Постанова № 53325653, 04.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 876/6596/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представників позивача Кислого А.С., Сергієнко Н.О.,

представників відповідача Білого В.В., Кривик Л.В., Притули В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі за її позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (далі - ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ) від 14.02.2015 року № 0000602201, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (далі - ПНП) на 7 773 487,50 грн., з яких 5 182 325,00 грн. за основним платежем та 2 591 162,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.06.2015 року у справі № 819/1213/15-а у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення товариством абз. 2 пп. 153.1.4 п.153.1 ст. 153, пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп. 139.1.8 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є безпідставними.

Наполягає на тому, що не порушував пп. 139.1.8 п. 139.1 ст. 139 ПК України, яким встановлено пряму заборону щодо віднесення до складу витрат дивідендів, а не витрат, пов'язаних з виплатою дивідендів.

Щодо висновку податкового органу про порушення абз.2 пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 ПК України, то висновки відповідача про те, що суми комісій банку при купівлі іноземної валюти, необхідної для виплати дивідендів, не включається до складу витрат, оскільки виплата дивідендів учасникам не пов'язана з господарською діяльністю товариства не узгоджуються із приписами ПК України.

Щодо віднесення до витрат різниць між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що положення ПК України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 (далі - П(С)БО 21) свідчать про те, що перерахунок різниці між ціною купівлі і балансовою вартістю валютних коштів, в тому числі за операціями, які проводяться при виплаті дивідендів, проводиться за монетарними статтями, а збиток від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти, які в бухгалтерському обліку відносяться до монетарних статей балансу, включаються у податковому обліку до витрат платника податку.

Представники позивача у ході апеляційного розгляду підтримали вимоги, зазначені у апеляційній скарзі. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечили обґрунтованість вимог апелянта, просили залишити оскаржувану постанов суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна», суд першої інстанції погодився із думкою податкового органу про те, що витрати на придбання іноземної валюти для виплати дивідендів не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, оскільки не пов'язані ні з отриманням доходів у звітному періоді, ні з витратами, понесеними у звітному періоді для їх отримання.

Щодо висновків відповідача про завищення задекларованого TOB «ТК «Мегаполіс-Україна» у декларації з ПНП за 2013 рік показника у рядку 06.4ІВ Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» внаслідок включення до рядка 06.4.12 «Від'ємне значення курсових різниць згідно зі статтею 153 розділу III Податкового кодексу України» Додатка ІВ до даної декларації витрат курсових різниць за операціями з придбання іноземної валюти на виконання імпортних операції на підставі укладених контрактів з нерезидентами та курсових різниць за операціями з придбання іноземної валюти для виплати дивідендів учасникам-нерезидентам на загальну суму 25605043,31 грн., то суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у порушення вимог абз. 2 пп. 153.1.4 п.153.1 ст. 153 ПК України при придбанні іноземної валюти включив до складу витрат різницю між ціною кількості (обсягу) придбаної іноземної валюти при різних валютних курсах, а не різницю між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, Тернопільською ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 8334/22-01/30622532 від 04.11.2014 року.

Під час перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення TOB «ТК «Мегаполіс - Україна» вимог пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14. пп. 44.1 ст. 44. пп. 139.1.8. пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, абз. 2 пп. 153.1.4 п.153.1 ст. 153 ПК України, що призвело до заниження ПНП за 2013 рік на суму 5182325,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005402201 від 02.12.2014 року, яке позивачем було оскаржене до Головного управління ДФС у Тернопільській області у порядку адміністративного оскарження. Рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області №176/10/19-00-10-01-06/1210 від 05.02.2015 року «Про результати розгляду скарги» податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ від 02.12.2014 року № 0005402201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПНП було скасовано в частині 9496,50 грн., з яких 6331,00 грн. за основним платежем та 3165,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а в іншій частині залишено без змін.

Відповідно до вимог п. 60.1.3 п. 60.1., п. 60.4 ст. 60 ПК України відповідачем було прийнято оспорювань податкове повідомлення-рішення № 000602201 від 14.02.2015 року.

Даючи оцінку висновкам податкового органу щодо порушення ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» приписів абз. 2 пп. 153.1.4 п.153.1 ст. 153, пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп. 139.1.8 п.139.1 ст. 139 ПК України, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Слід погодитися із доводами апелянта про те, що позивач не міг порушити приписів пп. 14.1.36. ПК України, який надає визначення поняття господарської діяльності та не встановлює жодних обов'язкових до виконання правил.

Відповідно до приписів пп. 139.1.8 п. 139.1 ст. 139 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу витрат не включаються дивіденди.

У ході судового розгляду було безспірно встановлено, що протоколами про розподіл та виплату дивідендів між учасниками товариства ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» протягом 2013 року було вирішено провести розподіл дивідендів між його учасниками на загальну суму 1101873412,81грн, а виплату дивідендів у розмірі 1070735530,79 грн. здійснити на користь учасників-нерезидентів у іноземній валюті. На реалізацію прийнятих рішень позивачем у період, що підлягав перевірці, було проведено операції з придбання іноземної валюти на суму 133959155,52 доларів США, сума комісій банку за якими становить 1637029,80 грн. Цю суму було віднесено до складу витрат рядка 06.1 «Адміністративні витрати» декларації з ПНП за 2013 рік.

Відповідно до п. «є» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, відносяться, серед іншого, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

При цьому приписами пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України встановлено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, при цьому датою збільшення витрат платника податків від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Висновки податкового органу про те, що суми комісій банку при купівлі іноземної валюти, сплаченої позивачем для проведення виплати дивідендів, не включається до складу витрат, оскільки виплата дивідендів учасникам товариства не пов'язана з його господарською діяльністю, на думку апеляційного суду, є помилковими, оскільки відповідно до пп. 139.1.8. п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат лише дивіденди.

При цьому апеляційний суд погоджується із апелянтом у тому, що понесені ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» при здійсненні купівлі іноземної валюти витрати (комісія банку), належать до адміністративних витрат і повинні відображатися за відповідним рядком податкової декларації з ПНП, оскільки виплата дивідендів безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю товариства і є її позитивним наслідком.

Оцінюючи висновки податкового органу у частині віднесення ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» до витрат різниць між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» в декларації з ПНП за 2013 рік було включено до рядка 06.4.12 Декларації «Від'ємне значення курсових різниць згідно зі ст. 153 розділу III Податкового кодексу України» Додатка ІВ курсові різниці за операціями з придбання іноземної валюти на виконання імпортних операції на підставі укладених контрактів з нерезидентами та курсові різниці за операціями з придбання іноземної валюти для виплати дивідендів учасникам-нерезидентам на загальну суму 25605043,31 грн.

Приписами пп. 153.1.3. п. 153.1 ст. 153 ПК України передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

За правилами пп. 153.1.4. п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.06.2000 року № 515/4736 (далі - П(С)БО 21).

Відповідно до п.4 П(С)БО 21, у якому дано визначення термінів, курсовою різницею є різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Згідно із приписами п. 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Таким чином, у даному випадку курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, є курс, за яким ТОВ «ТК «Мегаполіс-Україна» придбало іноземну валюту для виконання контрактів з нерезидентами та для виплати дивідендів учасникам-нерезидентам, а курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти, слід вважати курс Національного банку України на дату такого придбання.

Виходячи з наведеного апеляційний суд вважає, що при перерахунку операцій в іноземній валюті визначення курсових різниць здійснюється за правилом віднесення позитивного значення курсових різниць до складу доходів, а від'ємного значення курсових різниць - до складу витрат з відображенням у складі інших операційних витрат.

При цьому за правилами п. «а» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших операційних витрат включаються витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі ст. 153 цього Кодексу.

Окрім того, приписами пп. 138.12.1 ПК України передбачено, що витрати, визначені відповідно до ст. 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею, включаються до складу інших витрат.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що у разі придбання (купівлі) іноземної валюти за гривні до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між сумою гривень, витрачених на придбання іноземної валюти за курсом придбання, та вартістю такої придбаної (купленої) валюти, визначеної за офіційним курсом на дату здійснення операції з придбання (купівлі) іноземної валюти.

Аналогічна позиція була також викладена у листі Державної податкової служби України від 08.06.2011 № 10753/6/15-0315 «Про надання консультації», який на даний час є чинним.

Одночасно апеляційний суд наголошує на тому, що відповідно до п. 56.21. ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із твердженням апелянта про те, що висновки податкового органу, що були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2015 року № 0000602201, є безпідставними, а отже таке підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» задовольнити.

Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 червня 2015 року у справі № 819/1213/15-а та прийняти нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 14 лютого 2015 року № 0000602201.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» 7308 (сім тисяч триста вісім) грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 05 листопада 2015 року.