Постанова № 53340718, 11.11.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/5505/15-п

Провадження № 33/782/93/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«11» листопада 2015 року м.Сєвєродонецьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області Руденко В.В.

за участю прокурора - Маілян Г.С.

особи, що притягається

до відповідальності - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, за ч.1 ст.172-6 КУпАП, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Новодружеська Луганської області, громадянина України, з повною вищою освітою, не працюючого, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколом про вчинення адміністративного корупційного правопорушення від 18 серпня 2015 року, складеному в.о.прокурора міста Лисичанська Луганської області Богдановим О.О., рішенням першої сесії 6 скликання Новодружеської міської ради №5 від 11.11.2010 року ОСОБА_2 присвоєно 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування у зв'язку з прийняттям присяги та вступом на посаду міського голови м.Новодружеська з 11.11.2010 року.

ОСОБА_2, відповідно до пп. «в» п.1 ч.1 ст.З Закону України «Про запобігання корупції», є суб'єктом, на якого поширюється дія цього закону, та відповідно до ч.1 ст.1 зазначеного закону являється суб'єктом декларування.

Відповідно до ч.І та ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Проте, згідно п. 2.3 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», до початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб'єкти декларування подають декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Зазначені декларації підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». До приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечать цьому Закону.

Враховуючи те, що на даний час не працює система подання шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, діють норми Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Таким чином, ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», зобов'язує суб'єктів декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а також протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.

Проте, всупереч встановлених Законом вимог, ОСОБА_2 25.06.2015 року, звільняючись з посади міського голови міста Новодружеська, не подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданою декларацією за 2014 рік, а саме за період з 01.01.2015 року по 25.06.2015 року. Зазначену декларацію останнім було подано до Новодружеської міської ради лише 09.07.2015 року, чим порушено вимоги ч.І ст.12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Постановою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та на нього накладено адмінстягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає - 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції особою, яка притягнута до відповідальності - ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій він просить апеляційний суд скасувати постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.172-6 КУпАП у зв'язку з тим, що провадження в суді відбувалось без дотримання вимог закону про всебічність, повноту та об'єктивність дослідження всіх обставин справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на наступне.

Так, судом першої інстанції, на думку апелянта, не були виконанні вимоги процесуального закону що забезпечення своєчасного, всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин, передбачен статтями 247 і 280 КУпАП, зокрема: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається відповідальності; чи містить діяння склад корупційного правопорушення, передбаченого Законо; чи є особа винною в його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів даного правопорушення; чи закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП; чи не має інших обставин, що виключають провадження в справі. Також, судом першої інстанції, не було з'ясовано мотив, мету і характер вчиненого діяння.

Судом першої інстанції, як зазначається в апеляційній скарзі, не були враховані та застосовані положення ч.1, 2, 3 статті 7 КУпАП, якими ніхто не можу бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах компетенції, у точній відповідності з законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначає апелянт, протокол від 18.08.2015 року про вчинення адміністративн корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, було складено в.о. прокурора міста Лисичанська Богдановим О.О. тоді, коли за ч.1 п.1 ст.255 КУпАП протоколи і правопорушення передбаченого статтею 172-6 КУпАП мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (міліції).

Тобто, вважає апелянт, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складено не повноважною на те посадовою особою, що вже виключає законність провадження у справі та притягнення його до відповідальності.

Також, в апеляційні скарзі зазначається про несвоєчасність складання протоколу, оскільки він не складався протягом строків, які мають обчислюватися з моменту виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про нього. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не перевірив, коли саме стало відомо про вчинене ним адміністративного корупційного правопорушення та посилається на те, що в матеріалах справи міститься запит Головного управління МВС України у Луганській області УПЗСЕ т.в.о. начальника ОСОБА_5 за вих. № 2/3-1373 від 06 липня 2015 року до в.о. голови Новодружеської міської ради ОСОБА_6 про надання інформації, в пункті 3 якого запитувалося: «чи подавав при звільнені з посади голови Новодружеської міської ради ОСОБА_2 декларацію про майно, доходи, витраї і зобов 'язання фінансового характеру за період не охоплений раніше поданими деклараціями».

07 липня 2015 року за вих. № 397 виконавчий комітет Новодружеської міської ради надав відповідь на вищевказаний запит, в якому зазначив, що: «при звільнені з посади міського голови м.Новодружеська ОСОБА_2 декларацію про майно, доходи, витрати і зобов 'язання фінансового характеру за період не охоплений раніше поданими деклараціям не подавав».

15 липня 2015 року за вих.№423 виконавчим комітетом Новодружеської міської ради було надано відповідь на запит т.в.о. начальника ГУ МВС України у Луганській області УПЗСЕ ОСОБА_5 за ви 2/8-1536 від 14.07.2015 року, відповідно до якої 09.07.2015 року громадянином ОСОБА_7 до відділу кадрів Новодружеської міської ради було здано декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період неохоплений раніше поданими деклараціями за 2015 рік, копія якої додавалася до цієї відповіді. Тому, на думку апелянта, строки накладання адміністративного стягнення, встановлені частиною 3 статті 38 КУпАП, пропущені, оскільки даною частиною згаданої статті передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення. Таким чином, зазначається в апеляційній скарзі, фактично співробітником ГУ МВС України у Луганській області УПЗСЕ ОСОБА_5 начебто адміністративне корупційне правопорушення було виявлено 07 липня 2015 року, отримавши відповідь виконавчого комітету Новодружеської міської ради за внх. № 397 від 07.07.2015 року на його запит № 2/3-1373 від 06.07.2015 року, про те що ОСОБА_2 не було подано при звільнені декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період не охоплений раніше поданими деклараціями. Тому, на думку апелянта, співробітник ГУ МВС України у Луганській області УПЗСЕ ОСОБА_5, знав та не міг не знати про скоєне правопорушення та мав можливість, в строки та в межах своїх повноважень, передбачених ч.1 п.1 ст.255 КУпАП скласти протокол про адміністративне правопорушення та передати його до суду. Таким чином, апелянт вважає, що судом першої інстанції не були перевірені та взяті до увагі обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачені статтею 247 КУпАП.

Тому, на думку апелянта, відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження по цій справі повинно було бути закрито ще й за додаткових обставин, на підставі п.7 ст.247 КУпАП, оскільки чинне законодавство не передбачає будь яке поновлення, продовження чи зупинення перебігу строків накладання адміністративного стягнення.

До того ж, як зазначається в апеляційній скарзі, судом не були враховані положення частини 2 статті 257 КУпАП, якою передбачено, що протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складання надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупцінного правопорушення. З матеріалів справи та в самому протоколі про адміністративне корупційне правопорушення зазначено, що його було натравлено до суду першої інстанції 27.08.2015 року, тобто по збігу 9 днів з дня його складання.

Також апелянтом звертається увага на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив письмові показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які є протиречними, оскільки з цих пояснень чітко зазначено, що 18.08.2015 року біля магазнну «Мрія» в місті Новодружеську Луганської області відбулася розмова ОСОБА_2 із співробітниками міліції, які ознайомили його із протоколом про адміністративне корупційне правопорушення та який, зі слів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відмовився його підписати. Крім того, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 цього ж дня склали власноручно пояснення на ім'я саме т.в.о. начальника ГУ МВС України у Луганській області УПЗСЕ ОСОБА_5 Тому, на думку апелянта, показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не можуть бути належними допустимими доказами і підлягають виключенню із доказової бази взагалі.

Як вбачається із самого протоколу про адміністративне корупційне правопорушення, зазначає апелянт, він був складений 18.08.2015 року в.о. прокурора міста Лисичанська Богдановим О.О., знаходячись у прокуратурі міста Лисичанська за адресою: вул. Леніна,65, м.Лисичанськ, Луганської області, і за цим протоколом було порушено провадження по справі в суді.

Тому, вважає апелянт, стає не зрозумілим, з яким протоколом чи іншим документом його ознайомили співробітники міліції та, якщо досліджувати показання свідків з приводу того, що ОСОБА_2 відмовився від підпису в протоколі про ознайомлення з ним, то стає не зрозумілим, чому свідки надавали свої письмові пояснення саме співробітникам міліції, а не прокуророві.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, оскільки не враховано, що Апелянт, 25.06.2015 року був звільнений за власним бажанням із займаної посади міського голови міста Новодружеська, а тому, керуючись наявними у нього на день звільнення відомостями: необхідністю до 1-го квітня 2016 року подати декларацію про доходи в порядку, передбаченому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», а також відсутністю необхідних повних вихідних даних щодо отриманого доходу його особисто за останнім місцем роботи та доходів членів його сім'ї, не одразу після звільнення склав та подав декларацію про доходи, тому подав дану декларацію 09.07.2015 року, тобто по збігу 14-ти днів. При цьому апелянт вважає, що за своїм характером адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, може бути вчинене тільки умисно. Теж саме закріплено в абзаці четвертому ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», яким визначено, що корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону.

У відповідності до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

З урахуванням наведеного апелянт зазначає, що він не мав жодного наміру та умислу порушувати вимоги чинного законодавства України, не передбачав і не бажав настання шкідливих наслідків.

Також апелянт у своїй скарзі наголошує, що за ст.254 та ч.1 п.1 ст.255 КУпАП уповноваженими посадовими особами, які мають право складати протокол про адміністративне корупційне правопорушення, зокрема передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є органи внутрішніх справ - міліція, а не органи прокуратури, що має місце в даному випадку.

Заслухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі та наполягали на її задоволенні, вислухавши прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, вважав постанову суду законною і обґрунтованою та просив залишити судове рішення без змін, перевіривши матеріали справи та надані сторонами докази, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення вимог ст.ст.254,255 КУпАП щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не уповноваженою на те особою, апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за ч.1 ст.172-6 КУпАП, від 18 серпня 2015 року відносно ОСОБА_2, складено в.о.прокурора міста Лисичанська Луганської області Богдановим О.О.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішній справ. На цю обставину посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі.

Між тим, як зазначено у п.11 ч.1 ст.255 КУпАП, правом складання протоколу про правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-20 цього Кодексу наділено також прокурора. Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за ч.1 ст.172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_2 складено уповноваженою посадовою особою.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ч.3 ст.38 КУпАП та наявності підстав для закриття провадження у справі відповідно до п.7 ч.1 ст.247 цього Кодексу, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає їх також безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушення, передбаченого статтею 164-14 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

{Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2342-III від 05.04.2001, № 586-VI від 24.09.2008, № 1508-VI від 11.06.2009, № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3681-VI від 08.07.2011, № 4652-VI від 13.04.2012, № 198-VIII від 12.02.2015}

Як вбачається з матеріалів справи заходи щодо виявлення та припинення вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_2 здійснювались працівниками УПЗСЕ ГУ МВС України в Луганській області, які є спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції в контексті положень ч.5 ст.5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Після проведення вказаної перевірки в.о.прокурора міста Лисичанська Луганської області Богдановим О.О. 18 серпня 2015 року відносно ОСОБА_2 було складено протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, яке згідно протоколу мало місце 25.06.2015 року, а вже 13 жовтня 2015 року справу було розглянуто судом по суті. За таких обставин апеляційний суд вважає, що визначений частиною третьою статті 38 КУпАП термін накладення адміністративного стягнення а ні прокурором, а ні судом не порушено.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст.252 цього Кодексу зазначено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення, суд першої інстанції посилався на покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та досліджені у судовому зсіданні письмові докази, які у своїй сукупності свідчать про те, що рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Новодружеської міської ради від 18.06.2015 року було вирішено достроково припинити повноваження Новодружеського міського голови ОСОБА_2 з 25.06.2015 року за його особистою заявою, але в день припинення своїх повноважень, а саме 25.06.2015 року, ОСОБА_2 не подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період неохоплений раніше поданими деклараціями, як того вимагає положення ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». Як встановлено судом до відділу кадрів Новодружеської міської ради ОСОБА_2 подав зазначену декларацію лише 09.07.2015 року. Оскільки на момент припинення повноважень ОСОБА_2 перебував на посаді міського голови Новодружеської міської ради, а отже відповідно до п.п. «б» п.1 ч.1 ст.З Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом, на якого поширюється дія цього закону, та відповідно до ч.1 ст.1 зазначеного закону він являється суб'єктом декларування. Тому, на думку суду першої інстанції, це свідчить про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

З встановленими фактичними обставинами справи погоджується апеляційний суд та проти цього не заперечував сам апелянт ані в суді першої, ані апеляційної інстанції.

Між тим, з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, не може погодитися апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу другого ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», в редакції із змінами, внесеними згідно із законом №224-УІІ від 14.05.2013 року, суб'єкти декларування, які звільняються, або іншим чином припиняють свою діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб'єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, зобов'язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.

Аналіз зазначеної норми Закону свідчить про те, що законодавець не визначив чіткого терміну, у продовж якого суб'єкти декларування, які звільняються, або іншим чином припиняють свою діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, зобов'язані подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

При цьому ОСОБА_2, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, після свого звільнення 25.06.2015 року із займаної посади, подав зазначену декларацію до відділу кадрів Новодружеської міської ради 09 липня 2015 року, тобто протягом розумного терміну. Крім того, як свідчать матеріали справи, свої дії ОСОБА_2 вчинив до складання відносно нього прокурором 18 серпня 2015 року протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією.

Як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі, за своїм характером адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, може бути вчинене тільки умисно. Відповідно до абзацу четвертому ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Апеляційний суд вважає, що прокурором не надано належних доказів та у судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_2 мав умисел на невиконання вимог ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», яка зобов'язує суб'єктів декларування, які звільняються, або іншим чином припиняють свою діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Аналізуючи наявні у справі докази апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, необґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 виконав вимоги ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» у повному обсязі, що виключає його відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП, тобто суд першої інстанції при вирішенні справи та постановленні рішення неправильно застосував норму матеріального права.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова судді Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.294 та 247 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2015 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та на нього накладено адмінстягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає - 850 грн. - скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Луганської області В.В. Руденко