Рішення № 5332609, 17.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/29717.07.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кравченко та Пашинський»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»

про стягнення 116457,86 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Пашинський М.М. керівник, Онопрієнко В.О. - представник по довіреності від 07.05.2009р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»заборгованості за Договором від 06.09.2006р. в розмірі 116457,86 грн., в тому числі 73012,80 грн. основний борг, 5126,15 грн. 3% річних, 38318,92 грн. збитки від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/297, розгляд справи призначено на 05.06.2009р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що згідно укладеного з відповідачем Договору про юридичне обслуговування від 06.09.2006р. з урахуванням змін та доповнень до нього внесеними Додатковою угодою № 1 від 01.03.2007 р. та Додатковою угодою № 2 від 13.06.2007 р. останньому було надано послуги по юридичному обслуговуванню, які відповідач оплатив лише частково, що є порушенням ст.ст. 530, 624 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 05.06.2009р. суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 110519,07 грн., в тому числі 67074,00 грн. основний борг, 5126,15 грн. 3% річних, 38318,92 грн. збитки від інфляції.

У звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 03.07.2009р.

В судовому засіданні представник позивача надав документи на виконання вимог попередніх ухвал суду, в тому числі Лист Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві від 11.06.2009р. № 21-10/4001-1, відповідно до якого відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»знаходиться за адресою: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, яка відрізняється від адреси, зазначеної у позовній заяві.

З метою належного повідомлення відповідача про судове засідання та виконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 17.07.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.07.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В судовому засіданні представник позивача надав додаткові пояснення по справі та додаткові документи.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не зявився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.07.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

06.09.2006р. між сторонами у справі було укладено договір про юридичне обслуговування (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобовязався надавати відповідачу послуги по юридичному обслуговуванню.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.. 901 ЦК України).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по юридичному обслуговуванню на загальну суму 75537,80 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями: Актів приймання-передачі наданих послуг; звітами про виконану роботу; витягами процесуальних документів, які підтверджують представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок сувенірів»в Господарському суді міста Києва, Київському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України по справам № 15/457, № 15/457-43/470, № 2/567.

Пунктом 3.2 Договору сторони встановили, що винагорода позивача встановлюється у сумі еквівалентній 2000 (двом тисячам доларів США) по курсу Національного Банку України на день оплати.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що винагорода позивача вказана у п. 3.2. цього Договору являється щомісячним платежем та сплачується не пізніше 10 (десятого числа) поточного місяця.

Пунктом 3.4. Договору, сторони встановили, сума винагороди позивача вказаної в п.п.3.2., 3.3. Договору є фіксованою та підлягає сплаті замовником незалежно від виду та обєму наданих Фірмою послуг.

Відповідні положення договору діяли до 28.02.2007 року включно.

Оскільки за період з 06.09.2006р. по 28.02.2007р. курс Національного Банку України становив 505 грн. до ста доларів США, сума боргу відповідача становила 60 600,00 грн., що також підтверджується долученим до матеріалів справи Актом звірки заборгованості станом на 13.06.2007р. згідно актів за надані юридичні послуги за вказаним Договором.

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2007р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою змінили порядок оплати винагороди фірми та встановили почасову оплату на підставі погодинних ставок працівників позивача.

Додатковою угодою № 2 від 13.06.2007р. до Договору, сторони визначили, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 69599,00 грн. та домовились про розстрочення боргу на три місяці встановивши наступний порядок погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором: 23 200,00 грн. до 15.07.2007р.; 23 200,00 грн. до 15.08.2007р.; 23 199,00 грн. до 15.09.2007р.

Однак відповідач свої зобовязання щодо оплати наданих юридичних послуг за Договором не виконав, чим порушив п. 3.3. Договору про юридичне обслуговування від 06.09.2006р. та положення ст.ст. 629, 903 ЦК України.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 01.05.2007р. по Договору від 06.09.2006 р. позивачем було надано послуг відповідачу на загальну суму 6 474,00 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 01.06.2007 р. по Договору від 06.09.2006 р. позивачем було надано послуг відповідачу на загальну суму 2 525,00 грн.

Вказані Акти скріплені печатками та підписані сторонами без зауважень.

З матеріалів справи вбачається, що Акти приймання-передачі наданих послуг за липень 2007р. на суму 1797,80 грн., за серпень 2007р. на суму 681,75 грн., за вересень на суму 2196,75 грн. та на суму 1262,50 грн. з боку відповідача не підписані.

Однак, відповідачем не надано доказів що послуги, які надавались позивачем, були надані останнім з порушенням умов договору, а відтак, незважаючи на те, що акти здачі-приймання наданих послуг за липень, серпень та вересень 2007р. не підписані відповідачем, суд вважає, що юридичні послуги були надані позивачем в повному обсязі, відповідно до умов договору, а відповідач в односторонньому порядку безпідставно відмовляється від оплати наданих юридичних послуг, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобовязання щодо оплати наданих послуг по договору виконав неналежним чином сплативши позивачу лише 2 525,00 грн., що підтверджується випискою з банківської установи від 22.06.2007р., де у позивача відкрито рахунок та довідкою № 09-01/433 від 08.05.09р., у звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 73012,80 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобовязання по оплаті наданих послуг, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 73012,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 73012,80 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 5126,15 грн. та збитків від інфляції в сумі 38318,92 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 549-552, 622, 629, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 32-34, 36, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Сувенірів»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, Код ЄДРПОУ 34045898, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кравченко та Пашинський»(04060, м. Київ, вул. Котовського, 11, код ЄДРПОУ 34487343) 73 012,80 грн. (сімдесят три тисячі дванадцять грн. 80 коп.) основного боргу, 5 126,15 грн. (пять тисяч сто двадцять шість грн. 15 коп.) 3% річних, 38 318,92 грн. (тридцять вісім тисяч триста вісімнадцять грн. 92 коп.) інфляційних, 1 249,58 грн. (одну тисячу двісті сорок девять гривень 58 коп.) витрат з оплати державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. ст. 84. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду або до Вищого господарського суду України в строки, передбачені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України або ст. 110 Господарського процесуального кодексу України відповідно.

СуддяГрєхова О.А.

Суддя