Рішення № 5332810, 12.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/33712.08.09

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Студія Олени Петрової „Сприяння просуванню”

про стягнення 7 781,01 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача Зубченко Н.Ю. - предст. за довір. б/н від 01.12.2008р.;

від відповідача не з'явились;

Рішення суду прийнято 12.08.2009р. у звязку з тим, що в судовому засіданні 03.08.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 12.08.2009р.

В судовому засіданні 12.08.2009р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Студія Олени Петрової „Сприяння просуванню” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання послуг з отримання в оренду нерухомого майна №2 від 26.02.2009р. у розмірі 7 781,01 грн. (з них: 5 000,00 грн. основний борг, 223,56 грн. - пеня, 27,95 грн. - 3% річних, 115,00 грн. - інфляційні нарахування, 2 000,00 грн. - витрати на правову допомогу) та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач не сплатив в повному обсязі вартість наданих йому позивачем послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2009р. порушено провадження у справі № 35/337, розгляд справи призначений на 15.07.2009р.

22.06.2009р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову.

В судовому засіданні 15.07.2009р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/337 від 17.06.2009р. та заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 388,42 грн. (з яких: 4 307,50 грн. основний борг, 382,20 грн. - пеня, 44,61 грн. - 3% річних, 120,61 грн. - інфляційні нарахування, 2 000,00 грн. - витрати на правову допомогу, 312,50 грн. - витрати на оплату інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 102,00 грн. - витрати на оплату державного мита, 119,00 грн. - витрати на оплату витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Окрім того, представник позивача підтримав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні відповідачу.

Розглянувши вищевказане клопотання, суд вирішив відмовити позивачу в задоволенні останнього, як безпідставного та необґрунтованого, оскільки позивачем не було надано належного обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідач в судове засідання 15.07.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/337 від 17.06.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.08.2009р.

30.07.2009р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

В судовому засіданні 03.08.2009р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду №35/337 від 15.07.2009р., а також заперечував проти клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідач в судове засідання 15.07.2009р. не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/337 від 17.06.2009р. та ухвали №35/337 від 15.07.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

Суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, як необґрунтованого та безпідставного.

В судовому засіданні 03.08.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 12.08.2009р.

12.08.2009р. до початку судового засідання через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог попередніх ухвал суду та письмових пояснень по справі, в яких він не заперечував факту прострочення виконання договірних зобовязань, однак при цьому зазначив про часткову сплату заборгованості, з урахуванням якої станом на 31.07.2009р. сума боргу складає 4000,00 грн.

В судовому засіданні 12.08.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення їх розміру, та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання 12.08.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судові засідання 15.07.2009р., 03.08.2009р. та 12.08.2009р. ані відповідач, ані його представники не зявились.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2009 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Студія Олени Петрової „Сприяння просуванню” (далі відповідач, Замовник) було укладено Договір №2 про надання послуг з отримання в оренду нерухомого майна (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1, п.2.2) Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати реальні дії, пов'язані з пошуком та знаходженням об'єкта нерухомого майна для його оренди Замовником. Обєктом Договору є квартира АДРЕСА_1, площею 77,4 кв. м., вартість оренди якої становить 10085,00 грн. на місяць.;

Згідно з п.6.1, п.6.2 Договору вартість послуг (гонорар Виконавця) наданих Виконавцем Замовнику становить 50 відсотків від суми місячної орендної плати Об'єкту, що визначається умовами Договору, і складає 5 042,50 грн. Гонорар Виконавця сплачується йому Замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що в порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач не сплатив в повному обсязі вартість наданих йому позивачем послуг, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5000,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити решту заборгованості (претензія від 03.04.2009р., лист від 16.04.2009р.), але звернення позивача були залишені відповідачем без належного реагування, заборгованість погашена не була. При цьому, в листі вих.№10 від 07.04.2009р. відповідач повідомив позивача про відсутність відповідного документу, який би підтверджував виконання робіт за спірним Договором та слугував би передумовою здійснення оплати їх вартості.

На підтвердження виконання своїх договірних зобовязань за Договором позивач надав суду копію Акту прийому-передачі виконаних робіт від 02.03.2009р. на суму 5042,50 грн., який було складено, підписано та скріплено печатками як позивачем, так і відповідачем.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 4307,50 грн. Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити існуючу заборгованість, позивач, окрім вимог про стягнення з відповідача основного боргу, просив суд стягнути з відповідача пеню, збитки від інфляції та 3% річних.

Відповідач в письмових поясненнях, наданих суду, не заперечував порушення ним строків здійснення розрахунків за виконані позивачем послуги і зазначав про часткову сплату заборгованості, яка за підрахунками відповідача станом на дату розгляду справи в судовому засіданні становить 4000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобовязання в частині повноти та своєчасності оплати наданих позивачем послуг, що призвело до виникнення заборгованості.

За розрахунками позивача, залишок несплаченого відповідачем боргу становить 4307,50 грн. Однак матеріалами справи (банківські виписки по особовому рахунку) підтверджено, що відповідачем було сплачено на користь позивача 1042,50 грн.

Отже, станом на дату прийняття судом рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 4000,00 грн., у звязку з чим в частині вимог про стягнення 307,50 грн. провадження у справі має бути припинено за відсутності предмету спору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані положеннями Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

В ст. 1 названого Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи було підтверджено прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача пеня у загальному розмірі 382,20 грн., збитки від інфляції у сумі 120,61 грн. та 3% річних у розмірі 44,61 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання своїх договірних зобовязань.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з отримання в оренду нерухомого майна №2 від 26.02.2009р. у розмірі 4547,42 грн. (з них: 4 000,00 грн. основний борг, 382,20 грн. - пеня, 44,61 грн. - 3% річних, 120,61 грн. - інфляційні нарахування). В частині вимог про стягнення 307,50 грн. основного боргу провадження у справі має бути припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат на правову допомогу, 119,00 грн. витрат на оплату витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Зважаючи на те, що позивач звернувся за наданням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на виконання вимог суду, витрати понесені ним у розмірі 119,00 грн. (довідки про вартість) є такими, що повязані з розглядом справи, а отже повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача.

Відносно вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., суд вважає за необхідне відзначити, що згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. При цьому, поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Беручи до уваги, що юридичні послуги надавались позивачеві особою, яка не є адвокатом, доказів на підтвердження протилежного суду надано не було, дані витрати відшкодуванню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 626, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 44, 48, 49, 66, 75, 77, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Студія Олени Петрової „Сприяння просуванню” (юр.адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 21; факт.адреса: 04212, м. Київ, вул. Саксаганського, 147, кв. 6; р/р 26000060157907 в РІД КБ „Приватбанк” в м. Києві, МФО 320649, код ЄДРПОУ 36000873) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; р/р НОМЕР_2 в АКІБ „УкрСиббанк” в Першому київському управлінні Київського регіонального департаменту, МФО 351005, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а у випадку відсутності коштів, з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) - заборгованості за Договором про надання послуг з отримання в оренду нерухомого майна №2 від 26.02.2009р.; 382,20 грн. (триста вісімдесят дві гривні 20 коп.) пені; 120,61 грн. (сто двадцять гривень 61 коп.) збитків від інфляції; 44,61 грн. (сорок чотири гривні 61 коп.) 3% річних; 45,47 грн. (сорок пять гривень 47 коп.) державного мита; 292,68 грн. (двісті девяносто дві гривні 68 коп.) витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу; 119,00 грн. (сто девятнадцять гривень 00 коп.) витрат на оплату витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

3. В частині вимог про стягнення з відповідача 307,50 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 02.09.2009 року