Рішення № 5332684, 22.09.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2009 Справа № 17/32-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс", м.Київ

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

про стягнення 13206 грн. 09 коп.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Бакуменко С. В., представник за довіреністю №02-2808-01/2009,

від відповідача - ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2, виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 05 грудня 1997 р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (позивач) звернувся до суду з заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 13206 грн. 09 коп. боргу за договором поставки, з яких 12559 грн. 20 коп. основної заборгованості, 344 грн. 09 коп. - 25% річних за користування чужими коштами та 302 грн. 80 коп. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки №1803-01/7 від 18 червня 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" в повному обсязі, про що також зазначив і у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні за згодою представника позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну чистини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, суд

в с т а н о в и в:

18 червня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (Постачальник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки №1803-01/7.

Відповідно до положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, п.1.1 укладеного між сторонами Договору було передбачено, що Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах Постачальника.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 12559,20 грн., що підтверджується накладною від 18.06.2009 року №18/06-541 (а.с.14).

Факт отримання товарів відповідачем підтверджується його підписом на вищезазначеній накладній, скріпленим печаткою приватного підприємця.

Відповідно до п. 8.1 Договору Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару Постачальником, тобто не пізніше 26.06.2009 року.

Однак, відповідач, в порушення умов договору не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного погашення заборгованості перед позивачем.

01 липня 2009 року сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків та складено акт (а.с.15), який свідчить про наявність заборгованості приватного підприємця ОСОБА_1 перед позивачем в сумі 12559,20 грн.

10 липня 2009 року приватний підприємець ОСОБА_1 надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" гарантійний лист, яким зобов'язався сплатити існуючу заборгованість протягом 7 календарних днів, однак не виконав і цього обов'язку.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем на адресу відповідача 04 серпня 2009 року за вихідним №02/311П-01 було направлено претензію (а.с.19), яка останнім залишена без належного реагування.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" в частині стягнення 12559 грн. 20 коп. основного боргу є обґрунтованими, документально доведеними, а тому суд задовольняє їх в повному обсязі.

Крім основної заборгованості позивачем відповідно до п.9.7 Договору заявлено до стягнення неустойку у вигляді пені в сумі 302,80 грн. за період з 26.06.2009 року по 04.08.2009 року.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 9.7 Договору за порушення грошових зобов'язань винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період вчинення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок суми пені та дійшов висновку, що позивачем правильно здійснено розрахунок суми пені, а тому суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 302 грн. 80 коп.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 8.4 Договору поставки сторони дійшли згоди, що в разі прострочення Покупцем оплати товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати Постачальнику.

У зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 344 грн. 09 коп. річних за період з 26.06.2009 року по 04.08.2009 року. Суд перевірив правильність розрахунку суми 25 % річних та задовольняє вимоги щодо стягнення 344 грн. 09 коп. в повному обсязі.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За правилами статті 49 ГПК України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Таким чином, державне мито у розмірі 132 грн. 06 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Одночасно суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду було надлишково сплачено 79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (платіжне доручення №2094 від 05.08.2009р.), оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року №825 "Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.2005р. №1258" розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на день звернення позивача до суду становить 236 грн. У зв'язку з чим надлишково сплачені кошти на оплату витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 79 грн. підлягають поверненню з Державного бюджету на користь позивача.

За згодою представника позивача та відповідача в судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17; м. Київ, вул. Сімї Хохлових, буд. 8-А, офіс 311, код ЄДРПОУ 32591365, р/рах. 26001401120832 в КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904) 12559 грн. 20 коп. основної заборгованості, 344 грн. 09 коп. річних, 302 грн. 80 коп. пені, 132 грн. 06 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Софіт-Люкс" (м. Київ, вул. Віскозна, буд. 17; м. Київ, вул. Сімї Хохлових, буд. 8-А, офіс 311, код ЄДРПОУ 32591365, р/рах. 26001401120832 в КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904) суму надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79 грн., зазначивши, що оригінал платіжного доручення №2094 від 05.08.2009 р. знаходиться в матеріалах справи господарського суду Херсонської області № 17/32-09, про що, після набрання рішенням законної сили, видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Сулімовська М. Б.

Дата підписання рішення оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

24 вересня 2009 року