Рішення № 53330361, 22.10.2015, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4392/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування,

встановив:

Моторно (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 20685,05 грн. в рахунок відшкодування витрат, повязаних зі сплатою страхового відшкодування, 755 грн. витрат понесених на встановлення розміру збитків та збору документів у справі, 243,60 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на правову допомогу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28.03.2011 року з вини відповідача, який керував автомобілем УАЗ, номерний знак НОМЕР_1, була скоєна ДТП, в результаті якої був пошкоджений автомобіль марки «Хюндай», номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2 Вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Залізничного районного суду м.Львова від 19.04.2011 року. Розмір завданих власнику автомобіля «Хюндай» збитків становить 20685,05 грн., які особисто винуватцем ДТП не відшкодовані. На час ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до позивача із заявою. На підставі п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 20685,05 грн., а тому згідно ст.1191 ЦК України і п.38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» отримало право зворотної вимоги на таку суму до відповідача.

Суд ухвалив справу розглядати без участі представника позивача, який подав заяву, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі,просить розглядати справу за його відсутності, що відповідає вимогам ст.158 ЦПК України.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, натомість подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зокрема просить розглядати справу за його відсутності (а.с. 25-26), що суд вважає за можливе, оскільки матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.03.2011 року о 14.30 год. на вул.Антоновича у м.Львові сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль УАЗ, номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай», номерний знак НОМЕР_2, після чого здійснив зіткнення ще з одним автомобілем ВАЗ, номерний знак НОМЕР_3, вказані транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 19.04.2011 року (а.с.2) ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до звіту про оцінку №224/11 від 13.05.2011 року, виконаного субєктом оціночної діяльності СПДФО ОСОБА_3, вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Хюндай», номерний знак НОМЕР_2, становить 20685,05 грн. (а.с.5-6).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Хюндай» ОСОБА_2 була застрахована згідно полісу №АА/1190310, термін дії якого з 20.02.2011 року до 19.02.2012 року (а.с.4), натомість встановлено, що власник автомобіля УАЗ на момент ДТП не застрахував свою цивільно-правову відповідальність відповідно до положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно підпункту «а» п.41.1. ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За заявою ОСОБА_2 (а.с. 3) МТСБУ на підставі підпункту «а» п.41.1. ст.41 цього Закону здійснило виплату відшкодування у розмірі 20685,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2753 від 25.06.2011 року та №3678 від 25.08.2011 року (а.с.8).

Звертаючись до суду з позовом, МТСБУ зазначало, що у зв'язку зі сплатою страхового відшкодування потерпілому у нього виникло право регресної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду та не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а відповідачем в добровільному порядку не компенсовано витрати МТСБУ.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п.п.38.2.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Між тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справивбачається, що автомобіль УАЗ, номерний знак НОМЕР_1, належав на час ДТП Державному підприємству «Львівське будівельно-монтажне управління» (а.с.27), а ОСОБА_1 станом на 28.03.2010 року перебував у трудових відносинах з цим підприємством, працював водієм, про що свідчить запис в його трудовій книжці (а.с.28) і постанова про притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП (а.с.2).

Отже, аналіз наведених доказів дає підстави для висновку, що відповідач керував належним на праві власностіДержавному підприємству «Львівське будівельно-монтажне управління» автомобілем УАЗ у звязку з виконанням трудових обовязків. Вказані обставини не спростовані позивачем.

Саме власник транспортного засобу відшкодовує шкоду завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відтак ОСОБА_1 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим, оскільки керував транспортним засобом у звязку з виконанням своїх трудових (службових) обовязків і може бути притягнутий до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст.1191 ЦК України, що, окрім іншого, відповідає розясненням, даним в п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого судуУкраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що МТСБУ пред'явлено позов до неналежного відповідача, оскільки за встановлених судом обставин справи шкода підлягає відшкодуванню в порядку ст.1172 ЦК України, згідно якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відтак позовні вимоги до ОСОБА_1 є безпідставними, не грунтуються на законі і до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 38, 41 Закону України«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,суд

вирішив:

В позові Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.