Рішення № 53339373, 04.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/9017/13-ц Головуючий у І інстанції Шовкопляс О. П.Провадження № 22-ц/780/5665/15 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 38 04.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Мережко М.В., Сержанюка А.С,

при секретарі Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2015 року за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчук Валерій Іванович про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулась з позовом до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчук Валерій Іванович про визнання заповіту недійсним.

Свій позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, який був батьком двох дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які є спадкоємцями після смерті свого батька. ОСОБА_6 залишив заповіт на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який був посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчуком В.І., зареєстровано за реєстром № 1647.

У визначений законом термін позивач звернулась до Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини її неповнолітньої доньки - ОСОБА_3

При зверненні позивачки до нотаріальної контори, нотаріус повідомила позивачку про те, що існує заповіт покійного ОСОБА_6. Згідно закону, як пояснив нотаріус, тільки після спливу 6 місяців позивачка могла ознайомитись зі змістом заповіту її колишнього чоловіка і батька неповнолітньої доньки.

По закінченню 6 місяців позивачка ознайомилась зі зміст ом заповіту ОСОБА_6 від 13 липня 2011 року, який був посвідчений Приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчуком Валерієм Івановичем, зареєстрованого в реєстрі за № 1647.

Позивач ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тими обставинами, що її батько ОСОБА_6 на момент складення заповіту перебував у хворобливому стані та вади руху, у зв'язку із хворобою, а також вона вважає, що підпис та рукописний текст у заповіті є підробленим та не належить її батькові. У зв'язку з цим позивачем були заявлені клопотання про проведення судово-почеркознавчої, які були задоволені судом.

В судовому засіданні ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8 позов підтримали та наполягали на його задоволенні. Позивач ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 в обґрунтування своїх позовних вимог пояснила, що ОСОБА_3 є дочкою померлого ОСОБА_6. При подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори вона дізналася, що батько залишив заповіт на її ім'я та ОСОБА_4. Вона не погоджується та піддає сумніву підпис та рукописний текст та вважає висновок експертизи правильним та повним. Крім того, вона посилається на те, що на момент складання заповіту батько хворів. Просить суд визнати заповіт недійсним.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат Коннова Ніна Іванівна в судовому засіданні позов не визнали та просили у задоволенні позову просить відмовити з підстав наведених в письмових пояснення та запереченнях наданих в судовому засіданні.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчук Валерій Іванович про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Не погоджуючись з висновком, наведеним у рішенні суду, апелянт подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове по суті позовних вимог.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено дійсні обставини по справі, натомість зроблені протилежні висновки та не застосовано законодавство, яке регламентує правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, а також заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про нотаріат" до нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів віднесено і посвідчення заповітів.

Відповідно до вимог ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

За змістом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 зі змінами, відповідно до пунктів 157, 158 якої визначено те, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Оскільки, заповідач станом на дату укладання заповіту перебував у хворобливому стані в приміщенні лікарні та не мав фізичної можливості власноручно підписати заповіт, нотаріус Корнійчук В.І. до написання оскаржуваного заповіту мав залучити не менше як два свідка. (т. 1, а.с. 125)

Натомість, дані дії не були вчинені.

Колегія суддів приходить до висновку, що при оформленні даного заповіту не були дотримані вимоги до форми заповіту.

Даний заповіт, відповідно до вимог ст. 1251 ЦК України, дійсно було посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу, на якого покладено обов'язки щодо вчинення нотаріальних дій, натомість з порушенням вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про проведення судово-почеркознавчої експертизи, для з'ясування питань щодо належності підпису та рукописного тексту у заповіті від 13 липня 2011 року. (т. 1, а.с. 112-114)

26 березня 2014 року заява була задоволена судом, а по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлені були ряд питань позивача, було враховано і прохання представника відповідача, щодо додаткових питань для експерта.

На виконання вимог ухвали від 26.03.2014 року про призначення та проведення почеркознавчої експертизи, до суду надійшов з Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України висновок судово-почеркознавчої експертизи за № 184/1 від 12 грудня 2014 року, з якого вбачається, що дослідженням підпису та рукописних записів від імені ОСОБА_6 було встановлено, наступне.

Вирішити питання, чи виконаний підпис від імені особи ОСОБА_6, який міститься в графі "Підпис" в заповіті від 13 липня 2011 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчуком Валерієм Івановичем, не уявляється можливим.

Рукописний текст від імені особи ОСОБА_6, який міститься в заповіті від 13 липня 2011 року виконано не ОСОБА_6, а іншою особою. (а.с. т. 1, а.с. 181-182)

Оцінивши висновок судово-почеркознавчої експертизи за № 184/1 від 12 грудня 2014 року, дослідивши його, колегія суддів приходить до висновку про те, що підпис в оскаржуваному заповіті було виконано не ОСОБА_6, а іншою особою.

Відповідно до положень ст.ст. 1233-1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно з нормами ст. 1247 ЦК України, загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251 - 1252 ЦК України. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини 4 ст. 207 ЦПК України.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, зміст самого правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про наявність причин визнання заповіту недійсним, передбачені ст.ст. 1257, 1247ЦК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також; достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, ОСОБА_2 було в повній мірі доведені ті обставини, на які вона посилається у своїй позовній заяві належними та допустимими доказами по справі, а тому як і позов так і апеляційна скарга підлягає повному задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки, колегією суддів позовні вимоги задовольняє у повному обсязі, тому вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, понесені судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 230,09 грн., затрат на проведення судової експертизи в розмірі 1475 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 200 грн. х 29 год. = 5800,00 грн., що разом становить 7505,09 грн.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчук Валерій Іванович про визнання заповіту недійсним задовольнити.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, що був посвідчений Приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчуком Валерієм Івановичем, від 13 липня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1647.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, судовий збір у розмірі 230 (двісті тридцять) грн. 09 коп., витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 1475 (одна тисяча чотириста сімдесят п'ять) грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 5800 (п'ять тисяч вісімсот) грн., що разом становить 7505 (сім тисяч п'ятсот п'ять) грн. 09 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: