Постанова № 53325808, 04.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2803/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Боври Дениса Юрійовича та представника відповідача - Бацелі Віталія Віталійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення ДФС про коригування митної вартості товарів №500040001/2015/410005/2 від 09 квітня 2015 року, визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2015/00013 від 09 квітня 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ТОВ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 грудня 2014 року між ТОВ та "Fuji Industries Limited", укладено зовнішньоекономічний контракт №02/12-CH-ULS.

09 квітня 2015 року декларантом позивача було подано до ДФС митну декларацію (МД) №500040001/2015/004670 для здійснення митного оформлення товарів вартість яких декларантом визначено на підставі контракту та інвойсу. Для підтвердження митної вартості товару декларантом разом з декларацію також подано зовнішньоекономічний контракт від 02 грудня 2014 року №02/12-CH-ULS, доповнення до контракту від 11 лютого 2015 №3, рахунок-фактуру (інвойс) від 11 лютого 2015 року №14QDYQ337, коносамент від 20 лютого 2015 року №NBLF003642 та інші товарно-супровідні документи.

За результатами візуальної перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості зазначеного товару, та відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю та оформлення, митним органом було встановлено, що подані декларантом документи містять наступні розбіжності: у розділі "Результати дослідження" висновку експерта про вартісні характеристики товару від 07 квітня 2015 року № 20-12/04-2015 не вказано на яких умовах поставки ним визначено ринкову вартість товару; у інвойсі від 11 лютого 2015 року № 14QDYQ337- не вказано вагові характеристики товару в той час, як п.4.1 зовнішньоекономічної угоди №02/12-CH-ULS від 02 грудня 2014 року передбачено відображення кількості товару саме у рахунку; виникають сумніви у достовірності даних додаткового інвойсу від 11 лютого 2015 року №14QDYQ337/1, наданого до митного оформлення, де вказані вагові характеристики товару, що були відсутні у інвойсі від 11 лютого 2015 року № 14QDYQ337, який був наданий з вантажем митному органу на момент перетину митного кордону України і містить відповідні відмітки митного органу; у пакеті документів, поданих до митного оформлення відсутні платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що протирічить умовам передплати, зазначеним у п.3.3 (зовнішньоекономічної угоди).

Позивача було повідомлено про виявлення митницею розбіжностей у поданих ним документах та відповідно до приписів п.3 ст.53 Митного кодексу України (далі МК України) для підтвердження митної вартості позивачу запропоновано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також виписку з бухгалтерської документації .

У зв`язку з відмовою декларанта надати митному органу вказані документи останнім було запропоновано визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), згідно з положеннями ст.64 МК України, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

На підставі аналізу наявної у митного органу інформації щодо митної вартості на товари, митне оформлення яких вже здійснено, згідно з положеннями п.1 ст.55 МК України митним органом здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості до рівня митної вартості аналогічних (застосовано обґрунтовану гнучкість в застосуванні методу) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом позивача вартості товару № 1 - 4,22 дол. США за кг нетто не менш, як до 5,00 дол. США за кг нетто та з 0,9333 дол. СІІІА за m2 до 1,1068 дол. США за m2 (МД 500060001/2015/000537 від 14.01.2015); з заявленої декларантом позивача вартості товару № 2 - 3,23 дол. СІІІА за кг нетто не менш, як до 5,00 дол. США за кг нетто та з 0,1632 дол. США за m2 до 0,2527 дол. США за m2 (МД № 408040001/2015/002861 від 06 березня 2015 року та № 100250001/2015/001750 від 17 лютого 2015 року).

За результатами опрацювання поданої декларації та доданих документів ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2015/410005/2 від 09 квітня 2015 року, відповідно до якого митну вартість товару визначено із застосуванням шостого, резервного методу визначення митної вартості, про що повідомлено позивача.

Також відповідачем у зв'язку із цим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2015/00013 від 09 квітня 2015 року.

Винесення ДФС рішення про коригування митної вартості товарів та складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення і стало підставами для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з обґрунтованості застосування ДФС резервного методу визначення митної вартості щодо товару, пред'явленого до митного оформлення, за результатами проведеної з декларантом консультації. Крім того, судом було зазначено, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та ним законно та обґрунтовано були прийняті оскаржені позивачем рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2015/410005/2 від 09 квітня 2015 року, та оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2015/00013 від 09 квітня 2015 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України (Глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приймаючи оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що подані позивачем документи не містять всіх даних, що дозволяють встановити митну вартість товару.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ст.53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це, також, відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу: МД №500040001/2015/004670 для здійснення митного оформлення товарів: товару №1 "тканина з синтетичних поліефірних волокон" та товару № 2 "тканина з синтетичних комплексних ниток". Для підтвердження митної вартості товару, декларантом разом з декларацію також подано зовнішньоекономічний контракт від 02 грудня 2014 року № 02/12-CH-ULS, доповнення до контракту від 11 лютого 2015 №3, рахунок-фактуру (інвойс) від 11 лютого 2015 року № 14QDYQ337, коносамент від 20 лютого 2015 року №NBLF003642 та інші товарно-супровідні документи

Отже, враховуючи, що позивачем було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, колегія суддів приходить до висновку, що визначення митної вартості відповідачем не за основним методом (за ціною договору (контракту)) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи (ст.8 МК України), зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність розбіжностей у поданих декларантом з метою здійснення митного оформлення документах, які викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів та у листі ДФС від 05 травня 2015 року, і які за твердженням відповідача і стали підставою для відмови у здійсненні митного оформлення та коригування митної вартості товарів, оскільки, по-перше, визначення рівня ринкової вартості вказаних товарів здійснювалося експертом саме виходячи з умов поставки - CIF-м.Іллічівськ, Україна, про що зазначено саме у висновку експерта від 07 квітня 2015 року (а.с.24) і що відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту №02/12-CH-ULS від 02 грудня 2014 року. По-друге, п.4.1 зовнішньоекономічної угоди №02/12-CH-ULS від 02 грудня 2014 року передбачено відображення у рахунку кількості товару (а не ваги), що і було зроблено постачальником у інвойсі від 11 лютого 2015 року №14QDYQ337 шляхом зазначення кількості поставленого товару - тканини - у метрах. По-третє, в ході розгляду справи встановлено, що на прохання митного органу позивачем було надано додатковий інвойс від 11 лютого 2015 року №14QDYQ337/1, в якому окрім кількісних показників товару (у метрах) додатково зазначені його вагові характеристики (у кг), і в судовому засіданні представником відповідача не було надано пояснень стосовно того, яким чином додаткове зазначення (на прохання митного органу) вагових характеристик товару спричинило виникнення розбіжностей з іншими поданими декларантом документами і в чому ці розбіжності полягають та яким чином впливають на можливість визначення митної вартості товару. По-четверте, відповідно до умов зовнішньоекономічної угоди №02/12-CH-ULS від 02 грудня 2014 року сторони домовилися про відстрочення платежу на 90 банківських днів (п.3.3. контракту), що підтверджується також і п.6.1 контракту, яким передбачено відповідальність за порушення вказаного строку після поставки товару, у зв`язку з чим декларант фізично не мав можливості подати митному органу відповідні платіжні документи, оскільки на момент митного оформлення оплата товару ще не відбулась.

Таким чином, в ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що подані декларантом документи з метою здійснення митного оформлення поставлених за вказаним контрактом товарів фактично не мали розбіжностей, на наявність яких посилався митний орган як на підставу неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом та необхідності застосування для цього іншого методу, в тому числі резервного.

Також не заслуговують на увагу і посилання ДФС на невиконання декларантом вимог митного органу про надання додаткових документів, а саме угод з третіми особами та виписки з бухгалтерської документації, оскільки навіть в ході розгляду справи представником відповідача не було надано пояснень стосовно того, які саме угоди та з якими контрагентами, а також яку саме виписку з бухгалтерської документації та про що повинен був надати декларант та яким чином такі документи (якщо вони взагалі існують) впливають на можливість здійснення митного оформлення товару за основним методом.

Крім того, згідно до ч.2 та 3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Так, приймаючи рішення ДФС про коригування митної вартості товарів №500040001/2015/410005/2 від 09 квітня 2015 року ДФС зазначено про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами, з подібними (аналогічними товарами) та інформації, необхідної для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. В той же час, відповідачем було зазначено, що ДФС буде здійснено коригування митної вартості, заявленої декларантом, до рівня митної вартості аналогічних товарів, що суперечить вищевказаним посиланням ДФС стосовно відсутності інформації щодо вартості операцій з аналогічними товарами та не узгоджується з положеннями ч.3 ст.57 МК України відносно застосування спершу метода за ціною договору щодо аналогічних товарів та не застосування метода за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія у суддів приходить до висновку, що митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України, в зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДФС про коригування митної вартості товарів №500040001/2015/410005/2 від 09 квітня 2015 року, визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2015/00013 від 09 квітня 2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати "Рішення про коригування митної вартості товарів" № 500040001/2015/410005/2 від 09 квітня 2015 року Одеської митниці Державної фіскальної служби.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2015/00013 від 09 квітня 2015 року.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛС Глобал" (код ЄДРПОУ 39158662) судовий збір в розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук