Рішення № 53332793, 09.11.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7455/13-ц

(2/199/34/15)

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

09 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Карабань А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог - а.с. 157-159), відповідно до укладеного кредитного договору № 11246130000 від 02 листопада 2007 року відповідачка ОСОБА_1 в Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» отримала кредит у розмірі 38000 доларів США на строк до 02 листопада 2022 року. Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кошти в зазначеному розмірі. Умови погашення кредиту відповідачем не виконані. Станом на 11 серпня 2014 року заборгованість відповідача перед банком становить 514805,07 гривень, з яких:

-419024,99 грн. заборгованість по кредиту;

-95780,08 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором № 11246130000 між банківською установою та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №11246130000/2 від 02 листопада 2007 року, за яким ОСОБА_2 несе солідарну з ОСОБА_1 відповідальність за виконання останньою зобовязань за кредитним договором. 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСибанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «УкрСиббанк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами. ПАТ «Дельта Банк» просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вищезазначену заборгованість та понесені позивачем судові витрати.

Сторони, належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Позивач ПАТ «Дельта Банк» надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути за відсутності свого представника. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомили. За ухвалою суду розгляд справи проведений за відсутності сторін в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем до позову додана копія договору про надання споживчого кредиту № 11246130000 (а.с. 6-16), укладеного 02 листопада 2007 року між відповідачкою ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», за яким банк зобовязується надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 38000,00 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтентних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Строк повернення кредиту - не пізніше 02 листопада 2022 року. За користування кредитними коштами позичальник сплачує проценти в розмірі 12,4 % річних.

Відповідачкою ОСОБА_1 не оспорений той факт, що зазначений кредитний договір підписаний особисто нею.

Фактичне отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджене копією заяви на видачу готівки (а.с. 30), за якою ОСОБА_1 02 листопада 2007 року отримала в касі банку 38000 доларів США.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як зазначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до умов договору (п. 1.2.2) ОСОБА_1 зобовязалася повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 466 доларів США в день сплати ануїтетних платежів. Днем сплати ануїтетного платежу є 02 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобовязаний сплатити ануїтетний платіж.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 25), станом на 14 травня 2013 року ОСОБА_1 мала прострочену заборгованість з тілом кредиту у розмірі 2467,28 доларів США та прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 5586,48 доларів США.

Розрахунок заборгованості позивачем здійснений арифметично правильно.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1, як позичальник за кредитним договором, в порушення вимог ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 ЦК України прострочила виконання грошового зобовязання в частині повернення позикодавцеві чергової частини позики у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач стверджує, що наслідком прострочення сплати позичальником чергової частини кредиту більш ніж на один місяць є виникнення у позивача права вимагати дострокового повернення тієї частини кредиту, строк повернення якої не минув.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 25), розмір поточної заборгованості за кредитом на 14 травня 2013 року становив 31119,89 доларів США, а розмір поточної заборгованості за відсотками 148,53 доларів США.

Суд враховує, що укладеним сторонами кредитним договором (п. 5.2) передбачено, що у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником грошових зобовязань перед банком, передбачених цим договором … банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів.

Наведені положення договору кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зазначена норма міститься у параграфі 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

За ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлене цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Оскільки укладений між сторонами кредитний договір є договором про надання споживчого кредиту, положення ч. 2 ст. 1054 ЦК України підлягають застосуванню з урахуванням вимог п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», за яким, якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Оскільки відповідачка ОСОБА_1 затримала сплату чергової частини кредиту більш ніж на один календарний місяць, у банківської установи на підставі п. 6.1.2 кредитного договору, ч. 2 ст. 1054 ЦК України з урахуванням вимог п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» виникло право вимагати від відповідачки дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася у розмірі 31119,89 доларів США та відсотків у розмірі 148,53 доларів США.

Позивачем до позову додана копія датованої 29 березня 2013 року вимоги на адресу ОСОБА_1 (а.с. 26) та ОСОБА_2, за якою банк вимагав від останніх протягом строку, встановленого законодавством, погасити прострочену заборгованість з попередженням про визнання терміну повернення кредиту таким, що настав у разі її не погашення.

Зазначена вимога спрямована на адресу відповідачів рекомендованим відправленням 04 квітня 2013 року, що підтверджується копією реєстру рекомендованих відправлень (а.с. 28-29).

За ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Виконання зобовязань за кредитним договором було забезпечене укладенням Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» 02 листопада 2007 року договору поруки з ОСОБА_2 (а.с. 17-18).

За вказаним договором поруки, відповідач ОСОБА_2 поручився перед Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» за виконання ОСОБА_1 своїх зобовязань за вищевказаним кредитним договором.

За ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, співвідповідач ОСОБА_2, як поручитель ОСОБА_1, згідно ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України відповідає перед банківською установою у тому ж обсязі, що і останній, включаючи сплату основного боргу та процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачі згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобовязання, і у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України зобовязані сплати суму боргу.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами (31-21, 150). Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийнявши їх і сплатити загальну купівельну ціну. За п. 2.3 договору купівлі-продажу, права вимоги переходять від продавця до покупця та обовязки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. До складу цих вимог було включене і право вимоги виконання ОСОБА_1 зобовязання за кредитним договором № 11246130000 від 02 листопада 2007 року (а.с. 33, 151).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобовязанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Внаслідок укладення зазначеного договору купівлі-продажу, ПАТ «Дельта Банк» став стороною новим кредитором, як за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, так і за договорами, які були укладені задля його забезпечення.

За наведених обставин позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом, відсотками підлягають задоволенню.

Заборгованість відповідачів на час розгляду справи в суді за розрахунком заборгованості (а.с. 160), яка підлягає стягненню з них на користь позивача становить еквівалент:

-33238,13 доларів США заборгованість по тілу кредиту;

-7597,52 долари США заборгованість по відсотках за користування кредитом;

що загалом складає еквівалент 40835,65 доларів США.

Пленум Верховного Суду України у п. 14 своєї постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. У звязку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Оскільки позика надавалася у доларах США, заборгованість, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, підлягає стягненню у грошовій одиниці України гривні з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно службового розпорядження Національного Банку України, офіційний курс гривні до долару США станом на час ухвалення судового рішення становить 2264,8966 гривень за 100 доларів США.

За наведених обставин, заборгованість відповідачів перед позивачем дорівнює 924885,25 грн. (40835,65 х 22,648966), з яких позивач просить стягнути 514805,07 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

До розподілу між сторонами підлягають понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3143,02 грн. (а.с. 5). Зазначені судові витрати згідно вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Крім цього, з відповідачів до Доходу держави підлягає стягненню недоплачений позивачем судовий збір у розмірі 297,98 грн. (3441 3143,02).

При цьому суд враховує розяснення, викладені у п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», за якими солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, з кожного з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1571,51 грн. (3143,02 / 2), а також до доходу держави судовий збір у розмірі по 148,99 грн. (297,98 / 2).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 224 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 514805 (пятсот чотирнадцять тисяч вісімсот пять) гривень 07 (сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1571 (одній тисячі пятсот сімдесят одній) гривні 51 (пятдесят одній) копійці з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до доходу держави судовий збір у розмірі по 148 (сто сорок вісім) гривень 99 (девяносто девять) копійок з кожного.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідач, який не зявився у судове засідання, може подати до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий :