Рішення № 53328256, 10.11.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/5955/15-ц

Провадження № 2/303/3214/15

ряд. стат. звітн. 26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2015 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого Котубей І.І.,

при секретарі Панас М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 23.11.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKH0GK00001711, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 17 827,00 доларів США на термін до 20.11.2026 року. Позивач свої зобовязання за даним договором виконав повністю, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач порушив умови договору, свої зобовязання щодо повернення коштів повністю не виконав, у звязку з чим станом на 19.06.2015 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 47 414,98 доларів США.

В забезпечення виконання зобовязань за договором № MKH0GK00001711 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, останньому надсилалися вимоги щодо виконання зобовязань, однак вони були залишені без задоволення.

В звязку з цим позивач просить стягнути з відповідачів вищевказану суму боргу за кредитним договором в солідарному порядку.

В судове засідання представник позивача не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася повторно, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення їй поштових відправлень, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_2 подав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив частково відмовити в задоволенні позовних вимог до нього. Дані заперечення обґрунтовує тим, що вимоги позивача до ОСОБА_2 є незаконними, необґрунтованими, безпідставними і такими, що ґрунтується на припущеннях, оскільки договір поруки є припиненим внаслідок закінчення присікальних (преклюзивних) строків. В звязку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору банк предявив до неї вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, і цим самим змінив строк виконання основного зобовязання. Позивач міг предявити позов до поручителя протягом шести місяців з дня порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового погашення кредиту. Жодної вимоги у визначений законом строк позивач до поручителя не предявляв, а тому зобовязання за договором поруки припинилися.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 15.02.2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_1 звернуто стягнення на належну їй квартиру предмет іпотеки. На виконання цього рішення предмет іпотеки було реалізовано, а грошові кошти, отримані від його продажу, сплачені в рахунок дострокового погашення боргу за кредитом. Оскільки позивач просить стягнути з відповідачів суму боргу, до якого включено пеню в розмірі 17503,01 долари США, просить застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, який становить один рік.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 до початку розгляду справи подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та без участі відповідача ОСОБА_2 за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 23.11.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKH0GK00001711, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 17 827,00 долари США на термін до 20.11.2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Свої зобовязання за даним договором позивач виконав повністю, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач ОСОБА_1 зобовязання за кредитним договором належним чином не виконувала, в звязку з чим у неї перед банком виникла заборгованість.

Згідно доданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 19.06.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 47414,98 доларів США, яка складається з 14614,09 доларів США заборгованість за кредитом, 12994,60 долари США заборгованість по процентам за користування кредитом, 2303,28 долари США заборгованість по комісії за користування кредитом, 17503,01 долари США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Пунктом 2.3.3 Кредитного договору передбачено, що в разі порушення Позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного Договору банк, на власний розсуд, має право зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України щодо зобовязань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату Позичальник зобовязується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобовязання за договором.

В забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 27.11.2006 року було укладено договір поруки, згідно якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник.

Відповідно до п.12 Порука за цим договором припиняється після закінчення трьох років з дня настання терміну повного погашення кредиту за Кредитним договором.

В порушення норм ст.252 Цивільного Кодексу України сторони пунктом 11 зазначеного вище Договору поруки погодили, що договір діє до повного виконання зобовязань за Кредитним договором.

Постановою Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1077цс15 зазначено, що згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобовязання не пред'явить вимоги до поручителя. Предявивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання її міг предявити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Пунктом 24 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року за № 5 Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Предявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і предявлення до нього позову.

При ньому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка мас неминуче настати.

Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобовязання поруки (преклюзивність строку), і право Кредитодавця, і обовязок Поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, Кредитодавець вчиняти не може.

За своєю природою закінчення присікального (преклюзивного строку припиняє існування самого права, оскільки присікальні (преклюзивні) строки, за загальним правилом, не можуть бути продовженими, перерваними, зупиненими чи поновленими.

Згідно Розрахунку заборгованості за кредитним правочином, який фінансова установа додала до свого позову, ОСОБА_1 повністю припинила виконувати свої зобовязання за угодою кредитування влітку 2009 року.

15 лютого 2012 року Апеляційний суд Закарпатської області ухвалив рішення у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1Ю, про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно якого вирішив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № MKH0GK00001711 від 23.11.2006 року в розмірі 158266 (сто пятдесят вісім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 57 коп. звернути стягнення на передану в іпотеку належну ОСОБА_4 квартиру загальною площею 30,10 кв. м., житловою площею 14,90 кв. м.. яка розташована в АДРЕСА_1.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що банк двічі 19.02.2009 року за № 498/02 та 25.10.2010 року за № 5584 надсилав відповідачу письмові претензії, в яких зазначав, що у неї є заборгованість за кредитним договором і у разі непогашення цієї заборгованості банк буде змушений звернути стягнення на заставлену квартиру.

Обидві претензії банку відповідач отримала, проте ніяких заходів на погашення заборгованості не вжила. Після нього банк 04.04.2011 року звернувся в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В подальшому предмет іпотеки був реалізований шляхом, визначеним резолютивною частиною зазначеного вище судового рішення, тобто за Договором купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2014 року за реєстровим № 3182, а грошові кошти, отримані від купівлі-продажу цього обєкту нерухомого майна, сплачені до каси фінансової установи в рахунок дострокового погашення повної заборгованості за кредитним договором від 23 листопада 2006 року за № MKH0GK00001711.

У постанові від 24 вересня 2014 року за № 40821978 Верховний Суд України у цивільній справі № 6-106цс14 зазначив, що у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за основним договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. У силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, настання строку виконання зобовязання в повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не предявить вимоги до поручителя.

До аналогічних правових висновків щодо припинення поруки Верховний Суд України дійшов також у Постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6- 155цс13, у Постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-170цс14, у Постанові від 26 листопада 2014 року у № 6-75цс14, у Постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14.

ЗАТ КБ «ПриваБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») відповідно до положень частини другої статті 1050 Цивільного Кодексу України та пункту п.п.а) п.2.3.3. Кредитного договору, звернувшись до суду з відповідним позовом від 04 квітня 2011 року про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рахунок дострокового погашення повної заборгованості за кредитним правочином, однозначно скористався правом на повернення кредиту достроково, чим безумовно змінив дату виконання основного зобовязання.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що порука ОСОБА_2 за зобовязаннями позичальника ОСОБА_1 є припиненою, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором на підставі договору поруки до задоволення не підлягають.

Також суд вважає, що не може бути задоволеною вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом з відповідача ОСОБА_1 з наступних підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Як на доказ розміру заборгованості позивач посилається на відповідний розрахунок, згідно якого станом на 19.06.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 47414,98 доларів США, яка складається з 14614,09 доларів США заборгованість за кредитом, 12994,60 долари США заборгованість по процентам за користування кредитом, 2303,28 долари США заборгованість по комісії за користування кредитом, 17503,01 долари США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Разом з тим, як встановлено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області і не потребує доказуванню, станом на 05.01.2011 року заборгованість за кредитом (основний борг) становила 14133,94 долари США, заборгованість за простроченим кредитом 458,72 долари США, заборгованість по процентам в сумі 52,81 долар США, заборгованість по комісії в сумі 713,28 доларів США, пеня в сумі 476,55 доларів США. Загальний розмір боргу складав 19878,49 доларів США, що згідно курсу НБУ на той час становило 158266,57 грн.

В рахунок погашення вказаної суми боргу цим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 30,10 кв. м., житловою площею 14,90 кв. м.

На виконання судового рішення банком було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири від 20.12.2014 року, відповідно до якого предмет іпотеки реалізовано за 79042,60 грн.

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором мав бути зменшений на суму, яку банк отримав внаслідок реалізації предмету іпотеки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, в ньому не відображено погашення боргу внаслідок реалізації предмета іпотеки, сума боргу вказана без врахування його часткового погашення.

Крім того, в поданому розрахунку зазначено, що розмір заборгованості по пені становить 24565,54 долари США (колонка № 13 «заг.заборг.з пені»), а у складових загальної суми боргу, що вказані у цьому ж розрахунку, розмір пені зазначено як 17503,01 доларів США. Звідки взято цю суму, нічим не обґрунтовано.

За таких обставин даний розрахунок не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки відображена в ньому інформація щодо стану заборгованості не відповідає дійсним обставинам.

Яких-небудь інших доказів щодо суми боргу за кредитом позивач не надавав, просив розглядати справу без його участі.

Крім того, суд враховує, що згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналіз положень ч.2 ст.258, ч.1 ст.266 даного Кодексу дає всі підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12-ма місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідачів пеню в розмірі 17503,01 долари США, яка нарахована не за останні 12 місяців, а з 11 жовтня 2007 року по 19 червня 2015 року.

Будь-яких інших розрахунків пені позивачем не надано. Провести розрахунок пені самостійно з врахуванням строку позовної давності суд позбавлений можливості, оскільки поданий позивачем розрахунок боргу не відповідає дійсності і не може бути прийнятий до уваги судом. Яка саме сума боргу існує після продажу предмету іпотеки, позивачем не вказано, відповідно невідомо, з якої суми слід нараховувати пеню.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки судом встановлено факт спливу позовної давності за вимогами про стягнення пені, про застосування такого строку заявлено відповідачем, такі вимоги не підлягають до задоволення.

З врахуванням вищевикладено суд вважає, що позовні вимоги не підлягаю до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 266, 267, 526, 1050 ЦК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати у справі віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду ОСОБА_5