Рішення № 53332067, 10.11.2015, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2166/15-ц

2/683/920/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Бондарчук Л.А.

секретаря Борикіної Л.В.

з участю: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і просить стягнути з останніх солідарно 3500 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 29 березня 2015 року він придбав у ОСОБА_3 за 3500 грн. металевий вагончик. В подальшому йому стало відомо, що куплений у ОСОБА_3 металевий вагончик належить ОСОБА_2, а ОСОБА_3 заволодів ним шляхом обману, за що був засуджений за ч.1 ст.190 КК України.

Оскільки він є добросовісним набувачем, тому відповідачі повинні відшкодувати йому вартість купленого ним вагончика та моральну шкоду, яку він зазнав через втрату вагончика та грошових коштів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив проти позовних вимог, які заявлені позивачем до нього, та просить в цій частині в позові відмовити, посилаючись на те, що він не заподіював позивачу ні матеріальної, ні моральної шкоди, а сам є потерпілим внаслідок злочинних дій ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з»явився, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 29 березня 2015 року ОСОБА_3 шляхом обману ОСОБА_2 на території колишнього ринку «Космос» по вул. Софійській,1 в м. Старокостянтинів Хмельницької області заволодів належним останньому металевим вагончиком з профільної сталі. У той же день

ОСОБА_3, видавши металевий вагончик за власне майно, продав його ОСОБА_1, за що останній сплатив йому 3500 грн.

Ці обставини встановлені вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 серпня 2015 року, який набрав законної сили, згідно якого ОСОБА_3 визнано винуватим за ч.1 ст.190 КК України та призначено покарання у виді 180 годин громадських робіт.

Відповідно до положень ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов»язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд вважає встановленими обставини, що ОСОБА_3 без будь-яких правових підстав продав для ОСОБА_1 металевий вагончик, який йому не належав, а власником якого був ОСОБА_2

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов»язаний повернути потерпілому набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов»язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд вважає, що ОСОБА_3 безпідставно набув 3500 грн. за рахунок ОСОБА_1, а тому ці кошти підлягають примусовому стягненню з нього на користь ОСОБА_1

ОСОБА_2, який є власником металевого вагончика, що вибув з його володіння внаслідок шахрайських дій ОСОБА_3, не несе відповідальності за дії останнього, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування 3500 грн. є безпідставними й задоволенню не підлягають.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач належним чином не обґрунтував в чому саме полягає завдана йому відповідачами моральна шкода та не надав жодних доказів на підтвердження факту її заподіяння. Його посилання на втрату належного йому майна металевого вагончика та грошей, які він сплатив за нього, не є достатнім для відшкодування моральної шкоди, враховуючи, що металевий вагончик позивачу не належить, а його право на повернення грошових коштів відновлено шляхом їх стягнення з ОСОБА_3

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

При розподілі судових витрат суд виходить з положень ст.88 ЦПК України, згідно якої якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про

судовий збір», тому судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1212 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3500 грн. матеріальної шкоди.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :