є ОСОБА_4, який проживає у АДРЕСА_1. За вимогами чинного законодавства особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором.

Тому, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просив суд звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом. Реалізацію предмета іпотеки здійснити шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 205 539 грн. у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження». Від реалізації предмета іпотеки задовольнити грошові вимоги Банку в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 205 539 грн. Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2 055,39 грн.

У вересні 2014 року ОСОБА_2,що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення безпідставно списаних коштів, скасування заборони відчуження.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 вказувала, що протягом 2010-2011 років на рахунок ОСОБА_3 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було внесено 93 820,43 доларів США. Після смерті її чоловіка, вона запропонувала Банку здійснити списання суми боргу (вартості спадкового майна) з суми раніше внесених нею 93 820,43 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24 вересня 2014 року становить 1 214 432,85 грн., тоді як вартість спадкового майна складає 205 539 грн. Проте, наразі кошти відсутні, оскільки вони безпідставно списані Банком з рахунку клієнта в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вже після смерті ОСОБА_3.

Тому ОСОБА_2, щодіє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, просила суд зобов'язати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» негайно зарахувати на рахунок ОСОБА_4 та видати їй, як законному представнику останнього, суму безпідставно списаних грошових коштів у розмірі 77 941,61 доларів США; скасувати записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , що зареєстрований 30 травня 2006 року та 31 серпня 2007 року. В задоволенні первісного позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити повністю з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 лютого 2015 року в задоволенні первісного позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 77 941,61 доларів США, а також судовий збір в розмірі 2 740,5 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким первісний позов Банку задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, як законного представника ОСОБА_4, відмовити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що ОСОБА_2 вносила готівкові кошти на рахунок Банку загальним розміром 93 820,43 доларів США як погашення тіла кредиту та відсотків, а не клала кошти на рахунок малолітньої особи; вищевказана сума зараховувалась на погашення тіла кредиту чи відсотків. ОСОБА_2 ніколи не відкривала на ім'я ОСОБА_4 рахунки в АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 30 квітня 2015 року змінено рішення суду першої інстанції від 03 лютого 2015 року в частині розміру стягнутої суми. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 50 608,17 доларів США. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 16 вересня 2015 року рішення суду апеляційної інстанції від 30 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Скасовуючи рішення апеляційного суду від 30 квітня 2015року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 61, 63 Сімейного кодексу України, із змісту яких не встановлено заборони для дружини виконувати зобов'язання, які виникли за життя її чоловіка, як такі, що виникли в інтересах сім'ї, та сплачувати заборгованість за кредитними договорами ОСОБА_3; оскільки ОСОБА_2, як дружина померлого ОСОБА_3, після смерті останнього погашала заборгованість за кредитними договорами чоловіка, тому суд передчасно дійшов висновку, що Банк зобов'язаний повернути сплачені ОСОБА_2 кошти на підставі ст..1212 ЦК України, т.я спадкоємець померлого позичальника, який не виконав умови кредитного договору, прийнявши спадщину, зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора лише у межах вартості спадщини, а також ст. 99 Конституції України, ч.1. ст. 192 ЦК України, ст. 533 ЦК України, відповідно до приписів яких законним платіжним засобом на території України є гривня. Грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях, а отже гривня, як національна валюта, є єдиним законним засобом розрахунків на території України. Відтак, задоволення позову в іноземній валюті - дол. США, суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства.

Згідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення судом касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову Банку та задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з припинення договору іпотеки, бо у зв'язку з припиненням основного зобов'язання припиняється і забезпечення цього зобов'язання, а також з наявних підстав для повернення суми вкладу.

Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 30.05.2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», було укладено кредитний договір № 014/1800/82/67180 про надання кредиту у розмірі 178 700,00 доларів США, строком користування кредитними коштами до 30.05.2013 року. (а.с.3 т.1)

31.08.2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», було укладено кредитний договір № 014/1600/82/91704 про надання кредиту у розмірі 74 562,00 доларів США, строком користування кредитними коштами до 31.08.2017 року(а.с.5).

Для забезпечення повернення вищевказаних кредитних коштів 30.05.2006 року та 31.08.2007 року між сторонами було укладено іпотечні договори №014/1800/82/67180/1 та №014/1600/82/91704 відповідно. Згідно умов укладених іпотечних договорів, ОСОБА_3 передав в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль» належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. Єдиним спадкоємцем іпотечної квартири став його син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, що мешкає у АДРЕСА_2.

З відомостей, що надані ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», залишок несплаченої позичальником суми за кредитними договорами № 014/1800/82/67180 від 30.05.2006 року та № 014/1600/82/91704 від 31.08.2007 року, складає 63852,14 та 109227, 42 дол. США.

За змістом ст. 526, 527, 530, 532, 533 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами, у строк, у встановленому місці та відповідній валюті.

У разі порушення забов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання забов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно із ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщину входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві та момент відкриття спадщини і не і припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

З урахуванням положення ст. 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Сторонами не заперечується, що вартість спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 становить 205 539 грн.

Відповідно до п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо боржник та іпотекодавець одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином закон не містить заборони для дружини виконувати зобов'язання, які виникли за життя у її чоловіка, як такі, що виникли в інтересах сім'ї, та сплачувати заборгованість за кредитними договорами ОСОБА_3.

ОСОБА_2 наполягала на тому, що вносила кошти за малолітнього сина для погашення зобов'язання в межах спадкового майна, яке він отримав після смерті батька.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.02.2010 року державним нотаріусом 12-ї Харківської державної нотаріальної контори, вартість спадкової квартири становить 205539 грн.

Статтею 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Тобто, у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

ОСОБА_2 в період 2010 року по 2011 рік на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» сплачувала кошти загальним розміром 99 820,43 дол. США, тобто вже після смерті позичальника ОСОБА_3. Банк прийняв таке виконання.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відмову Банку у задоволенні первісного позову, оскільки зобов'язання боржника перед Банком є припиненими через погашення заборгованості за кредитними договорами в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджено та заперечується сторонами, що в наданих копіях квитанцій, в частині де містяться відомості про платника та особу через яку здійснювались платежі, вбачається, що заявлені до стягнення за зустрічним позовом платежі, були проведені після смерті ОСОБА_3, через спадкоємця малолітнього ОСОБА_4, в інтересах якого діяла мати - ОСОБА_2 як законний представник.

Сторонами визнаний та не заперечувався той факт, що згідно наступних банківських квитанцій: №02921301558365 від 31.03.2011 на суму 6154,13 дол. США; №02921301558365 від 31.03.2011 на суму 685,43 дол. США; №02921301558462 від 31.03.2011 на суму 5545,89 дол. США; №02921301558363 від 31.03.2011 на суму 555,2 дол. США; №02921301558464 від 31.03.2011 на суму 4909,03 дол. США; №02921301558364 від 31.03.2011 на суму 19146,42 дол. США; №0х9х1277906625 від 30.06.2010 на суму 713,59 дол. США; №0х9х1277907044 від 30.06.2010 на суму 13543,42 дол. США; №0х9х1277906626 від 30.06.2010 на суму 9094,65 дол. США; №0х9х1277907044 від 30.06.2010 на суму 1062,41 дол. США; №0х9х1277907043 від 30.06.2010 на суму 29783,32 дол. США; №0х9х1277906625 від 30.06.2010 на суму 8626,94 дол. США, всього на загальну суму: 99 820,43 дол. США. сума вносилась саме через ОСОБА_2 законним представником ОСОБА_4 - як правонаступником заборгованості за кредитними зобов'язаннями померлого ОСОБА_3, що в силу ст. 61 ЦПК є обставинами, що не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що особисто ОСОБА_2 перед банком зобов'язань не мала, а мав її неповнолітній син ОСОБА_4, як спадкоємець та правонаступник за зобов'язаннями ОСОБА_3, в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що особою, яка мала правову підставу для внесення коштів замість померлого ОСОБА_3 на той час була його дружина, яка вносила кошти за свого сина ОСОБА_4, як єдиного спадкоємця.

Тому, зважаючи на принцип диспозитивності, колегія суддів не має підстав вважати, що внесені ОСОБА_2 кошти в інтересах ОСОБА_4 протягом 2010-2011 років після смерті ОСОБА_3 мали іншу правову природу.

Таким чином, за суб'єктним складом, погашення заборгованості по кредитним договорам здійснювалось саме ОСОБА_2 - дружиною померлого ОСОБА_3 в інтересах їх сина ОСОБА_4, як правонаступника за зобов'язаннями померлого ОСОБА_3, у зв'язку із спадкуванням майна останнього. Це погашення заборгованності було здійснено за рахунок позичених коштів, отриманих після смерті ОСОБА_3.

Позивачем за зустрічним позовом надано квитанції про внесення від імені малолітнього сина в період з 30.06.2010 року по 31.03.2011року на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошової суми у загальному розмірі 99 820,43 дол. США, тобто вже після смерті позичальника ОСОБА_3.

В ході судового розгляду представник Банку не заперечував, що Банк прийняв таке виконання від позивачки законного представника спадкоємця позичальника в обсязі сплачених нею коштів, що значно більше ніж обсяг дійсних зобов'язань ОСОБА_4, як спадкоємця після смерті ОСОБА_3.

Як встановлено, вартість спадкової квартири АДРЕСА_1, складає 205 539 грн., що за розрахунками позивача за зустрічним позовом еквівалентно на час звернення до суду 15878,82 доларів США.

Судова колегія приймає доводи апеляційної скарги про те, що вартість квартири в еквіваленті до долару США повинна розраховуватись не на час звернення до суду, а на час прийняття спадщини, а також приймає до уваги розраховану Банком вартість спірної квартири на час прийняття спадщині в розмірі 25724,53 доларів США.

З відповіді Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори вбачається, що крім квартири АДРЕСА_1, малолітній ОСОБА_4 отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку у статутному фонді ТОВ "НОРА" у розмірі 75750 грн.

Станом на грудень 2009 року курс долару США відносно національної валюти - гривні складав за 1долар - 7,984 грн., тому частка у статутному фонді ТОВ в еквіваленті відповідає 9487,73 доларам США.

Таким чином, малолітній ОСОБА_4 отримав спадкове майно на загальну суму 35 212,26 дол. США, а сплатив через свого законного представника ОСОБА_2 на користь банку суму, у розмірі 99 820,43 дол. США.

Отже, зайво сплаченою ОСОБА_2, як законним представника свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 є сума у розмірі 64 608, 17 дол. США ( 99 820, 43 - 35212,26 = 64 608, 17).

З огляду на доводи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в ухвалі від 16.09.2015 року, відносно валюти, у якій повинно обраховуватись зобов'язання, колегія суддів зазначає.

Згідно зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України - є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях, а отже гривня, як національна валюта, є єдиним законним засобом розрахунків на території України.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом відповідної валюти на день такого платежу.

Станом на день розгляду справи апеляційним судом, офіційний курс долара США відносно національної валюти - гривні складає за 1 долар - 23,0152 грн.

Таким чином, правильним буде вважатися розрахунок суми, що підлягає стягненню з банку на підставі ст. 1212 ЦКУкраїни, здійснений у гривні, а саме: 64 608, 17 дол. США х 23,0152 грн. = 1 486 633 грн. 90 коп.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в частині задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316,317,319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 лютого 2015 року - змінити в частині зустрічного позову ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення безпідставно списаних коштів, скасування заборони відчуження.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2, законного представника неповнолітнього сина ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 1 486 633 грн. 90 коп. (один мільйон чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять три) грн. 90 коп. за кредитним договором від 30.05.2006 року укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №014/1800/82/67180, як надмірно сплачених грошових коштів.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: