Ухвала суду № 53331045, 02.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/1937/14 Головуючий у 1 інстанції: Сенечин В.М.

Провадження № 22-ц/783/4416/15 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.

Категорія: 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2-

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну за апеляційною скаргою Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати - задоволено частково.

Стягнено із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату у розмірі 16 655 грн. 69 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення оскаржило Самбірське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства,.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність рішення суду. Вказує, що попри збитковість підприємства, середньомісячна заробітна плата, яка нараховувалася позивачу протягом 2010-2014 року була значно вищою за розмір мінімальної заробітної плати у відповідний період. Отже відповідач належним чином виконував свої обов'язки щодо оплати праці позивача, однак судом першої інстанції під час ухвалення рішення не враховано цієї обставини. Також апелянт зазначає, що первинна профспілкова організація Самбірського ВУВКГ не здійснила процедуру легалізації та не провела відповідну реєстрацію як юридична особа, про що свідчить відсутність інформації про неї у ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак при ухваленні рішення суд зазначив, що дана профспілкова організація є легалізованою. Таким чином, на Самбірському ВУВКГ протягом періоду за який позивач вимагає проведення нарахування заробітної плати, не здійснювала законну діяльність жодна первинна профспілкова організація.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно з ч. 3 ст. 96 КЗпП України формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Частиною 2 ст. 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно із ч. 4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 працює на посаді машиніста екскаватора Самбірського ВУВКГ.

15 квітня 2010 року на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ був укладений за участю керівника ВУВКГ та погоджений головою профкому даного підприємства колективний договір на 2010-2012 роки.

30 жовтня 2012 року між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднаннями роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області укладена територіальна угода на 2012-2014 роки.

Даними угодами визначені умови оплати праці працівників Самбірського ВУВКГ і працівників підприємств житлово-комунального господарства області та встановлені відповідні коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки. Змін до колективного договору в 2010-2012 роках не вносилось.

Відповідач з листопада 2012 року при визначенні місячного посадового окладу робітника першого розряду проводив оплату заробітної плати позивачу без донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнтів, визначених територіальною угодою на 2012-2014 роки.

Вказані обставини підтверджуються копіями колективного договору Самбірського ВУВКГ на 2012-2014 р.р., територіальної угоди на 2012-2014 р.р., довідками відповідача про заробітну плату позивача на займаній посаді, копіями листів територіальної інспекції з питань праці у Львівській області № 02-1131/07, 02-3205.

Доводи представників відповідача про неправомочність профспілкової організації Самбірського ВУВКГ через її нелегалізованість є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Так із копії листів Головного управління юстиції у Львівській області від 12 березня 2015 року та Самбірського міського управління юстиції від 28 квітня 2000 року вбачається, що дана профспілка зареєстрована в установленому Законом порядку 26 квітня 2000 року.

Посилання відповідача на збитковість фінансово-господарської діяльності підприємства з 2009-2014 роки, як підставу для відмови у позові, вірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки розмір заробітної плати в залежності від господарської діяльності Самбірського ВУВКГ враховувався при розробці та затвердженні колективного договору і встановленні умов оплати праці власником за погодженням з профспілковою організацією і жодних змін стосовно оплати праці в колективний договір не вносилось. Мораторій на підняття тарифів на житлово-комунальні послуги та збільшення виробничо-господарських витрат Самбірського ВУВКГ не є підставою невиконання вимог Закону щодо умов оплати праці визначених колективним договором та територіальною угодою.

Таким чином, відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 30 грудня 2013 року, профспілкову організацію Самбірського ВУВКГ було позбавлено права на захист інтересів членів профспілки, то розрахунок заборгованості невиплаченої заробітної плати повинен обчислюватись за період з листопада 2012 року по грудень 2013 року включно.

З урахуванням усіх обставин справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з відповідача, згідно умов оплати праці, визначених територіальною угодою за період з листопада 2012 року по грудень 2013 року, слід стягнути 16655 грн. 69 коп. невиплаченої заробітної плати виходячи з наступного розрахунку:

- у період з листопада 2012 року по грудень 2013 року включно на основі територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області на 2012-2014 роки, зареєстрованої в Міністерстві соціальної політики України 30 жовтня 2012 року за № 30.

Місячна тарифна ставка робітника I розряду = мін. з/плата * 1,2 * Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт) * X (міжрозрядний тарифний коефіцієнт по підгалузях житлового господарства) (Додатки № 1-2 до Територіальної угоди);

Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт)= 1,3 (експлуатація устаткування систем водопостачання та водовідведення-Додаток № 1 до тарифної частини Територіальної угоди);

X (міжрозрядний тарифний коефіцієнт по підгалузях житлового господарства)= 1,8 (фахівець VI розряду-Додаток № 2 до тарифної частини Територіальної угоди).

Погодинна тарифна ставка ОСОБА_2 = місячна тарифна ставка робітника І розряду / 167 днів.

167 днів- місячна норма годин середня (2004:12).

Погодинна тарифна ставка ОСОБА_2 = мінімальна зарплата * 1,2 * 1,3 * 1,8 / 167.

ПеріодНарахованоВідпрацьовано годинЗгідно умов ТУНедоплачено:листопад 2012 року2064,48(11,73 год.)1763139,34(17,83 год.)1073,6грудень 2012 року 211,14(11,73 год.) 18343,08 (19,06 год.) 131,94 січень 2013 року 1878,4+93,92(11,74 год.) 160+8 3380,16(20,12 год.) 1407,84 лютий 2013 року 1972,32+93,92(11,74 год.) 168+8 3541,12(20,12 год.)1474,88 березень 2013 року 1866,66(11,74 год.) 1593199,08(20,12 год.) 1332,42квітень 2013 року 2148,42+93,92(11,74 год.) 183+8 3842,92(20,12 год.) 1600,58 травень 2013 року1772,74+187,84(11,74 год.) 151+16 3360,04(20,12 год.)1399,46 червень 2013 року 1722,74 (11,4 год.) 1513038,12(20,12 год.)1315,38 липень 2013 року 2160,18(11,74 год.) 1843702,08(20,12 год.)1541,90 серпень 2013 року 2079,74+119,16(11,73 год.)177,2+10,15 3769,48(20,12 год.) 1570,58вересень 2013 року1972,32(11,74 год.) 1683380,16(20,12 год.) 1407,84 жовтень 2013 року 187,84(11,74 год.) 16321,92(20,12 год.) 134,08 листопад 2013 року 1033,12(11,74 год.)881770,56(20,12 год.)737,44грудень 2013 року 2054,5(11,74 год.) 175 3582,25(20,47год.) 1527,75Разом: 16 655,69 гривень.

Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Колегія суддів погоджується з висновками міськрайонного суду, оскільки суд ухвалив правильне по суті й справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Будь - яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, порушень норм процесуального права, неправильного застосування чи порушень норм матеріального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства відхилити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.